ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/6768/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіТурова О.М.
при секретаріФоменко О.В.
за участю:
представника позивача: Ушакової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу про скасування рішення № 627 від 24.05.2012р.,-
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в якому просило скасувати повністю рішення відповідача № 627 від 24 травня 2012 року «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким на позивача було накладено штраф у розмірі 55 616 грн. 64 коп. та нараховано пеню у розмірі 1055 грн. 64 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем з порушенням приписів Господарського Кодексу України щодо строку застосування штрафних санкцій, оскільки прострочення виконання зобов'язання із сплати єдиного внеску за листопад 2011 року відбулося 20 грудня 2011 року, а рішення про застосування штрафних санкцій прийнято лише 24 травня 2012 року, тобто після спливу шестимісячного строку. Також позивач посилався на те, що відповідачем було порушено вимоги п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює заборону на застосування штрафних санкцій зокрема за невиконання зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом дії мораторію, оскільки ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2005 р. порушено провадження у справі про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідачем було подано заперечення на позовну заяву, відповідно до яких відповідач проти позову ДП «Криворізька теплоцентраль» заперечував та просив відмовити в його задоволенні повністю. Посилався на те, що відповідно до п.16 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Також зазначав, що п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розповсюджуються на вимоги та зобов'язання, які підпадають під визначення мораторію, згідно якого боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, зупиняється виконання зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, тому, враховуючи, що спірні правовідносини між сторонами виникли після введення мораторію, дія означеної норми закону на них не поширюється.
Представник відповідача у судове засідання 04 липня 2012 року не з'явився, був повідомлений належним чином, надав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено та розгляд справи перенесено на 11 липня 2012 року.
У судове засідання 11 липня 2012 року представник відповідача також не з'явився, був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши заперечення на позовну заяву, надану відповідачем, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного Фонду України №21-5 від 27.09.2010 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за №994/18289 (далі за текстом - Інструкція), відповідно до яких на позивача як платника єдиного внеску покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплати в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до частини 8 та 12 статті 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, при цьому єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом - є недоїмкою.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, позивачем було порушено встановлений Законом №2464-VІ термін сплати єдиного внеску за листопад 2011 року, який мав бути сплачений позивачем 20 грудня 2011 року, а фактично був сплачений 23 грудня 2011 року.
Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, а частиною 10 цієї статті встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
На підставі наведеної норми відповідачем було прийнято оскаржуване рішення від 24 травня 2012 року № 627 «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким на позивача було накладено штраф у розмірі 55 616 грн. 64 коп. та нараховано пеню у розмірі 1055 грн. 64 коп. (а.с. 5).
Оцінюючи доводи позивача щодо порушення відповідачем строку застосування штрафних санкцій, встановленого Господарським Кодексом України, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.250 Господарського Кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Частиною 6 статті 232 цього Кодексу встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому ч.16 ст.25 Закону №2464-VI встановлено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Враховуючи те, що саме приписами Закону №2464-VI врегульовано правовідносини відносно нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд приходить до висновку про необхідність застосування у даному випадку саме положень ч.16 ст.25 цього Закону, оскільки вони є спеціальною нормою щодо спірних правовідносин, в той час, як норми ст.ст. 232, 250 Господарського Кодексу України у цьому разі є загальними, а, отже, застосуванню не підлягають.
Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 25.06.2011р. у справі № 21-146а11 відносно строків давності при застосуванні штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка враховується судом за аналогією та відповідно до вимог ст.244-2 КАС України, приписи якої зобов'язують усі суди привести свою практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.
Оцінивши доводи позивача щодо порушення, на його думку, відповідачем вимог п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість цих доводів з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 Закону України від 14.05.1992р. № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 4 статті 12 Закону № 2343-ХІІ встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
При цьому положення ст.12 Закону № 2343-ХІІ, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, це положення слід застосовувати у контексті ст.1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.
Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а, отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням, тому нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 04.07.2011 р. (справа № 21-144а11) та враховується судом відповідно до приписів ст.244-2 КАС України.
В матеріалах справи міститься копія ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2005 р. у справі № Б15/69/05, відповідно до якої судом було порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 6).
Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати страхових внесків позивачем настав 20 грудня 2011 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія цього мораторію на виконання даних зобов'язань не поширюється.
Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно ч.1 ст.23 Закону № 2343-ХІІ лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Відповідно до наданих представником позивача пояснень у судовому засіданні та наявної в матеріалах справи копії ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011р. у справі № 5005/3893/2011, провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» зупинено строком до 01.01.2013 р. (а.с. 7), отже станом на час розгляду справи позивача банкрутом не визнано.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та без порушень строків, визначених чинним законодавством.
Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про скасування рішення № 627 від 24.05.2012 р.- відмовити у повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлено 16 липня 2012 року.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М. Турова