АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 р. м. Харків.

Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Яцини В.Б.,

суддів - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

при секретарі - Гопко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2

на рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 квітня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИЛА:

23 листопада 2009 рок позивачі звернулися до суду з заявою, в якій просили визнати за ним право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті їх матері, а також інших їх родичів. В обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що вказаний житловий будинок на праві приватної власності зареєстрований по 1\2 частині за їх бабою ОСОБА_3 та прадідом ОСОБА_4. Після їх смерті вказану спадщину шляхом подання відповідної заяви прийняла єдина спадкоємиця, їх мати - ОСОБА_10 однак право власності до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 не оформила. Посилаючись на те, що вони є єдиними спадкоємцями після смерті своєї матері просили задовольнити їх вимоги.

У судовому засіданні позивачі свій позов підтримали, відповідач своїм правом участі у судовому засіданні не скористався, свою позицію за позовом не вказав.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 квітня 2012 року у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі поставили питання про його скасування та ухвалення нового рішення про повне задоволення їх позову, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального і матеріального права, правил дослідження доказів, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Судова колегія відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до чинного ст. 1261 ЦК України (ст. 529 ЦК УРСР, який діяв до 01.01.2004 року) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти, дружина і батьки померлого спадкодавця, а за ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття. За правилами ст.ст. 548, 549, 554 ЦК УРСР 1963 року для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв у формі фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном чи якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, а в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом, його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Судом встановлено, що житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстрований в Ѕ частині за ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4. Син ОСОБА_4 і ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та чоловік ОСОБА_3, ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_10, яка є донькою ОСОБА_8 та ОСОБА_3, а також матір'ю ОСОБА_1 і ОСОБА_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_3

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що позивачами не було надано доказів про те, що ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, що спірну спадщину прийняли мати позивачів, ОСОБА_10, а також -позивачі, які ніяких клопотань з цього приводу до суду не заявили.

Однак, суд на порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України належним чином не розглянув наявне в матеріалах справи клопотання позивачів про витребування необхідних доказів по справі (а.с. 22), внаслідок чого неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення районного суду і ухвалення нового рішення.

Апеляційним провадженням встановлено, що на день смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, співвласниками спірного житлового будинку літ. «А-1»жилою площею 32,30 кв.м з надвірними будівлями: сарай «б». «і», «є», літньої кухні «в», гаражу літ. «ж», душу «з», вбиральні «д», огорожи № 1,2, що розташовані на земельній ділянці площею 0,12 га за адресою АДРЕСА_1 були він та його син ОСОБА_8.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належну йому на праві власності Ѕ частину спірного будинку з відповідними надвірними будівлями, яку фактично, в результаті спільного проживання зі спадкоємцем успадкували, однак при цьому не оформили своє право власності, дружина померлого, ОСОБА_6 та їх син ОСОБА_8. Спадщину після смерті ОСОБА_8 прийняла його дружина, ОСОБА_3. При цьому мати померлого, ОСОБА_6, та його донька ОСОБА_10, від своїх часток спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_8, відмовилися на користь ОСОБА_3, яка й отримала свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 11 травня 1995 року на Ѕ частину спірного житлового будинку. Після смерті ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини вчасно, 28.02.1996 року звернулася її донька ОСОБА_10, однак свідоцтво про право власності не отримала. Після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 із відповідно заявою про прийняття спадщини звернулися її діти, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Заяви від інших спадкоємців до держконтори не поступали, свідоцтво про право на спадщину держконтора спадкоємцям не видавала.

Наведене свідчить, що спадщина ОСОБА_8, яка відкрилася після його смерті, окрім належної йому на праві власності Ѕ частини спірного житлового будинку складалася й з фактично успадкованої (п. 1 ч. 1 ст. 549 чинного на той час ЦК УРСР 1963 року) внаслідок смерті його батька, ОСОБА_4, ј частини цього ж будинку, тобто всього - ѕ цього будинку, яку внаслідок проживання у спірному будинку і успадкування за законом після смерті свого чоловіка фактично успадкувала його дружина, ОСОБА_3. Спадщина, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_6, на ј спірного житлового будинку, яку вона фактично успадкувала після смерті свого чоловіка, ОСОБА_4, внаслідок проживання у спірному будинку замість свого батька і сина спадкодавиці, який не дожив до цього дня, фактично успадкувала її онука, ОСОБА_10, - з підстав, передбачених ч. 2 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року, яка діяла на день відкриття цієї спадщини, за якою онуки і правнику спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем, успадковують належну їм за законом частину.

Таким чином, оскільки внаслідок вищевказаних обставин та відповідно до наведених норм права спірну спадщину повністю успадкувала ОСОБА_10, а після її смерті -її діти і позивачі по справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх позовна заява підлягає задоволенню повністю, а рішення районного суду -скасуванню, із ухваленням нового рішення з цього приводу.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319, 323-325 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 квітня 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити. Визнати в порядку спадкування за законом після померлої 21 червня 2008 року ОСОБА_10 право власності за ОСОБА_1 і ОСОБА_2, за кожним на 1/2 частину, на житловий будинок літ. «А-1»жилою площею 32,30 кв.м з надвірними будівлями: сарай «б». «і», «є», літню кухню «в», гараж літ. «ж», душ «з», вбиральню «д», огорожу № 1,2, що розташовані на земельній ділянці площею 0,12 га за адресою АДРЕСА_1.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак на протязі 20 днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: