Справа №22A-0913/2006 Головуючий у суді 1 інстанції Дмитренко A.M.
Категорія Доповідач у суді 2 інстанції Коцюрба О.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого: Сліпченка О.І.
Суддів: Коцюрби О.П., Данілова О.М.
При секретарі: Якимець Ю. В.
Розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов'язання відповідача провести донарахування одноразової грошової допомоги.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся в Білоцерківський міськрайонний суд Київської області з вказаним позовом мотивуючи його тим, що він є учасником бойових дій і згідно законодавства має право на щорічну одноразову грошову допомогу в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, але відповідачем йому виплачено вказану допомогу в 2003 році в розмірі 90 грн., в 2004 році в розмірі 120 грн., в 2005 році в розмірі 250 грн.
Так як відповідач відмовляється провести йому доплату вказаної грошової допомоги, то він просив суд зобов'язати відповідача провести донарахування йому суми недоплаченої одноразової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2003-2005 роки виходячи з мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача провести донарахування йому сум недоплаченої одноразової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2003-2006 роки.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2006 року, задовольнити його позовні вимоги з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, вимогам Конституції України, рішенням Конституційного Суду України, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій щорічно до 05 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Розмір щорічної допомоги відповідної категорії громадян на яких розповсюджується дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлюється Законом України „Про Державний бюджет України" на наступний рік, а саме: учасникам бойових дій були встановлені такі розміри грошової допомоги в 2003 році - 90 грн. згідно ст. 28 Закону України „Про Державний бюджет України на
2003 рік", в 2004 році - 120 грн. згідно ст. 44 Закону України „Про Державний бюджет
України на 2004 рік", в 2005 році - 250 грн. згідно ст. 34 Закону України „Про Державний
бюджет України на 2005 рік, в 2006 році - 250 грн. згідно ст. 30 Закону України „Про
Державний бюджет України на 2006 рік".
За таких обставин справи суд першої інстанції прийшов до правильних висновків про те, що обсяги фінансування не можуть визначатися будь яким іншим законом, крім Закону України „Про державний бюджет України".
Посилання позивача на те, що права та пільги для ветеранів війни, до яких належить і він встановлені Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а також на те, що рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року визнані неконституційними положення ст. 44 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік", а рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені, є помилковими, так як згідно ст. 95 Конституції України та виключно Законом України „Про Державний бюджет України" на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
За правилами ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону „Про Державний бюджет України".
Що стосується Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", „Про Державний бюджет України", то вони є актами рівної юридичної сили, а діюче законодавство України не містить норм, які б встановлювали залежність одних законів від інших.
Крім того, в Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" внесені зміни і розмір грошової допомоги ветеранам війни, яка підлягає виплаті в 2005, 2006 роках, встановлений на рівні, передбаченому Законом України „Про Держаний бюджет України" на відповідний рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року ст. 44 Закону України „Про Державний Бюджет України на 2004 рік", якою встановлено , що у
2004 році виплата щорічної разової допомоги учасникам бойових дій здійснюється у
розмірі, 120 грн. визнана такою, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до ст. 125 Конституції України, нормативні акти, їх окремі положення, які визнані рішенням Конституційного Суду України неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення.
Згідно ст. 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється , виплата допомоги.
Так як рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року набрало законної сили 01 грудня 2004 року, воно не може бути застосовано до правовідносин, які виникли до його прийняття.
Зазначеним рішенням визнано неконституційною ст. 44 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік", тобто на відповідний бюджетний рік, автоматично дія цього рішення не поширюється на аналогічні статті Законів України „Про Державний бюджет України" на 2005,2006 роки, які на даний час не визнані такими, що не відповідають Конституції України.
За таких обставин справи, посилання позивача на не відповідність постанови суду обставинам справи, вимогам Конституції України та рішенням Конституційного Суду України, порушення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області норм матеріального права є необгрунтованими, спростовуються поясненнями сторін, зібраними та дослідженими доказами по справі.
Перевіряючи законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2006 року є законною і не підлягає скасуванню, а в задоволенні апеляційної скарги позивачу слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 195,196, 198, 200, 205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів. -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України з моменту її виготовлення в повному обсязі.