1/1503/69/12

П Р И Г О В О Р

И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы

23.07.2012 г. Балта, Одесская область

Балтский районний суд Одесскої області в складі:

Головуючого-судді Наумчак Л.І.

при секретарі Шестун І.В.

за участю прокурора Поченюк С.В., Курганського С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Баштанків Кодимського району Одеської області, українець, громадянин України, безпартійний, з середньою освітою, не працюючого, тимчасово проживає в АДРЕСА_1, неодружений, невійськовозобов'язаний не маючий судимості,

- в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 27, ч. 2 ст. 185, КК Украины,

В С Т А Н О В И В:

5 травня 2010 року ОСОБА_1 знаходячись у помешканні ОСОБА_2 в с.Круті Кодимського району, де певний час до цього проживав зі своїм братом ОСОБА_3 на правах робітників по домогосподарству, маючи злочинний намір на таємне викрадення великої рогатої худоби, що належить потерпілій, вступив у злочинну змову із своїм братом ОСОБА_3, (особа, відносно якої, матеріали виділені у окреме провадження, знаходиться у розшуку).

Останній, як організатор, розподілив злочинні ролі між собою та братом, згідно яких, він шляхом усунення перешкод та винайденням місця збуту викраденої худоби сприятиме вчиненню злочину, а ОСОБА_1, як виконавець, вчинить таємне викрадення ВРХ із домогосподарства ОСОБА_2

Так, 07.05.2010 року вранці ОСОБА_3 зателефонував на заготівельний пункт та домовився про реалізацію викраденої у майбутньому ВРХ із домогосподарства ОСОБА_2 та вказав своєму брату ОСОБА_1, як потрібно викрасти худобу і реалізувати її заготівельнику, який приїде до с.Круті з метою придбання ВРХ. Після цього, близько 09.00 годин ранку, в цей же день ОСОБА_3, усуваючи перешкоди для скоєння злочину, попередньо умовивши господарку ОСОБА_2 покинути своє домогосподарство, спільно з нею поїхав приміським потягом до м. Кодима Одеської області.

ОСОБА_1, цього ж дня, о 15.00 год. знаходячись у домогосподарстві ОСОБА_2 в с.Круті Кодимського району, з прибуттям заготівельника, ОСОБА_4, скористався вільним доступом до господарських приміщень та відсутністю контролю з боку господарки, діючи умисно та виконуючи роль виконавця, із приміщення сараю вказаного господарства, усвідомлюючи, що його дії таємні, викрав: корову віком 5 років, вартістю 6000 грн., бика віком 2 роки, вартістю 4000 грн., теля віком 10 місяців, вартістю 2400 грн. Всього викрав худоби на загальну суму 12400 грн., після чого реалізував їх заготівельнику ОСОБА_4, отримавши від нього грошову винагороду у сумі 6200 грн., які в подальшому розподілили між собою та братом.

Підсудний ОСОБА_1, винним себе визнав в повному обсязі, виклав докладно обставини скоєного, пояснюючи в тому числі, що дійсно він домовився зі своїм братом ОСОБА_3 викрасти ВРХ вказаним вище шляхом, а також, що коли заготівельник забирав худобу, то він при ньому, по телефону імітував розмову з власницею-Степовою Г.М., яка начебто давала йому погодження на ціну та продажу ВРХ.

Крім визнання підсудним своєї вини, його вина в повному обсязі підтверджується дослідженими в судовому засіданні слідуючими доказами:

- показами свідка ОСОБА_4, а саме, що він являється ФОП, займається забоєм скота.

7 травня 2010 року йому зателефонували з Тростянецького м'ясокомбінату, про необхідність забрати ВРХ в с.Круті Кодимського району у ОСОБА_2 Він не поїхав поки йому особисто не зателефонував ОСОБА_3, який допомагав по хазяйству ОСОБА_2, у яких він раніше також купляв ВРХ, та вказав що необхідно забрати ВРХ.

