АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 року судова палата з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого судді: Юденко Т.М.

суддів: Гладія С.В. та Журавля О.О.

за участю прокурора: Гуменюк Л.М.

потерпілого: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 05 липня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженець м. Старий Оскол Бєлгородської обл.,

проживає в АДРЕСА_1

раніше судимий: вироком Деснянського районного суду м. Києва від 30.03.2010 р. за ст. ст. 15 ч.2, 185 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі, з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 1 рік,

засуджений за ст. 185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 30.03.1010 р. і остаточно призначено покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 15 лютого 2011 року приблизно о 9 годині, діючи умисно, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, підійшов до автомобіля НОМЕР_1, який стояв на узбіччі проїзної частини неподалік буд. 21 по пр. Маяковського в м. Києві, і відповідно до попередньо розподілених ролей, став спостерігати за навколишньою обстановкою у той час, як особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, таємно викрала з автомобіля два бокових дзеркала вартістю 169 грн. 32 коп., що належать ОСОБА_1, після чого вони з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_2 04 листопада 2011 року приблизно об 11 год., перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, діючи умисно, потворно, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_1 вартістю 286 грн. 80 коп., яким розпорядився на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_2 22 листопада 2011 року приблизно об 11 год., перебуваючи за вказаною адресою, діючи умисно, потворно, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_1 вартістю 300 грн., яким розпорядився на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_2 22 грудня 2011 року приблизно об 11 год., перебуваючи за вказаною адресою, діючи умисно, потворно, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_1 вартістю 659 грн. 10 коп., яким розпорядився на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_2 20 березня 2012 року о 12 год. 30 хв., знаходячись біля під'їзду № 3 буд. 12 по пр. Маяковського в м. Києві, діючи умисно, потворно, таємно викрав з кишені куртки ОСОБА_3 його майно на загальну суму 3458 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В апеляції засуджений, посилаючись на суворість призначеного судом покарання, недостатнє врахування ступеню тяжкості вчиненого злочину та даних про його особу, просить врахувати те, що він має на утриманні неповнолітню дитину, дружину, матір-інваліда 2-ї групи та кредит у банку, і призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка заперечила проти апеляції і просила вирок суду залишити без зміни, потерпілого ОСОБА_1, який покладався на розсуд суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду І-ї інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 в учиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, за обставин викладених у вироку, відповідно до ст. 365 ч. 1 КПК апеляційним судом не перевіряється, оскільки згідно протоколу судового засідання фактичні обставини справи в суді учасниками процесу, у тому числі і самим засудженим, не оспорювались і стосовно них відповідно до вимог ст. 299 та ст. 301-1 КПК України докази не досліджувались.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ст. 185 ч.2 КК України виходячи з визнаних судом доведеними фактичних обставин справи.

Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням всіх обставин, що впливають на відповідальність та в межах, установлених санкцією інкримінованої статті відповідно до положень КК України.

При вирішенні питання про призначення покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який раніше судимий, вчинив інкриміновані злочини під час іспитового строку, позитивно характеризується, має неповнолітню дитину, наявність обставини, яка пом'якшує покарання - щире каяття, а тому доводи апеляції про неврахування судом цих обставини у справі є безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають.

Доводи апеляції про наявність на утриманні дружини та матері - інваліда 2-ї групи, документально нічим не підтверджені, як і кредит у банку, що до того ж не є підставою для пом'якшення покарання, з огляду на що до уваги колегією суддів не беруться.

Інших доводів на обґрунтування необхідності пом'якшення призначеного судом покарання в апеляції не наведено, а тому вона задоволенню не підлягає, як безпідставна.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про вид та розмір призначеного ОСОБА_2 покарання і підстав для його пом'якшення не вбачає, а тому вважає, що вирок суду, як законний та обґрунтований, має бути залишений без зміни, а подана на нього апеляція без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 05 липня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Судді: _____________ ____________ _____________