АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 року. м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури України, третя особа ОСОБА_2 про визнання наказу незаконним, поновлення дії контракту, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2012 року позивач звернувся із позовом, на обґрунтування якого зазначив, що 17 лютого 2010 року між сторонами був укладений контракт № 442 за яким позивач був прийнятий на роботу на посаду генерального директора Національного художнього музею України терміном на 5 років із 25 лютого 2010 року по 24 лютого 2015 року, та за наказом відповідача від 17 лютого 2010 року № 890\17-10 позивач із 23 лютого 2010 року був призначений на вказану посаду.

У березні 2012 року позивач написав заяву про звільнення за згодою сторін, проте 02 квітня 2012 року її відкликав.

Наказом Міністра культури України від 05 квітня 2012 року № 292\0\17-12 дію вищевказаного контракту було припинено, а позивач був звільнений з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України(за згодою сторін)

Зазначаючи про порушення трудового законодавства при звільненні, просив визнати наказ від 05 квітня 2012 року № 292\0\17-12 незаконним, поновити дію контракту від 17 лютого 2010 року № 442, поновити позивача на роботі на посаді генерального директора Національного художнього музею України, стягнути із відповідача на користь позивача 53 036.69 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 10 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди.(а.с. 1-23, 53-54, 76-78, 86-88)

Відповідач проти позову заперечував.(а.с.62-67)

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11.07.2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства культури України, третя особа ОСОБА_2 про визнання наказу незаконним, поновлення дії контракту, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. (а.с.91-93).

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати із ухваленням нового про задоволення позовних вимог. На обґрунтування скарги посилався на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначив, що рішення суду суперечить вимогам законодавства, які викладені на обґрунтування заявленого позову.( а.с. 96-102)

29 серпня 2012 року до Апеляційного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про відкликання апеляційної скарги, а 30 серпня 2012 року заява представника ОСОБА_3 про відмову від апеляційної скарги. Обґрунтовуючи заяви ОСОБА_1 зазначив підставою відкликання та відмови від скарги те, що розпочато процес врегулювання вищезгаданого спору в позасудовому порядку.(а.с. 110-113)

Оскільки такі обставини не знайшли підтвердження в судовому засіданні, у т.ч. запереченнями представника відповідача щодо можливості врегулювання спору в позасудовому порядку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття відмови позивача від поданої ним скарги.

В судовому засіданні представник відповідача Петасюк Л.В. посилалась на законність рішення районного суду, заперечувала проти скарги і просила її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, ОСОБА_1 був сповіщений врученням повістки його представнику ОСОБА_3 про що у справі є докази.(а.с. 31, 107-109) За вимог ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що 17 лютого 2010 року між сторонами був укладений контракт № 442 за яким позивач був прийнятий на роботу на посаду генерального директора Національного художнього музею України терміном на 5 років із 25 лютого 2010 року по 24 лютого 2015 року, та за наказом відповідача від 17 лютого 2010 року № 890\17-10 позивач із 23 лютого 2010 року був призначений на вказану посаду.(а.с. 4-11)

У березні 2012 року позивач написав заяву про звільнення за згодою сторін із 02 квітня 2012 року. (а.с. 50)

30 березня 2012 року ОСОБА_1 подав відповідачу заяву в якій просив раніше подану заяву про звільнення вважати недійсною. (а.с. 13, 51)

Наказом Міністра культури України від 05 квітня 2012 року № 292\0\17-12 дію вищевказаного контракту було припинено, а позивач був звільнений з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України(за згодою сторін).(а.с. 12)

06 квітня 2012 року позивачу рекомендованим листом було направлено повідомлення про необхідність отримати трудову книжку.(а.с. 52)

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до роз'яснень, даних у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року N 9 (зі змінами та доповненнями) при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Оскільки угода сторін є самостійною підставою для розірвання трудового договору та відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи власника та з ініціативи працівника, а до суду не надано доказів анулювання такої домовленості про звільнення при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника, районний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про визнання наказу недійсним, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 308 ЦПК України, підлягають відхиленню.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Л.Д.Махлай

В.Й.Шиманський