Справа № 22-ц - 2894                              Головуючий у 1 інстанції Панасюк С.П

Категорія 21                                                                    Доповідач Лащенко В.Д.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня  2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого - Лащенка В.Д. суддів - Корзаченко І.Ф., Червінко К.С. при секретарі - Левочко І.Я.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду від 23 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа страхова компанія „Оранта" про відшкодування шкоди,

встановила:

У березні 2006 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 26 жовтня 2005 року близько 19 години, керуючи автомобілем ВАЗ-2106, державний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі с.м.т. Борова - с. Червона Мотовилівка під час роз'їзду із зустрічним транспортним засобом, в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, ненавмисно здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2, який їхав в попутному напрямку. В результаті наїзду автомобілем він отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої малої гомілкової кістки, скальпованої рани голови з некрозом шкіряного лоскута, садна голови та правого ліктьового суглобу, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розклад здоров"я на строк понад 21 день.

Вироком Фастівського міськрайонного суду від 28 грудня 2005 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 6 місяців.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 йому заподіяна матеріальна і моральна шкода. Так, він у зв"язку із заподіянням йому тілесних ушкоджень перебував на стаціонарному лікуванні з 26 жовтня 2005 року по 31 жовтня 2005 року у травматології ФЦРЛ, а з 31 жовтня 2005 року по 12 грудня 2005 року у центральному шпиталі МВС України з діагнозом: перелом лівої малоберцевої кістки, скальпована рана голови, некроз лоскута, садно голови. У зв"язку з незадовільним станом рани голови 22 листопада 2005 року він переніс операцію. З 13 грудня 2005 року по 3 січня 2006 року перебував на амбулаторному лікуванні.

Під час лікування він витратив кошти на медикаменти в розмірі 281 грн. 79 коп.. Крім того 1000 грн. витрачено ним при транспортуванні, 200 грн. на телефоні розмови, 1032 грн. на придбання нового одягу та взуття, 852 грн. на придбання велосипеда, 2 150 грн. на придбання мобільного телефону. Також він втратив заробітну плату в розмірі 775 грн. 98 коп.

Посилався також на те, що йому заподіяна і моральна шкода, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача 20 000 грн.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 23 червня 2006 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 941 грн. 77 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто також 300 грн. витрат, пов"язаних з оплатою правової допомоги адвоката, 380 грн. на проїзд за викликами до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги і покладаючи обов'язок по відшкодуванню шкоди на відповідача суд виходив з того, що шкоду має відшкодувати винна в дорожньо-транспортній пригоді особа, тобто ОСОБА_1

З таким висновком не може погодитися колегія суддів, оскільки такий висновок не грунтується на вимогах закону.

З матеріалів справи вбачається, що заперечуючи проти позову ОСОБА_1 просив залучити в якості співвідповідача НАСК „Оранта", в якій він застрахував цивільно-страхову відповідальність. До матеріалів справи долучено поліс НОМЕР_2 на ім."я відповідача, який діє з 1 квітня 2005 року по 31 квітня 2006 року. Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності, а саме за шкоду, заподіяну життю і здоров"ю - 51 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 25 500 грн.

Згідно ст. 22 Закону України „Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожьно-транспортної пригоди життю, здоров"ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов"язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За таких обставин на страхову компанію „Оранта" та відповідача може бути покладена цивільна відповідальність за завдану шкоду. В порушення вимог ст.. 33 ЦПК України суд не залучив до участі в справі НАСК „Оранта" як співвідповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 307, 311 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду від 23 червня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.