ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/8409/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіТурова О.М.
при секретаріСамоварові А.В.
за участю представників:
позивача: відповідача Сипало М.А. Селюкова С.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпераль" про стягнення адміністративно-господарської санкції у сумі 38 631,58 грн. та пені у сумі 7,73 грн.
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпераль", в якій просила стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у сумі 38 631 грн. 58 коп., а також пеню за порушення термінів сплати цих санкцій у сумі 7 грн.73 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що відповідач на виконання вимог ст.20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», як юридична особа, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, повинен був сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на цьому підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, проте, відповідач означені вимоги закону не виконав, тому позивач просить стягнути суму вказаних адміністративно-господарських санкцій з нарахованою за їх несвоєчасну сплату пенею в судовому порядку.
Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав доводи та вимоги позовної заяви та просив задовольнити її у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав у повному обсязі, подав на нього письмові заперечення, в яких зазначав, що ТОВ "Імпераль", відповідно до вимог ст.19 Закону України № 875-ХІІ, було створено одне звичайне робоче місце для працевлаштування інваліда та атестовано його, крім того відповідачем було вжито всіх заходів щодо інформування Дніпропетровського районного центру зайнятості населення про наявність цієї вакансії шляхом подачі відповідних звітів, а також Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровського району та Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Крім цього відповідачем розміщувалися відповідні оголошення в газеті. Однак не працевлаштовані інваліди, які б претендували на заміщення наявної вакансії, до ТОВ "Імпераль" не направлялися та не зверталися, тому вини відповідача у невиконанні нормативу, встановленого ст.19 Закону України № 875-ХІІ, немає, а, отже, адміністративно-господарські санкції до нього не повинні застосовуватися. З огляду на це, пеня також не має бути нарахована.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За змістом статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Зокрема означеною статтею визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Судом встановлено, що ТОВ "Імпераль" на виконання вимог означеної норми закону було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт за Формою № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача фактично за 2011 рік складає 19 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону № 875-ХІІ, протягом звітного періоду становить - 1, при цьому штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, протягом 2011 року у відповідача не було (а.с.4).
При цьому у звіті міститься відмітка відповідальної особи відповідача про те, що суми адміністративно-господарських санкції нараховуватися не повинні, оскільки всі вимоги ст.ст.18,19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» виконані.
Також у вказаному звіті значиться, що фонд оплати праці штатних працівників у 2011 році складає 734000 грн., а середньорічна заробітна плата штатного працівника за цей період становить 38632 грн.
Зважаючи на приписи ст.19 Закону № 875-ХІІ, суд приходить до висновку, що відповідачем було вірно визначено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу ТОВ "Імпераль" за 2011 рік. Означене позивачем також не заперечувалося.
Частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно наказу відповідача № 165 від 31.12.2010 р. відповідно до вимог Закону № 875-ХІІ було затверджено норматив робочих місць на ТОВ "Імпераль" на 2011 рік - одне місце для працевлаштування інваліда на посаду юриста (а.с.15).
Наказом відповідача № 166 від 31.12.2010 р. на ТОВ "Імпераль" було створено постійно діючу атестаційну комісію з атестації звичайних робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2011 рік (а.с.16).
Відповідно до заключення від 10.01.2011р. про атестацію звичайного робочого місця інваліда на ТОВ "Імпераль" постійно діючою атестаційною комісією було проведено атестацію цього робочого місця та надано висновок, згідно якого встановлено, що умови праці, які виявлені при його обстеженні, відповідають умовам для працевлаштування інваліда відповідно наданій посаді. Обов'язкові умови допуску до роботи робітника-інваліда - наявність рекомендацій МСЕК, що дозволяють йому працювати на відповідній посаді (а.с.17).
Таким чином, відповідачем на виконання вимог ч.3 ст.18 Закону № 875-ХІІ було створено робоче місце для працевлаштування інваліда згідно законодавчого визначеного нормативу. Означена обставина позивачем не заперечувалась.
Також на виконання приписів зазначеної статті та наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» відповідачем щомісячно протягом 2011 року подавалися звіти за Формою № 3-ПН про наявність вакансій до Дніпропетровського районного центру зайнятості, в кожному з яких зазначалося про наявність вільного робочого місця для працевлаштування інваліда на посаду юриста (а.с.18-29).
З метою заповнення наявної вакансії, створеної для інваліда, відповідач протягом 2011 року розміщував відповідні оголошення в газеті «Днепровская неделя плюс», а саме в її номерах від 06.07.2011р., 05.10.2011р. та 12.10.2011р., при цьому в оголошеннях безпосередньо зазначалося, що ТОВ "Імпераль" прийме на роботу на посаду юриста інваліда ІІІ групи (а.с.35-37).
Крім цього ТОВ "Імпераль" зверталося до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровського району та до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з листами від 18.10.2011 р. за вих. № 48/11 та за вих. № 49/11 відповідно, в яких прохало надіслати на підприємство інваліда ІІІ групи, який згідно висновку МСЕК має можливість працювати на посаді юриста і не має для цього протипоказань, оскільки дана посада, не зважаючи на щомісячне звітування до відповідного центру зайнятості населення, залишається вакантною (а.с.30, 32).
Означений лист, відповідно до поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення був отриманий Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпропетровського району 21 жовтня 2011 року (а.с.31).
Про надіслання листа до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів свідчить опис вкладення до цінного листа № 263337, а також фіскальний чек Укрпошти ЦПЗ №1 від 18.10.11 р. № 5321, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.33, 34).
На запит ТОВ "Імпераль" від 27.07.2012 року за вих. № 47/12 до Дніпропетровського районного центру зайнятості останнім було надано відповідь листом від 01.08.2012 року за вих. № 687, в якому зокрема значилося, що згідно наданих відповідачем звітів про наявність вакансій за формою № 3-ПН, які щомісяця протягом 2011 року подавалися до районного центру зайнятості, вакансія для працевлаштування інваліда на посаду юриста була розміщена в базі даних оперативних вакансій центру зайнятості. Громадянам з інвалідністю, які зверталися з питань працевлаштування до районного центру зайнятості були запропоновані вакансії, які відповідали посаді за останнім місцем роботи, професійному досвіду, освіті та рекомендаціям МСЕК. Вакансії на ТОВ "Імпераль" не відбирались, оскільки громадяни з інвалідністю, що відповідають необхідним вимогам, на обліку не перебували і не перебувають (а.с.38).
Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно частини 2 цієї статті порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
При цьому адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно ст.18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, при цьому підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
Статтею 18-1 цього Закону встановлено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний, при цьому Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
З аналізу наведених норм випливає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Як встановлено судом відповідачем було створено робоче місце для працевлаштування інваліда згідно законодавчого визначеного нормативу, також ним щомісячно протягом 2011 року подавалися звіти Форми № 3-ПН до відповідного районного центру зайнятості населення про наявність у ТОВ "Імпераль" протягом 2011 року одного вакантного робочого місця безпосередньо для інваліда, розміщувалися оголошення з цього приводу в газеті та надсилалися відповідні листи до УПСЗН Дніпропетровського району та Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, отже, відповідачем було вжито всі необхідні заходи, передбачені законодавством та спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.
У зв'язку із цим покладення на ТОВ "Імпераль" відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись, має узгоджуватися з підставами, передбаченими частиною другою статті 218 ГК.
Така правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11, а також у постанові від 26 червня 2012 року у справі № 21-105а12.
Зважаючи на те, що відповідачем було доведено факт вжиття ним всіх необхідних заходів, передбачених законодавством та спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що в розумінні ст.218 ГК виключає притягнення останнього до відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, а також враховуючи те, що Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не надало суду доказів відмови ТОВ "Імпераль" у працевлаштуванні інвалідів як за їх особистими зверненнями, так і за направленнями районного центру зайнятості, суд приходить до висновку про те, що адміністративно-господарські санкції були застосовані до відповідача неправомірно, а, отже, неправомірно було нараховано і пеню за порушення термінів їх сплати, тому позовні вимоги про їх стягнення з ТОВ "Імпераль" задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпераль" про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції
.
Повний текст постанови складено 04 вересня 2012 року
Суддя О.М. Турова