ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/6655/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняШрамко Я.В.
за участю представників сторін: Від прокурора: Булавка Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, в особі Територіального управління в Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 510 грн., -
ВСТАНОВИВ:
13.06.2012р. Дніпропетровський транспортний прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, в особі Територіального управління в Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та просить стягнути з останнього до державного бюджету України накладений на нього адміністративно-господарський штраф за порушення ним вимог чинного законодавства України про автомобільний транспорт по постанові про застосування фінансових санкцій № 135869 від 26.01.2012р. в сумі 510 грн.
Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що 02.12.2011р. державними інспекторами проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час якої були виявлені порушення відповідачем ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки. 26.01.2012р. начальником управління на підставі п.п.25,27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006р. № 1567 було прийнято постанову про застосування фінансових санкцій до відповідача № 135869 та застосовано фінансові санкції у розмірі 510 грн. за порушення ним вимог чинного законодавства України про автомобільний транспорт передбачене абзацом 4 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зазначена постанова була направлена відповідачеві на адресу, яка міститься в ЄДРПОУ, однак штраф не був сплачений у встановлені законодавством строки, а тому прокурор просить стягнути зазначений штраф у судовому порядку.
Прокурор позовні вимоги у судовому засіданні підтримав та просив їх задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, 07.07.2012р. подав до канцелярії суду клопотання в якому просить позов задовольнити та розгляд справи провести за відсутності представника управління посилаючись на відсутність у штаті позивача фахівця з правових питань (а.с.17).
Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у довідці ЄДРПОУ від 10.05.2012р. та є належним чином повідомлений про день і місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах доказами (а.с.16).
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи наведене, заявлене позивачем клопотання про розгляд справи без участі його представника, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності позивача та відповідача за наявними у справі доказами у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, який брав участь у судовому розгляді справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з п.1 "Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 №1190 Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (скорочено Головавтотрансінспекція, ГДІАТ) є урядовим органом державного управління, що діє у складі міністерства транспорту і звязку України і йому підпорядковується
Пунктом 4 "Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті", передбачено, що Головавтотрансінспекція, як урядовий орган державного управління, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів.
Згідно вимог пункту 8 цього ж Положення № 1190, Міністерство транспорту та зв'язку України наказом від 14.12.2005 р. № 888 затвердило Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 р. за № 1573/11853. Наказом начальника ГДІАТ- Головного державного інспектора на автомобільному транспорті від 28.02.2005 року за №1 утворено територіальний орган Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області (далі - територіальне управління), який є територіальним структурним підрозділом Головавтотрансінспекції без права юридичної особи.
Пунктом 4 Положення № 1190 визначено, що основними завданнями територіальних управлінь Головавтотрансінспекції у відповідному регіоні визначено здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування, а пунктом 5 - що територіальні управління Головавтотрансінспекції відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок), згідно якого державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Відповідно до п.12 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Згідно пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Судом встановлено, що 02.12.2011р. державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області Ярославцевим В.Р. та Слісаренко Д.М. було проведено рейдову перевірку, під час якої було встановлено факт експлуатації легкового автомобіля облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, чим порушено ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що складено акт № 023176 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.12.2011р., копія якого наявна в матеріалах справи ( а.с.8).
Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно з абзацом 4 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначено в ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» тягне за собою накладення штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 510 грн.
Відповідно до п.25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. № 1567, справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше 2-х місяців з дня його виявлення, у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання, але його неявка не перешкоджає розгляду справи. За наявності підстав, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.
Так, на виконання вказаного вище Порядку № 1567, 26.01.2012р. начальником територіального управління Головавтотрансінспекції в Дніпропетровській області Бузяковим РМ. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно ОСОБА_4 було прийнято постанову про застосування фінансових санкцій № 135869 згідно до якої за порушення, передбачене абзацом 4 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до відповідача застосовано фінансові санкції в сумі 510 грн. (а.с.6).
Пунктом 29 вищенаведеного Порядку № 1567 передбачено, що копія постанови про застосування фінансових санкцій у триденний термін з моменту її винесення направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення Суб'єкту підприємницької діяльності відносно якої застосовано штрафні санкції, а згідно до вимог п. 28 цього ж Порядку відповідач зобов'язаний сплатити зазначену штрафну санкцію протягом п'ятнадцяти днів після отримання копії постанови про застосування фінансової санкції до Державного бюджету України.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії поштового відправлення, відповідач отримав копію постанови про застосування штрафної санкції від 26.01.2012р. 14.02.2012р. (а.с.7), однак у встановлений вищевказаним Порядком № 1567 термін штрафні санкції не сплатив.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У судове засідання відповідач не з'явився, заперечень на вимогу суду не надав, а також не надано і доказів оскарження вищезазначеної постанови від 26.01.2012р. у встановленому законодавством порядку.
Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах, зокрема, верховенство права, законність, рівність усіх учасників процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора та позивача щодо стягнення з відповідача фінансових санкцій у розмірі 510 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128,160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Дніпропетровського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, в особі Територіального управління в Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 510 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) до державного бюджету України (р/р № 31118106700002, МФО 805012, ЗКПО 37988155, код 21081100, ГУДКСУ у Дніпропетровській області) - штраф за порушення вимог законодавства України про автомобільний транспорт згідно постанови № 135869 від 26.01.2012р. в сумі 510 грн. (п'ятсот десять грн. 00 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 10.09.2012р.
Суддя С.О. Конєва