ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/9026/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Луніної О.С.

суддів Жукової Є.О., Врони О.В.

при секретарі судового засідання Черпак А.Ю.

за участю сторін:

позивача -ОСОБА_1

представника позивача -ОСОБА_2

від відповідача -Полівчук Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльність, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:

- визнати дії та бездіяльність відповідача, пов'язані з невиконанням постанови від 30.03.2012 Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №2а/0470/18039/11 незаконними;

- визнати період з дня звільнення ОСОБА_1 (з 05.12.2011) до звернення до суду (05.08.2012) у зв'язку з не поновленням на роботі вимушеним прогулом;

- зобов'язати відповідача усунути порушення прав ОСОБА_1 та стягнути з МВС України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.12.2011 до дня звернення до суду у сумі 47957,40 грн.;

- стягнути з МВС України на користь ОСОБА_1 компенсацію за понесену моральну шкоду у розмірі 47957,40 грн.;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- винести окрему ухвалу про виявлення порушення закону при розгляді справи, яку на підставі ст. 112 КПК України на правити до розгляду до прокуратури;

- звільнити від сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 по справі №2а/0470/18039/11 якою скасовано наказ МВС України від 30.11.2011 №1243 о/с, поновлено ОСОБА_1 на роботі та стягнуто з МВС України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Дана постанова відповідно ст. 256 КАС України підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, проте відповідач безпідставно її не виконує, чим порушує його права та свободи, а також вимоги Конституції України, щодо обов'язкового виконання рішення суду. Таким чином, позивач вважає дії та бездіяльність відповідача незаконною, а тому просить адміністративний позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 по справі №2а/0470/18039/11 не була звернена до негайного виконання, а тому підстав для застосування положень ст. 254 КАС України. Також, дана постанова була оскаржена МВС України в апеляційному порядку, а тому не набрала законної сили. Крім того, питання щодо періоду вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішено постановою від 30.03.2012 по справі №2а/0470/18039/11. Що стосується стягнення морально шкоди, то відповідач вважає її недоведеною. За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1, є необґрунтованими та безпідставними.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши та проаналізувавши обставини викладені у адміністративному позові, заслухавши думку сторін, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.03.2012 Дніпропетровським окружним адміністративним судом було ухвалена постанова по справі №2а/0470/18039/11 за позовом ОСОБА_1 до МВС України про поновлення на роботі, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ МВС України від 30.11.2011 №1243о/с в частині, що стосується звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 05.12.2011;

- поновлено на роботі ОСОБА_1 у МВС України з 05.11.2012;

- стягнено з МВС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.12.2011 по день поновлення на роботі з урахуванням доплати за ранг державного службовця та 50% надбавки згідно постанови КМУ №268 від 09.03.2006;

- зобов'язано МВС України здійснити перерахунок сплаченої ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за наказом МВС України №1077 о/с від 26.09.2011 з урахуванням 50% надбавки згідно постанови КМУ №268 від 09.03.2006.

Листом від 20.04.2012 вих. 12/2-АМ ОСОБА_1 звернувся до МВС України з запитом про надання інформації про стан виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №2а/0470/18039/11.

Листом від 03.05.2012 вих. №6/1/2-2445 МВС України повідомило ОСОБА_1 про те, що ним здійснюються заходи щодо організації виконання постанови суду від 30.03.2012 та відповідно до ст. 254 КАС України вона оскаржена до апеляційного суду. Також, МВС України зазначило, що остаточне рішення буде прийнято за результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами у даній справі суд виходив з наступного.

Так, вирішення процесуальних питань пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах встановлені розділом V КАС України.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення.

Разом з тим, положеннями ч. 1 ст. 256 КАС України передбачено види постанов які виконуються негайно, а саме: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання; 7) усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання; 8) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства в частині затримання.

Згідно ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Судом встановлено, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 по справі №2а/0470/18039/11 не набрала законної сили у зв'язку з її оскарженням МВС України до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. На підставі чого ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2012 було відкрито апеляційне провадження по справі №2а/0470/18039/11 (копія апеляційної скарги та ухвали від 22.06.2012 наявні у матеріалах справи).

Також, у резолютивній частині постанови від 30.03.2012 по справі №2а/0470/18039/11 суд не зазначає про негайне виконання окремих позовних вимог ОСОБА_1, які були задоволені.

Проте, з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 по справі №2а/0470/18039/11 в частині позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.12.2011 по день поновлення на роботі, у межах стягнення за один місяць, повинна виконуватись негайно.

Отже, негайне виконання зазначених вимог позивача є обов'язком для відповідача та органів ДВС, який прями прописаний нормою процесуального права.

З копії постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 по справі №2а/0470/18039/11 судом встановлено та підтверджено поясненнями представника відповідача те, що під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення по справі №2а/0470/18039/11 були присутні всі сторони, у тому числі представник МВС України.

Таким чином, обов'язок щодо виконання МВС України постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 по справі №2а/0470/18039/11 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.12.2011 по день поновлення на роботі, у межах стягнення за один місяць, виникає з моменту її ухвалення.

Суд не погоджується з посиланням відповідача щодо відсутності підстав для негайного виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 по справі №2а/0470/18039/11, оскільки ч. 1 ст. 256 КАС України є нормою імперативного характеру, а тому види постанов, перелічені у ній, не підлягають окремому зверненню до негайного виконання.

Також, під час розгляду справи судом встановлено, що Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, на підставі виконавчого листа №2а/0470/18039/11 від 01.08.2012 про поновлення ОСОБА_1 на роботі у МВС України з 05.12.2011, було відкрито виконавче провадження ВП №33834107, про що видано постанову від 09.08.2012.

Як зазначено у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №33834107 від 09.08.2012, - «Боржнику виконати рішення негайно».

Постанова державного виконавця була отримана МВС України 20.08.2012, про що свідчить копія супровідного листа з відміткою про отримання у матеріалах справи.

Більш того, регулятивна частина постанови від 30.03.2012 по справі №2а/0470/18039/11 була відома МВС України з 30.03.2012.

Проте, така постанова негайно та станом на час розгляду справи боржником (МВС України) виконана не була.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що МВС України безпідставно не виконує рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 по справі №2а/0470/18039/11 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, чим порушує вимоги Конституції України та КАС України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача, пов'язаної з невиконанням постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 по справі №2а/0470/18039/11 задовольнити.

Що стосується позовних вимог щодо визнання періоду з дня звільнення ОСОБА_1 (з 05.12.2011) до звернення до суду (05.08.2012) у зв'язку з не поновленням на роботі вимушеним прогулом та стягнення з МВС України середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.12.2011 до дня звернення до суду у сумі 47957,40 грн., то суд погоджується з позицією відповідача та вважає за необхідне відмовити у задоволенні цих вимог, оскільки вони були вирішенні Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №2а/0470/18039/11, про що винесено рішення від 30.03.2012.

Що стосується вимоги ОСОБА_1 про стягнення з МВС України на його користь компенсацію за понесену моральну шкоду у розмірі 47957,40 грн., то вона також не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Так, позивачем не доведено суду жодної з передбачених ст. 23 ЦК України ознак моральної шкоди, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги щодо її компенсації.

Крім того, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача щодо винесення окремої ухвали про виявлення порушення закону при розгляді справи, яку на підставі ст. 112 КПК України на правити до розгляду до прокуратури, оскільки це не є належним способом захисту порушених прав позивача, а є внутрішньою компетенцією суду.

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 158-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльність - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо невиконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 у справі №2а/0470/18039/11 в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст складено 03.09.2012.

Судді О.С. Луніна Є.О. Жукова О.В. Врона