УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2006 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого                            - Ігнатюка О.В.

суддів                                       - Таран Т.С., Романець Л.А.

за участю прокурора        - Шостака Ю.В.

розглянувши справу за апеляцією обвинуваченого на постанову Таращанського районного суду Київської області від 6.10.2006 p., якою обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, має дві непогашенні судимості.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 6.09.2006 р. біля 21-30 год на території школи-інтернату в м.Тараща, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив хуліганство, тобто дії, що грубо порушують громадський порядок та виражають явну неповагу до суспільства, що супроводжуються особливою зухвалістю і вчиненні із застосуванням ножа, яким ОСОБА_1 погрожував присутнім.

Слідчий звернувся до суду з поданням, погодженим з прокурором Таращанського району, про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання понад три роки позбавлення волі, перебуваючи на волі може ухилитись від слідства та суду, перешкодити встановленню істини по справі, з метою забезпечити виконання процесуальних рішень.

Постановою Таращанського міськрайонного суду Київської області від 6.10.2006 р. ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На постанову суду подано апеляцію підозрюваного, із змісту якої убачається, що він ставить питання про її скасування, вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою йому обрано безпідставно, складу злочину, за яким йому пред'явлено обвинувачення, в його діях немає.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Шостака, який просив про залишення апеляції без задоволення, а постанови суду без зміни, вивчивши

Справа № 10 -138/2006                                          Головуючий у 1-й інстанції - Василенко О.М.

Категорія: санкція                                                Доповідач                           - Таран Т.С.

матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 165,165-2 КПК України, п.20,3,13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою, на стадіях дізнання і досудового слідства», розглядаючи подання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно з'ясовувати обставини, передбаченні ст. 148,150,155,165-2 КПК України.

Вищезазначеним законом передбачено, що запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам ухилитись від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини по справі або продовжити злочинну діяльність, а також, для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки і є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що більш, м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків.

Ці вимоги закону були дотриманні судом при розгляді справи. Доводів, які б спростовували висновки суду про необхідність обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в його апеляції не наведено.

Колегія суддів не убачає підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст. 165-2,365,366,382 КПК України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

апеляцію обвинуваченого залишити без задоволення, а постанову Таращанського районного суду Київської області від 6.10.2006 p., якою обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 - без зміни.