Він дійсно приїхав в с. Круті, де його зустрів підсудний, який виводив худобу, та він придбав три голови ВРХ і розрахувався з ним, при ньому підсудний телефонував ОСОБА_2 та погоджував ціну;

- показами свідка ОСОБА_5, який пояснив,що в довідці Кодимського центрального кооперативного ринку, яку він видавав на вимогу слідчого, та яка знаходиться в матеріалах справи на аркуші №25, а саме про вартість корови- 3200 гр., бика- 2500 гр., теля -1300 гр.,- йдеться про ціну як м'яса на момент крадіжки, а в довідці яку він - же видав на вимогу потерпілої, а саме про вартість корови - 9000 гр., бика - 7000 гр., теля -3500 гр.,- йдеться про ринкову вартість, як ВРХ на момент видачі довідки, т.т. на 13 липня 2011 року (а.с.121);

- довідкою №22 від 18 липня 2012 року, виданою Кодимським центральним кооперативним ринком, підтверджується вартість викраденого майна на момент скоєння злочину, як ВРХ, т.т. корови - 6000 гр., бика - 4000 гр., теля -2400 гр., у відповідності до якої прокурор змінив обвинувачення, збільшивши вартість викраденого до 12400 гривень, таким чином суд констатує що протиріч між довідками немає;

- протоколом огляду місця події від 8 травня 2010 року, а саме корівнику з якого викрадений ВРХ;

- ксерокопіями паспортів ВРХ,яка викрадена (а.с.23,24);

- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання від 18 березня 2011 року (а.с.37,38), у відповідності до якого заготівельник-Боярський В.П. вказав на підсудного, який збував йому ВРХ;

Попереднім слідством в вину підсудному вказаний кваліфікуючий признак, - повторність, який необхідно виключити із об'єму його звинувачення, оскільки у відповідності до вимог ст.55 КК України 1960 року та п.11 Розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень КК України 2001 року, з врахуванням довідки «Каскад»(а.с. 42) у відповідності до якої підсудний звільнився 1 грудня 2004 року, - судимість погашена.

Таким чином, сукупність вищезазначених доказів підтверджують, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.27 КК України та ст.185 ч.2 КК України, кваліфікуємий, як таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб.

Суд констатує, що потерпіла в свої апеляційні скарзі (а.с. 117) вказувала зокрема, що суд не допустив її в якості потерпілої при розгляді справи, що призвело до призначення судом мякого покарання, неправильного визначення вартості викраденого майна,та вирішення цивільного позову,- на що звернуто увагу суду ухвалою Апеляційного суду (а.с.127-129), але на неодноразові виклики до суду (а.с. 185-195) в судове засідання на розгляд справи, - не зявилася, тому суд у відповідності до ст.290 КПК України, - розглядав справу у відсутності потерпілої.

При обранні міри покарання для підсудного, суд враховує його особистість і суспільну небезпеку скоєного, задовільну характеристику (л.с.48), визнання вини і щиросердне каяття, що суд визнає обставинами помякшуючими його відповідальність.

Суд констатує, що підсудний на диспансерно-динамічному нагляді у врача нарколога ПНД не стоїть, що підтверджується довідкою (л.с.47).

Крім того, суд враховує думку прокурора відносно покарання, а також думку потерпілої, що шкода заподіяна злочином не відшкодована, тому приходить до висногвку, що виправлення та перевиховання підсудного можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.

При вирішенні цивільного позову, суд керується ст.291 ч.2 КПК України.

Потерпіла заявила цивільний позов (а.с.30), а саме про стягнення 20000 гривень за матеріальну шкоду заподіяну викраденням ВРХ, - суд вважає позов в цій частині обгрунтованим частково, а саме на 19500, що підтверджується наданою довідкою потерпілій (а.с. 121) в якій вказана ринкова вартість викраденого на момент видачі довідки, а враховуючи що матеріальна шкода після скоєння злочину не відшкодована, тому розмір шкоди необхідно відшкодувати по цінам на момент розгляду цивільного позову. В частині стягнення за заподіяну моральну шкоду в сумі 5000 гривень, суд вважає, що вказана потерпілою сума значно перебільшена, та вважає, що в даному випадку моральна шкода не більша 2500 гривень.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.27 КК України та ст.185 ч.2 КК України і призначити покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити без зміни -утримання під вартою, а термін відбуття покарання починати з моменту затримання, т.т. з 16 травня 2012 року.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 19500 гривень за матеріальну шкоду ,та 2500 гривень за моральну шкоду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Одеської області на протязі п'ятнадцяти днів з моменту його проголошення.

СУДДЯ