ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/8163/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСтепаненко В.В.
при секретаріНовченко Є.Ю.
за участю:
позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Індустріального районного відділу Дніпропетровського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
24 липня 2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_3 до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Індустріального районного відділу Дніпропетровського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про зобов'язання Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Індустріального районного відділу Дніпропетровського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з позовними вимогами зняти ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1 у зв'язку із її смертю.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що наявність реєстрації за адресою АДРЕСА_1 померлої громадянки ОСОБА_4 не дозволяє позивачу у повному обсязі володіти, користуватись й розпоряджатись належній їй на праві власності квартири, яка розташована за вищезазначеною адресою.
Ухвалою суду від 26 липня 2012 року було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується матеріалами справи. Заяви про відкладення розгляду справи на іншу дату з обґрунтуванням поважності причин неприбуття в судове засідання або заперечення проти позову на адресу суду від відповідача не надходило.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2005 року ОСОБА_3 на праві власності належить квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки № 429 від 13.03.2012 року, виданої житловим комунальним підприємством «Північне», в квартирі за адресою АДРЕСА_1 дійсно зареєстрована ОСОБА_4.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 самостійно не здійснила зняття з реєстраційного обліку після укладання договору купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2005 року.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що гр. ОСОБА_4 померла у ІНФОРМАЦІЯ_1, однак до сих пір залишається зареєстрованою за адресою АДРЕСА_1. Як пояснив позивач, ОСОБА_4 не є членом сім`ї ОСОБА_3, з моменту купівлі квартири за вищевказаною адресою не проживала.
05.07.2012 року з метою зняття з реєстраційного обліку померлої громадянки ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 року позивач звернувся з відповідною заявою до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Індустріального районного відділу Дніпропетровського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.
Згідно відповіді начальника СГІРФО Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 09.07.2012 року №45/836 позивачу було повідомлено, що згідно статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть та відмовлено у знятті з реєстрації ОСОБА_4 через відсутність свідоцтва про смерть.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і випадки їх обмеження регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV.
Статтею 3 Закону від 11.12.2003 № 1382-IV передбачено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Порядок зняття з реєстрації місця проживання передбачено статтею 7 цього Закону, відповідно до якої зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Відповідно до пункту 4 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 № 2398-VI органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.
Згідно пункту 6 розділу І Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, про факт державної реєстрації акту цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видаються відповідні свідоцтва про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть на бланках суворої звітності, виготовлених за зразками та їх описами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 № 1025 «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану».
В той же час абзацом 4 пункту 2 розділу ІV Правил встановлено, що свідоцтво про смерть повторно видається другому з подружжя, а також дітям, у тому числі й усиновленим, та їх законним представникам, близьким родичам померлого (братам і сестрам, онукам, діду і бабі як з боку батька, так і з боку матері), особі, яка є спадкоємцем за законом або заповітом, представникові органу опіки та піклування у разі виконання ним повноважень з опіки та піклування стосовно осіб, які мають право на отримання такого свідоцтва. Оскільки, згідно пояснень позивача, він не мав родинних відносин з померлою, отримати відповідне свідоцтво про смерть щодо громадянки ОСОБА_4 було неможливим.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Індустріального районного відділу Дніпропетровського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати відмову Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Індустріального районного відділу Дніпропетровського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про зняття з реєстраційного обліку громадянки ОСОБА_4 протиправною.
Зобов'язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Індустріального районного відділу Дніпропетровського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1 з моменту її смерті з ІНФОРМАЦІЯ_1
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 10 вересня 2012 року
Суддя В.В. Степаненко