У Х В А Л А

03 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/10440/12

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Степаненко В.В., розглянувши у місті Дніпропетровську матеріали адміністративного позову Голови Дніпропетровського відділення Всеукраїнського громадського обернення «Антикорупційний центр» ОСОБА_1 до Прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська молодшого радника юстиції Негоди Д.В. та Прокуратури Дніпропетровської області, третя особа Генеральний прокурор України про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ

31 серпня 2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року надійшли матеріали справи за позовом Голови Дніпропетровського відділення Всеукраїнського громадського обернення «Антикорупційний центр» ОСОБА_1 до Прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська молодшого радника юстиції Негоди Д.В. та Прокуратури Дніпропетровської області, третя особа Генеральний прокурор України про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити дії. Ухвалою апеляційного суду від 22.05.2012 року справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

З поданого Головою Дніпропетровського відділення Всеукраїнського громадського обернення «Антикорупційний центр» ОСОБА_1 позову вбачається, що він просить суд:

- визнати порушення відповідачем 2 пункту 6.3 Інструкції про єдиний облік злочинів № 20/84/293/126/18/5 від 26.03.2002 року, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України 26.03.2002 року № 20, Міністерства внутрішніх справ України 26.03.2002 року № 84, Служби безпеки України 26.03.2002 року № 293, Державної податкової адміністрації України 26.03.2002 року № 126, Міністерства юстиції України 26.03.2002 року №18/5 (далі Інструкція про єдиний облік злочинів) реєстрація злочинів, осіб, які їх вчинили, здійснюється шляхом занесення працівником з обліково-реєстраційної роботи відомостей із статистичної картки в єдиний журнал обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочини, присвоєння номера кримінальній справі та складання реєстру про передачу їх для обліку до обліково-реєстраційних підрозділів, в частині невиконання ним припису зазначеної інструкції;

- визнати порушення відповідачем 2 пункту 6.2.1 Інструкції про єдиний облік злочинів щодо заповнення статистичної картки на виявлений злочин форми 1 зазначеної інструкції;

- зобов'язати відповідача 2 виконати припис пункту 6.3 Інструкції про єдиний облік злочинів;

- зобов'язати відповідача 2 виконати припис пункту 6.2.1 Інструкції про єдиний облік злочинів щодо заповнення статистичної картки на виявлений злочин форми 1 зазначеної інструкції;

- визнати порушення відповідачами права позивача на отримання належної постанови у десятиденний термін відповідно до вимог статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України;

- визнати бездіяльність відповідача 1 за наслідком розгляду заяви позивача про скоєння злочину за листом відповідача 2 від 22.10.2009 року № 04/2-63-09;

- зобов'язати відповідача 2 розглянути заяву позивача про скоєння злочину за листом відповідача 2 від 22.10.2009 року № 04/2-63-09 згідно припису статей 94, 97 Кримінально-процесуального кодексу України та надати позивачу постанову у десятиденний термін;

- визнати порушення відповідачем 2 статті 12 Закону України «Про прокуратуру» в частині того, що прокурор не здійснив нагляд за додержанням вимог законодавства відповідачем 1 щодо порядку розгляду заяви про скоєння злочину за листом відповідача 2 від 22.10.2009 року № 04/2-63-09;

- визнати невиконання відповідачем 2 статті 19 Закону України «Про прокуратуру» в частині того, що відповідач 2 не робив перевірку виконання законності, що вимагало прокурорського реагування та поновлювання порушеного відповідачем права позивача;

- визнати бездіяльність відповідача 2 стосовно того, що відповідач 2 не надав ніякого протесту відповідно до статті 21 Закону України «Про прокуратуру» щодо своєчасного отримання позивачем належної постанови за заявою Голови Дніпропетровського відділення Всеукраїнського громадського обернення «Антикорупційний центр» ОСОБА_1 про скоєння злочину та не відновив порушеного права позивача;

- визнати бездіяльність відповідача 2 на підставі того, що відповідач 2 не здійснив свого права згідно статті 20 Закону України «Про прокуратуру» в частині того, що не порушив у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення; не давав припису про усунення очевидних порушень закону згідно частини 4 статі 20 Закону України «Про прокуратуру»;

- визнати бездіяльність відповідача 2 стосовно того, що відповідач 2 не здійснив своїх обов'язків щодо поновлення порушеного права позивача шляхом здійснення контролю, надання письмового припису, подання прокурора відповідно до вимог статей 22, 23 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов'язати Генерального прокурора України відповідно до статей 15, 48 Закону України «Про прокуратуру» та Дисциплінарного статуту прокуратури України провести атестацію відповідача 1 на предмет невідповідності ним займати його посаду та переміщенням зазначеної особи з посади начальника управління документального забезпечення Генеральної прокуратури України на іншу, або звільненням відповідача 1 з органів прокуратури;

- зобов'язати третю особу розглянути питання щодо притягнення відповідача 1 до відповідальності відповідно до припису Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції»;

- стягнути з відповідача суми судових витрат.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження в адміністративній справі за даним позовом, суддя виходить з наступних обставин.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини №19-рп/2011 від 14.12.2011 року, в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, частини другої статті, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

Відповідно до статті 1 Кримінально-процесуального кодексу України діяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, суду щодо порядку провадження у кримінальних справах регламентується цим Кодексом.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як зазначено у спільному листі Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2011 року № 334/8/13-11 та від 11 березня 2011 року № 259/0/4-11 органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про прокуратуру» прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати бездіяльність прокурора щодо не порушення кримінальної справи за результатами звернення позивача, ненадання постанов за такими зверненнями та просить зобов'язати прокурора вчинити певні дії.

У спільному листі Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2011 року № 334/8/13-11 та від 11 березня 2011 року № 259/0/4-11 зазначено, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, слідчим, органом дізнання під час розслідування кримінальних справ, не є управлінськими, а повноваження цих органів при вчиненні окремих процесуальних дій регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.

За таких обставин, вимоги позивача повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.

Згідно з вимогами статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-4, 17, 107, 109, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 2а/0470/10440/12 за адміністративним позовом Голови Дніпропетровського відділення Всеукраїнського громадського обернення «Антикорупційний центр» ОСОБА_1 до Прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська молодшого радника юстиції Негоди Д.В. та Прокуратури Дніпропетровської області, третя особа Генеральний прокурор України про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Роз'яснити позивачу, що згідно частини 5 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали згідно ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.В. Степаненко