Справа №2-2517/11

Провадження №2/2035/427/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2012 року м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого -судді Дідовець В.А.

при секретарі -Бучакчийській К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання договорів недійсними та виключення з реєстру запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до АТ «УкрСиббанк»в якому просив визнати недійсним кредитний договір №11328956000 від 4.04.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, визнати недійсним договір іпотеки іпотеки №11328956000/11328961000/З від 04.04.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_2, реєстровий №2084, також просить виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку за договором іпотеки №11328956000/11328961000/З від 04.04.2008 року. Свої вимоги позивач мотивує тим, що банк надав йому споживчий кредит в іноземній валюті при відсутності індивідуальної ліцензії на вчинення разової валютної операції.

Представник позивач в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, пояснивши, що позивач брав кредит у доларах США, при цьому відповідач не мав індивідуальної ліцензії на вчинення валютної операції, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав в повному обсязі, пояснивши, що банк має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредиту в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій.

Вислухавши представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено, що 4 квітня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та Позивачем укладено договір про надання споживчого кредиту №11328956000. Згідно з умовами Кредитного договору Банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в розмірі 24 500 доларів, а Позивач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути наданий кредит у повному обсязі до 04.04.2029 року зі сплатою за користування (а.с.8-12).

Між відповідачем та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №11328956000/11328961000/З від 04.04.2008 року по реєстру за №2084, відповідно до якого ОСОБА_1 передає в іпотеку відповідачу будинок АДРЕСА_1 (а.с.18-19).

Згідно ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик

Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ст.49 Закону України «Про банки та банківську діяльність" зазначені вище операції вважаються кредитним обслуговуванням позичальників.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", на здійснення валютних операції Національний банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової

валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Пунктами "в" і

"г" частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного

регулювання і валютного контролю" передбачено, що індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Виходячи з положень наведеної вище статті, обов'язковість одержань індивідуальної ліцензії на проведення валютної операції зумовлено лише у випадки перевищення встановлених законодавством меж термінів і сум таких кредитів, та у випадках використання іноземної валюти як засобу платежу або як застави. Оскільки чинним законодавством України не встановлені будь-які обмеження щодо граничних розмірів сум та термінів повернення кредитів в іноземній валюті, тому здійснення операцій по отриманню чи наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Отже, посилання позивача на вимоги наявності у банка індивідуальної ліцензії не може бути прийнято судом до уваги.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Виходячи з положень коментованої статті, банківський кредит взагалі і в іноземній валюті зокрема, за своєю правовою природою не ототожнюється із договором купівлі-продажу, а іноземна валюта не є засобом платежу, а валютою виконання зобов'язання.

Як вбачається з наданих відповідачем заперечень, АТ «УкрСиббанк»має банківську ліцензію №75 видану Національним банком України 24 грудня 2001 р. на право здійснювати банківські операції (а.с.31), та письмовій Дозвіл № 75-2 від 19.11.2002 р. на право здійснювати операції з валютними цінностями, який діяв на момент укладення спірного кредитного договору (а.с.32).

Так, відповідно до ч.1 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки мають право на: приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб, відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Таким, чином, суд прийшов до висновку, що відповідач має всі необхідні ліцензії для здійснення банківських операцій, здійснення банком кредитних операцій не потребує наявності індивідуальної ліцензії, а тому будь-яких порушень банком норм чинного законодавства судом не встановлено.

Як вбачається із ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Належне виконання сторонами прийнятого на себе зобов'язання, передбачено як умовами Кредитного договору, так і нормами чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, отримуючи кредит Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, а також сплатити проценти в розмірі та на умовах, передбаченими Кредитним договором.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами ( договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, що передбачено ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що на момент укладення кредитного договору

банк мав всі необхідні для здійснення кредитних операцій ліцензії, а позивач в повному обсязі володів необхідною інформацією щодо кредитних умов, форми

забезпечення кредиту, типу відсоткової ставки, строку, варіантів повернення кредиту тощо, ним добровільно підписаний Кредитний договір, останній погодився з його умовами та не заперечував проти надання кредиту в іноземній валюті -доларах США, сплати процентів та інших платежів у доларах США.

Оскільки Банк отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції з щодо розміщення іноземної валюти і жодних порушень діючого законодавства з боку відповідача щодо проведення ним банківської операції в іноземній валюті, а саме: в доларах США, при укладенні кредитного договору з ОСОБА_1 не було допущено.

Про згоду Позивача з умовами укладеного Кредитного договору та використання кредитних коштів також свідчить і те, що, не дивлячись на те, що кредитний договір між сторонами було укладено 4 квітня 2008 року, позивач звернулася з позовом про визнання зазначеного договору недійсним лише у вересні 2011 року.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача.

Керуючись ст..ст.192 ч.2, 525,533 ч.3, 627, 629,1054 ЦК України, ст. ст.2,19,47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». ст.ст. 10,11, 60, 212- 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсними договору №11328956000 від 4.04.2008 року і договору іпотеки №11328956000/11328961000/З від 04.04.2008 року, виключення з реєстру запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна -відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.А.Дідовець