ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 р. Справа № 142241/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Попка Я.С.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Ужгороді Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.12.2011 р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Ужгороді Закарпатської області про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни,-

ВСТАНОВИВ:

20.09.2011 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив відповідача нарахувати та виплатити як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2011 рік..

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що у зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України» на 2008 р., та Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 р. якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого було нараховано пенсію, відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто, провести у відповідність до рішення Конституційного суду України розмір виплат пенсії із врахуванням права на надбавку як дитині війни.

Ухвалою від 23.09.2011р. адміністративний позов в частині вимог за період з 01.01.2011р. по 20.03.2011р залишено без розгляду, відповідно до вимог ст.ст. 99, 100 КАС України.

Постановою суду від 21.12.2011р. позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 20.03.2011 р. по 18.06.2011р з урахуванням проведених виплат . В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду оскаржив її посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову у позові.

_________________________________________________________________________________________________________________________

головуючий у 1-ій інстанції - Данко В.Й. Суддя-доповідач - Левицька Н.Г

справа №2а-4471/11 справа № 142241/12/9104

Вимоги апеляційної скарги відповідач: Управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді Закарпатської області обґрунтовує тим, що судом не взято до уваги п.3 ч. 1 ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003р. зазначено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є кошти державного бюджету та цільових фондів, які перераховуються до Пенсійного фонду. Відповідно до вимог статті 73 цього ж Закону, кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом: надання соціальних послуг, передбачених цим Законом. Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних із застосуванням цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, який затверджується Верховною Радою України, не проаналізовано закони про Державний бюджет України на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків для проведення виплат «дітям війни».

Відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії «дітей війни», а тому має право на встановлене вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково з наступних підстав:

Судом встановлено, що позивач є «дитиною війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, якою його подано, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Зважаючи на положення вказаних норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції хоча і залишив частину позовних вимог без розгляду вірно, однак невірно вказавши період, оскільки позивач звернувся 20.09.2011 р, а тому задоволенню підлягають позовні вимоги з 01.03.2011 р. по 22.07.2011 р.

Колегія суддів не вбачає достатніх підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за інший період.

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також, керуючись вимогами п. 15 Положення про Пенсійний фонд України , заатв. постановою КМУ № 1261 від 24.10.2007 р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії, як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань судом до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань( рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України».

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегією суддів до уваги не приймається, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати саме цей розмір пенсії.

Керуючись вимогами ст. ст. 21, 105, 162 КАС України , адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідачем порушено норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2011 р., колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», нарахування та виплата у 2011 р. позивачу підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України від 14.06.2011 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та делеговано Кабінету Міністрів України визначення порядку та розмірів виплат підвищення до пенсії «дітям війни». Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 р., обмежено виплату спірного підвищення до пенсії «дітям війни».

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, при цьому, належить визнати дії відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 20.03.2011 р по 22.07.2011, із врахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», неправомірними; зобов'язати відповідача провести нарахування і виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 20.03.2011 р по 22.07.2011 р із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведеними раніше виплатами.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справ, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись вимогами ст. ст. 160, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Ужгороді Закарпатської області задоволити частково.

2. Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.12.2011 р..скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити частково.

3. Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у місті Ужгороді Закарпатської області щодо ненарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 20.03.2011 р. по 22.07.2011 р., із урахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неправомірними.

4. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у місті Ужгороді Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 20.03.2011 р по 22.07.2011р., із врахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення виплат за вказаний період.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя Я.С. Попко

Суддя В.П. Сапіга