Судове рішення #24892565

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/9416-2012 12.09.12




Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Прудніковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи


за позовом: Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"


до відповідача: Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло"


про стягнення заборгованості за надані з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 275905,48 грн., інфляційні втрати в розмірі 1404,64 грн., три проценти річних в розмірі 1264,24 грн. та пеню в розмірі 6527,48 грн.


за участю представників сторін:

від позивача: Мірошник М.М. за довіреністю № 221 від 02.07.12

від відповідача: Денисенко А.В. за довіреністю № 18-1634/11 від 30.12.11


СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло" про стягнення заборгованості за надані з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 275905,48 грн., інфляційні втрати в розмірі 1404,64 грн., три проценти річних в розмірі 1264,24 грн. та пеню в розмірі 6527,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання в повному обсязі відповідачем вимог укладеного між сторонами договору № 03854/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднання мережі від 03.03.2004 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року в сумі 275905,48 грн. Позивач також зазначає про наявність у відповідача обов'язку за прострочення виконання зобов'язання сплатити пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що розрахунок позовних вимог безпідставно містить у собі грошову суму, яка є вартістю води на підігрів, яка не випливає із зобов'язання та яку відповідач не зобов'язаний сплачувати позивачу на підставі п. 3.12. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року № 190.

Відповідач також заперечив проти позовних вимог про стягнення пені, оскільки укладеним між сторонами договором не визначено суми, з якої слід рахувати пеню. Відповідач стверджує також, що позивачем не доведено взагалі наявність заборгованості відповідача за заявлений період.

Судом по справі оголошувались перерви: з 29.08.2012 року до 05.09.2012 року о 15:50 год., з 05.09.2012 року до 12.09.2012 року у 15:30 год.


Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:


03 березня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерськжитло" (абонент) був укладений Договір № 03854/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (надалі по тексту - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 (надалі по тексту - правила користування), правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 року за № 403/6691 (надалі по тексту -правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

27.06.2008 року Міністерство з питань житлово-комунального господарства України затвердило Наказ № 190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", яким було скасовано Наказ Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 та введено нові правила користування системою централізованого водопостачання та водовідведення.

Наказом № 190 встановлено наступне:

- п. 3.1. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

- п. 5.2. Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

- п. 5.21. Зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем.

Таким чином, із змісту Наказу № 65 та Наказу № 190 слідує, що облік споживання обсягів питної води здійснюється виключно по засобам обліку, які встановлені у будинку споживача на межі балансового розподілу мережі виробника та абонента.

Згідно з п. 2.1.1. Договору облік поставленої питної води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Пунктом 2.1.2. Договору передбачено, що зняття показників лічильника (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату у наданих послуг.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання (пункт 2.1.4 Договору).

У відповідності до п.п. 2.1.5, 2.1.6 Договору абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника; абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягах наданих послуг (за встановлено постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги; для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами; звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків; в разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та поведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Пунктом 2.2.1. Договору сторони погодили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з пунктом 2.2.2. Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі платежу, позачергово зараховується постачальником в погашення боргу.

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (пункт 2.2.3. Договору).

Відповідно до пункту 2.2.4 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

На виконання умов Договору, за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року, позивач надав відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод на загальну суму 2249849,35 грн., що підтверджується розшифровками рахунків абонента за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року, актами зняття показань з приладу обліку за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року, належним чином засвідчені копії якиї долучені до матеріалів справи.


Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва.

Договором передбачено облік питної води, в тому числі і тієї, що використовується для приготування гарячої води, у місці передачі послуг від позивача відповідачу: на межі балансової належності, де встановлені водолічильники.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідачем свої зобов'язання за договором № 03854/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднання мережі від 03.03.2004 року були виконані лише частково у сумі 1973943,87 грн. Наведене підтверджується платіжними вимогами-дорученнями за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року,, копії яких долучено до матеріалів справи

З огляду на викладене, внаслідок невиконання відповідачем у встановлені договором строки своїх зобов'язань за договором № 03854/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднання мережі від 03.03.2004 року, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року на загальну суму 275905,48 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.


Як зазначалось, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зокрема, з тих підстав, що розрахунок позовних вимог на суму 275905,48 грн. безпідставно містить у собі грошову суму, яка є вартістю води на підігрів, яка не випливає із зобов'язання та яку відповідач не зобов'язаний сплачувати позивачу.

Проте, такі заперечення відповідача суд спростовує з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, договору № 03854/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднання мережі від 03.03.2004 року, позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та, на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, приймати від нього стічні води відповідно до правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва.

Згідно з пунктом 2.1.1. Договору облік поставленої питної води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Згідно з вимогами пунктів 2.1, 2.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за №936/15627 (надалі по тексту - Правила) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до п.3.7. Правил, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Пунктом 3.13. цих правил передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності (абз.2).

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором (абз.3).

При цьому, згідно п.1.2 цих Правил, виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник).

Згідно приписів статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1). Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч.2). Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч.3). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами (ч.5).

Разом з тим, суд зауважує, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з водопостачання та водовідведення, обсяги яких сторонами визначено актами у відповідності з умовами договору, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, як про це зазначає відповідач, а відтак їх правовідносини регулюються умовами договору, виходячи із складених двосторонніх актів.


Відповідач стверджує також, що позивачем не доведено взагалі наявність заборгованості відповідача за заявлений період.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Зокрема, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про сплату відповідачем суми заборгованості за договором № 03854/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднання мережі від 03.03.2004 року за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року на загальну суму 275905,48 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 275905,48 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню


Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором № 03854/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднання мережі від 03.03.2004 року призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 4.2. Договору, за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 4.2. Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню, за період з 01.05.2011 року по 01.01.2012 року, в сумі 31 796,54 грн.

За таких обставин, керуючись вказаним пунктом договору, враховуючи, що відповідачем не виконані в строк свої зобов'язання стосовно оплати товару за договором № 02.130/08/ПР/803630-209 від 09.06.2008, позивач за період з січня 2012 року по квітень 2012 року нарахував та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 6527,48 грн.

Враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем та доданим до позову розрахунком пені у розмірі 6527,48 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам законодавства, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.


Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем за період з січня 2012 року по квітень 2012 року нараховані та пред'явлені до стягнення три відсотки річних в сумі 1264,24 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1404,64 грн.

При перевірці судом проведених позивачем розрахунків встановлено, що суми заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.


З огляду на таке, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.


На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -




ВИРІШИВ:


Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло" про стягнення заборгованості за надані з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 275905,48 грн., інфляційні втрати в розмірі 1404,64 грн., три проценти річних в розмірі 1264,24 грн. та пеню в розмірі 6527,48 грн. -задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерськжитло" (011103, м. Київ бул. Дружби народів, 30/1, код ЄДРПОУ 03366569) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" ( 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, код ЄДРПОУ 03327664) заборгованість за надані з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 275905,48 грн., інфляційні втрати в розмірі 1404,64 грн., три проценти річних в розмірі 1264,24 грн., пеню в розмірі 6527,48 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 5702,04 грн.


В судовому засіданні 12.09.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписане 17.09.2012р.




Суддя С.А. Гончаров


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація