Справа № 2-130/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 вересня 2012 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді: Папариги В.А.,

при секретарі: Курбаковій Ю.О.,

за участю:

представника позивача-відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача-позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання правочину попереднього договору купівлі-продажу недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми авансу, штрафу, збитків та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

08.12.2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 09.09.2009 року між ним та ОСОБА_4 був укладений попередній договір купівлі-продажу належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1. Укладеним між ними договором була визначена ціна договору купівлі-продажу квартири у розмірі 5500,00 доларів США, також визначений і термін укладання договору купівлі-продажу до 01.12.2009 року. Ринкова вартість даної квартири за даними агентств нерухомості міста становить близько 11 000 доларів США, що еквівалентно 82 000 гривень. Напередодні укладання даного попереднього договору у нього склався збіг тяжких життєвих обставин, що примусило його укласти даний договір. Він втратив роботу та не зміг працевлаштуватися, також у нього виник грошовий борг перед фізичною особою у розмірі 4 000 доларів США. Ці гроші йому були потрібні на погашення банківського кредиту, а також на лікування малолітньої сестри, яка є інвалідом дитинства. Вкрай тяжке матеріальне становище, хвороба сестри та неможливість придбати необхідні ліки, викликали у нього психічний розлад, коли він був готовий на будь-який вчинок заради грошей, які необхідні саме на лікування сестри і на погашення боргу. Крім цієї квартири, іншого належного житла для проживання він не має. Якби не збіг негативних і несприятливий обставин, він не став би укладати договір купівлі-продажу квартири, а якщо і прийняв би рішення про продаж квартири, то продав би її за ринковою ціною. При підписанні попереднього договору він керувався лише життєвою необхідністю, яка склалася на той час, але це не відповідало його справжній волі. Просив суд визнати попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 09.09.2009 року між ним та ОСОБА_4 недійсним, як такий, що укладений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах та скасувати його державну реєстрацію ( а.с. 4-7).

23.02.2010 року ОСОБА_4 звернулась з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми авансу, штрафу, збитків та моральної шкоди, в обґрунтування позовних вимог зазначила, що 09.09.2009 року між нею та ОСОБА_3 був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири, вартість квартири при укладанні основного договору складає 47 850 гривень. При підписанні договору вона передала, а відповідач ОСОБА_3 прийняв в угоду цього ж договору грошову суму 27 850 гривень, в якості авансу, що перевищує половину загальної (домовленої) вартості квартири. Відповідач ОСОБА_3 відповідно до договору, узяв на себе зобов'язання в строк до 01.12.2009 року укласти основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за умови оформлення та одержання документів на вищевказану квартиру, у зв'язку з її переплануванням. Відповідно до п.4 даного договору, за несвоєчасне або неналежне виконання зобов'язань за договором відповідач несе перед нею відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 27 850 гривень. Згідно п. 7 попереднього договору у разі припинення зобов'язання до початку, або в наслідок неможливості його виконання, відповідач зобов'язувався повернути позивачу суму авансу у розмірі 27 850 гривень та сплати штраф у розмірі 27 850 гривень. Всі вищевказані умови договору (зобов'язання) відповідач в обумовлений термін не виконав, чим порушив її права. Вона повідомила ОСОБА_3, відправивши на його адресу лист-повідомлення про те, що в зв'язку з невиконанням ним договірних зобов'язань за попереднім договором, вона буде змушена звернутись до суду з позовом про стягнення з нього суми авансу, штрафу, судових витрат та моральної шкоди. В добровільному порядку ОСОБА_3 умови попереднього договору купівлі-продажу не виконує. Щоб мати змогу сплатити аванс відповідачу, для придбання окремого житла, вона змушена була продати належну їй на праві спільної сумісної власності квартиру та винаймати житло. Вона є інвалідом 2 групи за станом здоров'я, єдиним джерелом для існування є її пенсія. З того часу, як вона почула від відповідача, а саме з 14.11.2009 року про те, що він припиняє виконання обов'язків за договором і при цьому не збирається повертати настільки вагому для неї та бюджету її сім'ї суму, що на спірну квартиру укладені інші договори за якими він також отримав завдатки, а в квартирі зареєстровані треті особи, зрозумівши, що була обманута, вона знаходилась у стані сильного душевного пригнічення та дискомфорту. Сильні хвилювання, постійний стан стресу, душевні страждання, біль переживання за сім'ю, яка опинилась у скрутному становищі. Внаслідок чого у неї стався нервовий зрив. Нервове потрясіння суттєво вплинуло на стан її фізичного здоров'я, внаслідок чого вона змушена була звернутись до лікаря. В період з 09.09.2009 року по 05.01.2010 рік, з вини відповідача у неї виникли вимушені додаткові витрати: орендна житла -6 000 гривень, витрати на ліки -4 354,61 гривень, послуги авто перевізника -207,50 гривень, послуги доглядальниці -810 гривень, всього на загальну суму 11 371,66 гривень. Просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь суму авансу у розмірі 27 850 гривень, суму штрафу у розмірі 27 850 гривень, суму вчиненої матеріальної шкоди у розмірі 11 371,66 гривень, моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень та судові витрати ( а.с. 37-40).

В судовому засіданні представник позивача -відповідача ОСОБА_1 первісний позов підтримав в повному обсязі, зустрічний позов підтримав частково в частині стягнення суми авансу сплаченого за договором та посилаючись на те, що попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_4 укладений ОСОБА_3 під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах просив суд визнати недійсним, та скасувати його державну реєстрацію.

Відповідач - позивач ОСОБА_4 будучи присутньою в судовому засіданні 12.09.2012 року зустрічний позов підтримала в повному обсязі, проти первісного позову заперечувала та посилаючись на обставини викладені в зустрічному позові просила суд його задовольнити та стягнути з ОСОБА_3 на її користь суму авансу у розмірі 27 850 гривень, суму штрафу у розмірі 27 850 гривень, суму вчиненої матеріальної шкоди у розмірі 11 371,66 гривень, моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень та судові витрати по справі, в задоволені первісного позову відмовити.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні, посилаючись на необґрунтованість первісного позову, просив залишити його без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі, вказуючи на те, що саме ОСОБА_3 був ініціатором укладення попереднього договору, при цьому саме він умисно не виконав його умови, тому просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму авансу у розмірі 27 850 гривень, суму штрафу у розмірі 27 850 гривень, суму вчиненої матеріальної шкоди у розмірі 11 371,66 гривень, моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень та судові витрати по справі, в задоволені первісного позову відмовити.

Третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним у задоволені первісного позову відмовити, зустрічні позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В судовому засіданні встановлено, що 09.09.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений попередній договір купівлі-продажу належної ОСОБА_3 на праві власності квартири АДРЕСА_1. Згідно умов вказаного договору термін укладання основного договору купівлі-продажу зазначено до 01.12.2009 року, вартість квартири при укладенні основного договору складає 47 850 гривень. При підписанні договору ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_3 прийняв грошову суму 27 850 гривень, в якості авансу. Відповідач ОСОБА_3 відповідно до договору, узяв на себе зобов'язання в строк до 01.12.2009 року укласти основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за умови оформлення та одержання документів на вищевказану квартиру, у зв'язку з її переплануванням. Попередній договір посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2710 (а.с. 12 -копія договору).

Відповідно до ст.16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнано судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно із роз'ясненнями наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 6 листопада 2009 року правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

В той же час позивач за первісним позовом ОСОБА_3 посилаючись на те, що напередодні укладання даного попереднього договору у нього склався збіг тяжких життєвих обставин, що примусило його укласти даний договір, доказів своїх обґрунтувань суду не надав. Так ні позивачем, ні його представником не доведено суду того, що на час укладення попереднього договору малолітня сестра позивача, яка є інвалідом дитинства перебувала на утриманні саме позивача, а кошти, які він отримав, як аванс за попереднім договором, ним були направлені саме на лікування сестри чи на погашення нібито існуючого боргу.

Відповідно преамбули договору від 09.09.2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладаючи договір купівлі-продажу спірної квартири, діяли добровільно і перебували при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміли значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину).

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає, що позивач ОСОБА_3 при вчиненні договору купівлі-продажу квартири розумів значення своїх дій і ці дії були послідовні та відповідали його внутрішній волі на відчуження спірної квартири саме за ціною, яка вказана в попередньому договорі.

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, підтвердили факт того, що після укладення попереднього договору ОСОБА_3, не мав наміру в подальшому вчиняти дії на укладення основного договору, а на звернення ОСОБА_4 на реалізацію його умов не вчиняв ніяких дій, в квартирі мешкали інші особи.

Пунктами 3, 4 попереднього договору встановлено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладання основного договору повинна відшкодувати іншій стороні збитки, завдані простроченням виконання в розмірі 27850 гривень та за несвоєчасне або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань несе відповідальність перед іншою стороною у вигляді штрафу в розмірі 27850 гривень.

Згідно з ч. 2 ст. 632 ЦК України, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зважаючи на викладені обставини, суд вважає обґрунтованими зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 суму сплаченого нею авансу у розмірі 27 850 гривень та суму штрафу у розмірі 27 850 гривень відповідно до вимог п.4 попереднього договору.

В той же час, суд не вбачає законних підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 11 371,66 гривень в рахунок відшкодування спричиненої їй матеріальної шкоди, оскільки суду не надано доказів того, що саме в наслідок невиконання ОСОБА_3 умов попереднього договору була спричинена матеріальна шкода ОСОБА_4 в розмірі 11371,66 копійок.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. Ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім того, відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»та вимог ст. 23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Ураховуючи те, що законом не передбачено стягнення моральної шкоди в договірних правовідносинах, що виникли між сторонами, позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 10 000 гривень в рахунок відшкодування спричиненої їй моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду ОСОБА_4 понесені витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 38 ( тридцять вісім) гривень.

Зважаючи на те, що під час звернення до суду з зустрічним позовом ОСОБА_4 була звільнена від сплати судового збору, відповідно до вимог ч.3 ст. 88 ЦПК України, він стягується з ОСОБА_3 в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 233,216,632,635, 657 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання правочину попереднього договору купівлі-продажу недійсним - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми авансу, штрафу, збитків та моральної шкоди -частково задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, останнє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 - 55700 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот) гривень, з яких сума сплаченого авансу - 27850 гривень, сума штрафу -27850 гривень, а також понесені нею витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 38 ( тридцять вісім) гривень.

В іншій частині зустрічний позов ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, останнє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 557 гривень 00 копійок (одержувач УДК у м. Кривому Розі, ЄДРПОУ 24230992, банк одержувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, рахунок 31215206700021, код платежу 22030001).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: В. А. Папарига