Справа № 22-1056 2007 року Головуючий суддя у І інстанції - Поровський В.А.
Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк З.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 жовтня 2007 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого Буцяка З.І.
суддів Демянчук СВ., Мельника Ю.М.
з участю секретаря судового засідання Сеньків Т.Б.
прокурора та представника лісгоспу
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора на рішення Володимирецького районного суду від 22 серпня 2007 року у справі за позовом прокурора Володимирецького району в інтересах держави в особі Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої лісопорушенням,
встановила:
Рішенням Володимирецького районного суду від 22 серпня 2007 року прокурору Володимирецького району відмовлено у задоволенні його позову, з яким він в інтересах держави в особі Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" звернувся до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої лісопорушенням, за безпідставністю.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі прокурор, вважаючи такий висновок місцевого суду незаконним, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить апеляційний суд його скасувати і постановити у справі ухвалу про закриття провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню із закриттям провадження у справі з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, вчинивши незаконну порубку дерева, скоїв лісопорушення, чим завдав шкоди Державному підприємству "Володимирецьке лісове господарство" на суму 91, 13 грн. Ці обставини підтверджені відповідними доказами у справі.
ОСОБА_1 свою вину у скоєному правопорушенні та пред"явлений до нього прокурором позов визнав. Заподіяну шкоду в процесі судового розгляду справи відшкодував у добровільному порядку, про що свідчить представлена ним відповідна квитанція від 15 серпня 2007 року (а. с, 12).
Відмовляючи прокурору у задоволенні позову за безпідставністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на час ухвалення судом рішення у добровільному порядку вже відшкодував позивачу заподіяну шкоду.
2
Проте погодитися з таким підходом суду до вирішення спору не можна.
Частиною 4 ст. 174 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав повинен ухвалити у справі рішення про задоволення позову.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, про які зазначено вище, місцевому суду належало було би позов прокурора задовольнити.
Добровільне ж відшкодування відповідачем у процесі судового розгляду справи завданої шкоди є підставою для того, щоб не звертати у зазначеній частині рішення суду після набрання ним законної сили до виконання.
Проте враховуючи те, що в судовому засіданні місцевого суду, прокурор та Державне підприємство "Володимирецьке лісове господарство", зважаючи на добровільне відшкодування відповідачем заподіяної шкоди, від пред"явленого до нього позову фактично відмовилися (а. с. 24), суду з урахуванням цих обставин з дотриманням правил ч. 1-3 ст. 174 та вимог п. З ч. 1 ст. 205 ЦПК України належало було провадження у даній справі закрити.
Тому керуючись ст. ст. 10, 60, 303, 307, 310, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Рішення Володимирецького районного суду від 22 серпня 2007 року скасувати.
Провадження у справі за позовом прокурора Володимирецького району в інтересах держави в особі Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої лісопорушенням, закрити на підставі п. З ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.