Справа №1-130/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Бурда

Номер провадження 11/1890/327/12 Суддя-доповідач - Філонова

Категорія - 21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Філонової Ю. О.,

суддів - Забари І. К., Моїсеєнко Т. М.,

з участю прокурора - Думал С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією прокурора А.В.Мороз, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Зарічного районного суду м.Суми від 14 березня 2012 року, яким

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в м.Суми, громадянин України, проживав в АДРЕСА_1, раніше судимий:

25.12.2009 року Лебединським районним судом за ч. 3 ст. 185, 75, 69 КК України до двох років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком в один рік,

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ч.4 ст.70КК України остаточно визначено ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів, за цим вироком - у виді позбавлення волі на чотири роки і за вироком Лебединського районного суду Сумської області від 25.12.2009 року до двох років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком в один рік.

Кожен з вироків визначено виконувати самостійно.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в сумі 715,08 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 20212 грн. майнової шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 10 серпня 2009 року близько 03-00 години знаходячись біля під'їзду будинку № 25 по вул. Харківська в м. Суми з метою відкритого заволодіння чужим майном почав штовхати потерпілого ОСОБА_3 та наносити йому удари руками по голові. Після чого, діючи повторно, відкрито викрав у потерпілого шкіряне портмоне, два мобільних телефони з сім-картками, ключ з бриликом від автомобіля, гроші в сумі 400 грн, та золоті прикраси. У такій спосіб ОСОБА_2 діючи повторно, відкрито та із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_3 заволодів його майном на загальну суму 20 212 грн.

В поданій апеляції та доповненнях до неї прокурор не оспорюючи доведеності вини засудженого ОСОБА_2 в скоєному, просить вирок скасувати, а справу направити на новий розгляд в іншому складі суду в зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Мотивуючи свою апеляцію тим, що при визначенні кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 судом необґрунтовано вказано на наявність в його діях кваліфікуючої ознаки «повторність». Також зазначає, що суд не допитавши в судовому засіданні свідків, та не забезпечивши їх явку в суд, безпідставно оголосив покази свідків в судовому засіданні .

Засуджений ОСОБА_2 в поданій апеляції просить вирок змінити, пом'якшити міру покарання та застосувати ст.69 КК України, врахувавши його з'явлення зі зізнанням, щире каяття, повне визнання вини в скоєному і те, що він тривалий час знаходиться під вартою, також зазначає, що в його діях відсутня кваліфікуюча ознака - повторність, бо на момент скоєння злочину проти потерпілого ОСОБА_3 він був ще не судимий.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи і суть поданих апеляцій, думку прокурора, яка частково підтримала подану апеляцію прокурора Мороз А.В. , зазначивши, що на даний час вона погоджується з кваліфікуючою ознакою повторність в діях засудженого ОСОБА_2, та заперечує проти апеляції засудженого, пояснення засудженого, який підтримує свою апеляцію, провівши судові дебати і вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у відкритому заволодінні чужим майном, поєднаним з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими судом доказами, аналіз яких дано судом у вироку.

Доводи засудженого ОСОБА_4 в своїй апеляції про відсутність в інкримінованому йому злочині передбаченому ч.2 ст. 186 КК України, кваліфікуючої ознаки « повторність», колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно вироку Лебединського районного суду від 25.12.2009 року (а.с.164-177 т.1) ОСОБА_2 засуджений 25.12.2009 року за ч.3 ст.185 КК України, цей злочин було ним скоєно 23.04.2009 року.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи та вироку Зарічного районного суду м.Суми від 14 березня 2012 року, ОСОБА_2 скоїв злочин передбачений ч.2 ст. 186 КК України 10.08.2009 року.

Пункт 1 примітки до ст.185 КК України зазначає, що у ст.ст.185, 186 та 189-191 КК України повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів , передбачених цими статтями або статтями 187, 262 КК України.

При цьому для кваліфікуючої ознаки « повторність» кримінально-процесуальне законодавство не передбачає необхідності обов'язкової наявності вироку щодо особи за раніше вчинений злочин.

Тому, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд з урахуванням наведених обставин правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите заволодіння чужим майном, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно.

Що стосується доводів апеляції прокурора про безпідставне оголошення судом в судовому засіданні показів свідків по справі, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції вживалися дієві заходи по виклику, зазначених осіб. в суд. Так, як вбачається з матеріалів справи свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 неодноразово викликалися в судове засідання, також судом була винесена постанова про застосування приводу до вказаних осіб. Однак привід виконано не було з поважних причин, про що свідчать рапорти співробітників органів внутрішніх справ про неможливість доставки їх до суду, бо вказані особи за адресами зазначеними в постанові не проживали. Тому судом, згідно п.2 ст.306 КПК України, за клопотанням прокурора, яке підтримали всі учасники судового розгляду, були оголошені протоколи допиту вказаних свідків в судовому засіданні.

Також на думку колегії суддів, суд обґрунтовано поклав в основу вироку покази цих свідків, бо вони є послідовні та підтверджувалися іншими доказами, і це не вплинуло на неповноту чи необ'єктивність розгляду справи по суті та не заперечував проти цих показів і сам засуджений ОСОБА_2

Що стосується призначеного ОСОБА_4 покарання, то суд дотримався вимог ст. 65 КК України. Врахувавши ступінь тяжкості цього злочину, дані про особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання суд призначив покарання засудженому в межах нижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України і воно за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення, тобто застосування ст. 69 КК України, як про це ставиться питання в апеляції засудженого, колегія суддів не вбачає.

Посилання в апеляції прокурора, що суд першої інстанції допустив істотне порушення закону при розгляді справи, колегією суддів не встановлено і сам прокурор в апеляції не вказує про ці порушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Зарічного районного суду м.Суми від 14 березня 2012 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_2 без задоволення.

СУДДІ:

Філонова Ю. О. Забара І. К. Моїсеєнко Т. М.