Справа №2690-9687/12 Головуючий у 1 інстанції - Декаленко В.С.

Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2012 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

Головуючого - Панченка М.М.

Суддів - Вербової І.М., Кирилюк Г.М.

При секретарі - Шиян М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду м.Києва від 2 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення із самовільного зайнятого житлового приміщення, третя особа Служба у справах дітей Подільської районної у м.Києві державної адміністрації,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним ордеру на житлове приміщення та визнати за нею факт набуття права власності на житлові приміщення: кімнати ¹1 та ¹5 у комунальній квартирі АДРЕСА_1 за набувальною давністю /т.1 а.с.4-10, 89-95/.

В ході розгляду даного позову, з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 звернулись ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, третя особа Служба у справах дітей Подільської районної у м.Києві державної адміністрації про виселення із самовільно зайнятого житлового приміщення - кімнати №1 у квартирі АДРЕСА_1.

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 2 грудня 2011 року, за клопотанням прокурора, позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду у зв»язку з повторною неявкою позивачки у судові засідання.

Ухвала набула чинності.

Заочним рішенням Подільського районного суду м.Києва від 2 грудня 2011 року позов ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, задоволено.

Судовим рішенням виселено ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 із самовільно зайнятої кімнати №1 у квартирі АДРЕСА_1.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Подільського районного суду м.Києва від 2 грудня 2011 року, як ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_2.

Скаржниця послалась на те, що суд першої інстанції не врахував того, що спірну кімнату №1 у комунальній квартирі АДРЕСА_1 їй було надано в 1990 році адміністрацією та профспілковим комітетом заводу «Ленінська Кузня». З 1990 року скаржниця проживає в спірній кімнаті разом з членами своєї сім»ї.

Крім того, скаржниця послалась на те, що на цей час у провадженні апеляційного адміністративного суду м.Києва перебуває у провадженні спір за її позовом про визнання недійсним розпорядження Подільської районної у м.Києві державної адміністрації від 27 червня 2010 року за №326 про приватизацію спірної кімнати.

Розгляд справи в апеляційній інстанції протягом трьох місяців неодноразово відкладався у зв»язку з неявкою у судові засідання скаржниці ОСОБА_1. Про розгляд справи на 13 вересня 2012 року позивачка належним чином повідомлена, а тому суд вважає правомірним розглядати справу за її відсутності.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності, виданого згідно розпорядження Подільської районної у м.Києві державної адміністрації від 27 червня 2010 року за №326 у відповідності із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», позивачу ОСОБА_2 надана у власність кімната №1 у комунальній квартирі АДРЕСА_1, площею 13,19 кв.м., що становить 13/100 часток від площі квартири /т.1 а.с.113/.

Відповідно до ст.345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Таким чином, позивач ОСОБА_2 набув право власності на спірну житлову площу у порядку передбаченому законодавством.

Між тим, використати своє право власності та вселитись у спірну кімнати позивач ОСОБА_2 не має можливості, оскільки ця житлова площа зайнята відповідачкою ОСОБА_1.

Задовольняючи позов, та, зобов»язуючи відповідачів виселитись, як таких, що самоправно зайняли спірну кімнату, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно керувався ст.116 ЖК України, та виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1, разом з членами своєї сім»ї самоправно зайняла спірну кімнату, а тому повинна бути виселена з неї разом з членами своєї сім»ї без надання іншого житлового приміщення.

Будь-яких доводів щодо обгрунтування своїх дій ОСОБА_1 суду не навела, оскільки не представила суду документальних підтверджень права на користування спірною житлоплощею.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судом першої інстанції ухвалене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Подільського районного суду м.Києва від 2 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді