ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/7438/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіТурова О.М.
при секретаріФоменко О.В.
за участю представників:
позивача: відповідача: Юсупова Є.У. Онасенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ- інвест" до Дніпропетровської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми «Р» № 120 від 13.06.2012 р. та № 121 від 13.06.2012 р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до ч.1 та ч.5 ст.18 Закону України № 93/96-ВР від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування», який підлягає застосуванню до правовідносин, що виникають з приводу ввезення в Україну майна - внеску іноземного інвестора, його використання та оподаткування, як спеціальний закон, при ввезенні в Україну вантажних автомобілів MAN TGM 18.240 4Х2 ВL у кількості 24 одиниці у якості внеску іноземного інвестора (компанії Latimore Holdings Limited) до статутного капіталу позивача, який є підприємством з іноземними інвестиціями, ввізне мито не сплачувалося і підлягало б сплаті лише у разі відчуження вищезазначених автомобілів протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс позивача. При цьому позивачем означені вище автомобілі протягом вказаного строку відчужені не були. Вони були передані за договором оренди ПП «Транс Логістік», що є використанням позивачем цих автомобілів у своїй господарській діяльності відповідно до видів діяльності товариства згідно його статуту. Також позивач зазначав, що положення Закону України № 2134-ІІІ від 07.12.2000 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» до даних правовідносин не можуть бути застосовані, оскільки Закон № 93/96-ВР від 19.03.1996 р. є спеціальним законом у сфері регулювання іноземних інвестицій, а, отже, має пріоритет перед Законом № 2134-ІІІ від 07.12.2000 р. У зв'язку із наведеним позивач не повинен сплачувати ввізне мито та податок на додану вартість, нарахований на суму цього мита.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач пред'явлений позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі, надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення були винесені з дотримання вимог чинного законодавства, оскільки, в порушення вимог Закону № 2134-ІІІ від 07.12.2000 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні», позивачем було передано звільнені від сплати ввізного мита автомобілі MAN TGM 18.240 4Х2 ВL у кількості 24 одиниці, які є внеском іноземного інвестора (компанії Latimore Holdings Limited) до статутного капіталу позивача, за договором оренди ПП «Транс Логістік» без сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення цих автомобіля на митну територію України, в той час, як Законом № 2134-ІІІ від 07.12.2000 р. передбачено, що автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України. При цьому Закон № 2134-ІІІ від 07.12.2000 р., виходячи із змісту його преамбули, регулює питання оподаткування митом автомобілів при їх ввезенні в Україну, тому цей Закон є спеціальним і підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли.
Крім того відповідач зазначав, що згідно Довідки Головного Управління статистики АА№ 247360 від 28.01.2010 року, надання в оренду наземних автотранспортних засобів (вантажних автомобілів) не входить до переліку основних видів господарської діяльності позивача, тому його посилання на те, що передача в оренду вищевказаних автомобілів є використанням їх у своїй господарській діяльності не можуть бути взяті до уваги.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях відповідача, та просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та було визнано сторонами під час розгляду справи в суді, що у листопаді 2011 року ТОВ «АТБ-інвест» імпортувало на митну територію України вантажні автомобілі MAN TGM 18.240 4Х2 ВL у кількості 24 одиниці у якості внеску іноземного інвестора (компанії Latimore Holdings Limited) до статутного фонду позивача, які були зараховані на баланс ТОВ «АТБ-інвест» у встановленому законом порядку. Означені обставини також встановлені під час перевірки позивача Дніпропетровською митницею та відображені в Акті № 10/12/110000000/30691543 від 18.05.2012 р., сторонами визнаються, а отже доказування не потребують (а.с.8-18).
Означені автомобілі відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України № 93/96-ВР від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування» були звільнені від обкладення митом під час митного оформлення.
Відповідно до Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 23.12.2004 р. № 1730, Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ віл 30.03.2006 р. № 254, на підставі наказу Дніпропетровської митниці від 26.04.2012 р. № 293 відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку стану дотримання ТОВ «АТБ-інвест» митного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності згідно затвердженої зазначеним наказом Дніпропетровської митниці Програми цієї перевірки.
За результатами проведення означеної перевірки відповідачем було складено Акт № 10/12/110000000/30691543 від 18.05.2012 р., відповідно до якого перевіркою встановлено факт порушення позивачем п.2 Розділу ІІ Закону України № 2134-ІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, який був чинний на момент ввезення автомобілів на митну територію України, оскільки вантажні автомобілі, які є внеском іноземного інвестора до статутного фонду позивача, фактично ним у своїй господарській діяльності не використовуються, а були передані в оренду ПП «Транс Логістік» без сплати до бюджету до цієї передачі в оренду ввізного мита, не сплаченого при ввезенні зазначених автомобілів на митну територію України, та податку на додану вартість, нарахованого на суму ввізного мита згідно п.4.3 ст.4 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, і не сплаченого раніше у зв'язку із не включенням ввізного мита до митної вартості товару при ввезенні його на митну територію України, що призвело, в свою чергу, до зменшення податкових зобов'язань за митними платежами в сумі 1442936,64 грн., в тому числі: мито - 1202447,28 грн., ПДВ - 240489,36 грн.
Позивач не погодився із вказаними висновками відповідача, викладеними в Акті № 10/12/110000000/30691543 від 18.05.2012 р., тому підписав цей акт із застереженням про наявність заперечень та подав відповідачу письмові заперечення на нього від 01.06.2012р. № 01/6, зареєстровані відповідачем 01.06.2012 р. за вх. № 10853/5-15, а також письмові доповнення до заперечень від 12.06.2012р. № 6/116, які були зареєстровані відповідачем 12.06.2012р. за вх. № 11537/5-15 (а.с.20-23,24). Доводи вказаних заперечень аналогічні доводам позивача, викладеним у позовній заяві.
За наслідками розгляду означених заперечень Дніпропетровською митницею було надано Висновок від 08.06.2012 р. за № 17-11-1/5050, яким відхилено по суті заперечення ТОВ «АТБ-інвест» на Акт перевірки № 10/12/110000000/30691543 від 18.05.2012 р. з посиланням на те, що Закон № 2134-ІІІ від 07.12.2000 р., який регулює питання оподаткування митом автомобілів при їх ввезенні в Україну, є спеціальним законом і підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли, а Закон № 93/96-ВР від 19.03.1996 р. застосовується до ввезеного як іноземна інвестиція майна, крім автомобілів (а.с.25-27).
На підставі Акта перевірки № 10/12/110000000/30691543 від 18.05.2012 р. та згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.п.123.1 та 123.2 ст.123 Податкового кодексу України Дніпропетровською митницею було винесено податкове повідомлення форми «Р» № 120 від 13.06.2012 р. про необхідність сплати податкового зобов'язання у сумі 2705506,38 грн. (у тому числі: сума несплаченого ввізного мита - 1202447,28 грн. та сума штрафних санкцій за несплачене ввізне мито - 1503059,10 грн.), а також податкове повідомлення форми «Р» № 121 від 13.06.2012 р. про необхідність сплати податкового зобов'язання у сумі 541101,06 грн. ( у тому числі: сума несплаченого податку на додану вартість - 240489,36 грн. та сума штрафних санкцій за несплачений податок на додану вартість - 300611,70 грн.) (а.с.28-29, 30-31).
При дослідженні доказів, наданих сторонами, судом встановлено та сторонами не заперечувалося, що ТОВ «АТБ-інвест» дійсно передало вантажні автомобілі MAN TGM 18.240 4Х2 ВL у кількості 24 одиниці, які є внеском іноземного інвестора до статутного фонду позивача, в оренду ПП «Транс Логістік» за договорами оренди автотранспортного засобу від 17.11.2011 р. та відповідно до Актів приймання-передачі транспортних засобів від цієї ж дати.
Як вбачається з акту перевірки № 10/12/110000000/30691543 від 18.05.2012 р., загальна сума сплачених за період з 01.11.11 р. по 30.04.2012 р. сум орендної плати ПП «Транс Логістік» та отриманих ТОВ «АТБ-інвест» складає 689828,81 грн., що відображено по Кт.рах. 3772; суми отриманих в якості орендної плати коштів перевірені по банківським випискам з розрахункового рахунку 26004209760100 ТОВ «АТБ-інвест» (а.с.15). Означені обставини сторонами не заперечуються.
Судом також встановлено, що відповідно до п.п.1.2.1 п.1.2 Статуту ТОВ «АТБ-інвест» (у новій редакції), затвердженого рішенням загальних зборів учасників цього товариства (протокол № 8/06-11 від 09.06.2011 р.) та зареєстрованого державним реєстратором Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Абрамовою Т.І. 14.06.2011 р. за № 12031050069027896, одним з видів діяльності ТОВ «АТБ-інвест» є здійснення операцій з майном: купівля, продаж, здавання в найом (оренду), лізинг нерухомого майна; купівля, продаж, здавання в найом (оренду), лізинг рухомого майна, в тому числі устаткування, машин, механізмів, іншої техніки.
З огляду на означене, суд погоджується з доводами позивача про те, що передача в оренду вантажних автомобілів MAN TGM 18.240 4Х2 ВL у кількості 24 одиниці, які є внеском іноземного інвестора до статутного фонду ТОВ «АТБ-інвест», є використанням цих автомобілів у власній господарській діяльності позивача з отриманням при цьому ним відповідних коштів, сплачених в рахунок орендної плати.
Посилання відповідача на те, що операції з надання в оренду вантажних автомобілів не входять до переліку видів господарської діяльності позивача, оскільки згідно довідки Головного Управління статистики АА № 247360 від 28.01.2010 р. основними видами своєї господарської діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України ТОВ «АТБ-інвест» зареєструвало: здавання в оренду власного нерухомого майна (підклас 70.20.0 за КВЕД-2005) та оренда інших машин та устаткування (підклас 71.34.0 за КВЕД-2005), а означені підкласи не передбачають саме надання в оренду вантажних автомобілів, не беруться судом до уваги як необґрунтовані, оскільки жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов'язку товариства реєструвати в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України усі види своєї діяльності, які передбачені в статуті, та здійснювати лише ті види діяльності, які зареєстровані ним у цьому реєстрі як основні.
