Справа №22Ц-2402/2006               Головуючий в 1 інстанції Корнієнко С.В.

Категорія 38                                   Доповідач в 2 інстанції Юровська Г.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі: головуючого Юровської Г.В., суддів: Яворського М.А., Суханової C.M., при секретарі Якимець Ю.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, посилаючись на те, що відповідачка як мати їх неповнолітньої дочки ОСОБА_3 не займається доглядом за малолітньою дочкою, з листопада 2003 року в сім'ї не проживає, дитиною не цікавиться, залишила її позивачу, написала заяву про відмову від дочки.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги про позбавлення батьківських прав відповідачку, посилаючись на порушення вимог матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У статті 164 СК України наведено вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав. При розгляді справи таких судом не встановлено, жодна з них не наведена в позовній заяві. Бажання жінки, з якою позивач на даний час проживає, усиновити дитину не може сприяти позбавленню батьківських прав відповідачки.

Відповідачка, заперечуючи проти позову, посилалась на те, що є сиротою і не мала матеріальних можливостей утримувати дитину, була змушена залишити дитину позивачу, а тому не відвідувала дочку з поважних причин. На даний час в неї змінились умови життя та сімейного стану, і вона бажає приймати участь у вихованні дитини.

Зазначені обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі досліджених в судовому засіданні доказів.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, відмовивши в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

В апеляційній скарзі не приведено доводів, які б спростовували висновки суду, викладені в рішенні.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.