При цьому представник відповідача у судовому засіданні також не заперечував, що такої законодавчої вимоги не існує, а у довідці, наданій управлінням статистики, не мають бути відображені всі види діяльності товариства.
Щодо встановленого під час перевірки та відображеного в акті, складеному за її результатами, факту наявності заборгованості ПП «Транс Логістік» по орендній платі за використання вищевказаних вантажних автомобілів у сумі 643163,11 грн. та не нарахування при цьому позивачем орендарю пені за несвоєчасну сплату, передбаченої орендними договорами, то як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, митний орган при перевірці дотримання законодавства з питань митної справи, не здійснює перевірку ефективності виконання господарських угод товариства та не може надавати цьому оцінки, що узгоджується з приписами Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 23.12.2004 р. № 1730, отже означені обставини не є належними доказами на обґрунтування позиції відповідача у цій справі, тим паче, що нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати не є обов'язком позивача, а є його правом, яким він користується на власний розсуд і не використання цього права не спростовує висновку про те, що означені вантажні автомобілі використовуються позивачем у власній господарській діяльності.
Вирішуючи питання про те, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України № 93/96-ВР від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування», Законом України № 2134-ІІІ від 07.12.2000 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» та нормами Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється зокрема шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно п.п.41.1.2 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.
Податкові зобов'язання були нараховані відповідачем відповідно до норм п.п.54.3.6 п.54.3 ст.54 та ст.123 Податкового кодексу України на підставі висновків акту перевірки № 10/12/110000000/30691543 від 18.05.2012 р. про порушення позивачем п.2 Розділу ІІ Закону України № 2134-ІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Закону № 2134-ІІІ, який покладено в основу висновків відповідача та який згідно його преамбули прийнятий з метою стимулювання виробництва автомобілів в Україні та недопущення випадків ухилення від оподаткування при їх ввезенні чи продажу, автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України.
Однак, згідно ч.1 ст.18 Закону № 93/96-ВР від 19.03.1996 р. (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який відповідно до його преамбули визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України, тобто регулює усі відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. При цьому ч.5 ст.18 вказаного Закону (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.
Таким чином, означеними вище Законами по-різному врегульовано спірні правовідносини.
При цьому п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає основні засади податкового законодавства України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Крім того згідно приписів п.56.21 ст.56 Податкового Кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Також суд враховує посилання представника позивача на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 32-р від 19.01.2011р. «Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади і заходи щодо неухильного виконання законодавства з питань державної реєстрації нормативно-правових актів» було скасовано Узагальнююче податкове роз'яснення щодо порядку сплати ввізного мита при переданні у володіння та/або у користування, та/або у розпорядження автомобіля, попередньо ввезеного на митну територію України як іноземна інвестиція, затвердженого наказом Державної митної служби України № 222 від 10.03.2010р., яке роз'яснювало, що передання у володіння, та/або у користування, та/або у розпорядження автомобілів, попередньо ввезених на митну територію України як іноземна інвестиція, можливе за умови сплати ввізного мита, незалежно від термінів реалізації, крім випадку їх вивезення за кордон.
Отже, зважаючи на неоднозначне трактування прав та обов'язків позивача в контексті спірних правовідносин різними законами, а саме Законом № 93/96-ВР від 19.03.1996 р. та Законом № 2134-ІІІ від 07.12.2000 р., а також на те, що вищевказані вантажні автомобілі не були відчужені позивачем (оскільки перехід прав власності від однієї особи до іншої не відбувався, що посвідчується висновками акту перевірки № 10/12/110000000/30691543 від 18.05.2012 р., згідно якого на момент перевірки ТОВ «АТБ-інвест» є юридичним власником транспортних засобів, що засвідчено даними реєстраційних документів на транспортні засоби та даними бухгалтерського обліку - а.с.17), та на те, що ці автомобілі використовуються позивачем у власній господарській діяльності шляхом надання їх в оренду (що відповідає статуту товариства в частині переліку видів його діяльності), відповідач був зобов'язаний застосувати приписи п.56.21 ст.56 Податкового Кодексу України, прийнявши рішення на користь позивача.
Між тим, відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень на вищенаведене уваги не звернув, що, безумовно, вплинуло на законність прийнятих ним рішень.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про протиправність прийнятих відповідачем рішень, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 2188 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (а.с.2), а відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 2188 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест» до Дніпропетровської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми «Р» № 120 від 13.06.2012 р. та № 121 від 13.06.2012 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест» судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2188 грн. 00 коп. (дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень 00 коп.).
Повний текст постанови складено 07 серпня 2012 року
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М. Турова