ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"16" липня 2008 р. |
Справа № 2/71-2А. |
за позовом Підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк до Луцької об?єднаної державної податкової інспекції, м. Луцьк
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.06.2007 р. № 0002181701/0 форми "Р" та № 0002171701/0 "ВІ"
Суддя Черняк Л. О.
При секретарі Андрусенко О. О.
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача: ОСОБА_2. - юрисконсульт (дов. в справі), ОСОБА_3. - головний бухгалтер (дов. у справі)
від відповідача: Дячук В. М. - заступник начальника юрвідділу (дов. в справі)
Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. ст. 49, 51 КАС України.
В засіданні суду 17.06.2008 р. було оголошено перерву до 15.07.2008 р., а в судовому засіданні 15.07.2008 р. - перерву до 16.07.2008 р. для подання сторонами доказів у справі.
В засіданні суду 16.07.2008 р. згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суть спору: позивач-підприємець ОСОБА_1. просить визнати нечинними податкові повідомлення - рішення від 18.06.07р.: № 0002181701/0 "Р", яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 237603, в тому числі 158402грн. основного платежу та 79201грн. фінсанкцій; № 0002171701/0 про завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 93307грн. (а .с. 9, 10, т. 1).
Позовні вимоги обґрунтовані таким.
Суть порушення, яке призвело до відмови йому у відшкодуванні, зводиться до заниження бази оподаткування та податкового зобов'язання з ПДВ внаслідок того, що договірна ціна поставки товарів нижча їх звичайної ціни. При цьому відповідач ототожнює звичайну ціну, по якій має реалізовувати товар в Україні, із митною вартістю цього товару. Такий висновок відповідач зробив на основі тлумачення п.13 Указ Президента України від 23.07.98р. № 817/98 "Про деякі питання з дерегулювання підприємницької діяльності", що є хибним і не відповідає діючому законодавству.
Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган, при цьому чинне законодавство не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при його реалізації на внутрішньому ринку України.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість).
Порядок визначення звичайної ціни, в загальному випадку, згідно п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97,встановлено пп.. 1.20.1-1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94). Так, згідно з п. п. 1.20.1 п. 1,20 ст.1 вказаного Закону звичайною ціною вважається ціна товарів(робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацію про такі товари (роботи, послуг), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутністю - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 1.20.2 ст. 1 Закону № 334/94 для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінчення (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збором неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні (робіт, послуг) на ринку; надання дослідних моделей і зразків товарів (робіт, послуг) на ринки; надання дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визнання звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.
Пункт 13 Указу встановлює, що звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженням державним органом у визначеному ним порядку, звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
Указ Президента жодних чином не ототожнює звичайні ціни з митною вартістю товарів, а лише вказує, що встановлення звичайних цін (в податкових та митних цілях) можливо спеціально уповноваженим державним органом (яким не можуть бути податкові та митні органи), відповідно до даних статистики. Очевидно, що таким "уповноваженим державним органом" в Україні є виключно органи міністерства статистики чи інші органи, які, відповідно до своїх повноважень, не наділені правом нарахування та стягнення податків та інших обов'язкових платежів. Відповідач, у своєму акті, не навів будь-яких доказів, що ним використовувались будь-яка статистична оцінка цін на відчуженні товари.
Більше того, чинне законодавство (ні Закон № 334/94, ні Закони № 168/97, ні Указ, ні будь-який інший нормативно-правовий акт) не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при його реалізації на внутрішньому ринку України.
Разом з тим, відповідач ні в акті, ні в оспорюваному рішенні не навів доказів того, що угоди, укладені у звітному періоді з контрагентами в Україні, були укладені під примусом (з цих підстав договори не визнані недійсними), або, що ми є пов'язаними особами (незалежні як юридично, так і фактично), чи про те, що хтось із контрагентів був недостатньо проінформований про відчужувані товари і про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за відсутності - однорідних) товарів.
Відповідно до пп.. 1.20.10 ст. 1 Закону № 334/94 донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом здійснюється за процедурою, встановлено законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.
Отож, податковий орган повинен був керуючись п. 4.3 ст.4 Закону № 2181. Ключовими моментами при цьому є : розрахунок суми податкових зобов'язань та подальше прийняття рішення про їх сплату. До них Закон № 2181 висуває спеціальні вимоги:
- по-перше, методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямих методами затверджується Законом і є загальною для всіх платників податків (п. 4.3.3). При цьому нараховувати податкові зобов'язання, застосовуючи непрямий метод, - прерогатива суто податкових органів (пп.. 4.3.3 ст.4 Закону № 2181);
- по-друге рішення про сплату таких податкових зобов'язань приймаються в судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідно податкового органу" (пп.. 4.2.5. ст. 4 Закону № 2181).
Таким чином, методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами в будь-якому разі має бути встановлена законодавчим органом у відповідному Законі, а не урядом, чи іншим органом влади. В той же час, на рівні Закону такої методики не затверджено.
Відповідач - Луцька ОДПІ проти позову заперечив, пояснивши, що в ході перевірки встановлено, що підприємець ОСОБА_1. імпортував на митну територію України санітарно-технічні вироби та кавовий напій «Maccofee», текстильне покриття для підлоги, овочі, фрукти заморожені та інше, що підтверджується вантажно-митними деклараціями (надалі - ВМД).
На момент митного оформлення зазначеного товару діяли мінімальні митні ціни, визначені ВМД, що перевищували ціни, за якими підприємець реалізував товар на території України. При розмитненні товару сплачував митним органам податок на додану вартість, виходячи з митної вартості товару, яка визначена в гр. 12 ВМД з урахуванням акцизного збору, мита та митних зборів по коду 028 - «Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності», згідно Додатку 1 до наказу Держмитслужби України від 18.04.2002 р. № 207. При цьому митна вартість, вказана у ВМД, є вищою від фактурної вартості, вказаної у графі 42.
При поставці товару на митній території України база оподаткування ПДВ СПД ОСОБА_1. розраховувалася, виходячи з їх фактурної вартості.
В порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. при визначенні бази оподаткування платником не враховано обмеження щодо рівня звичайної ціни на зазначені товари.
Оскільки п. 13 Указу Президента України від 23.07.98р. № 817/98 "Про деякі питання з дерегулювання підприємницької діяльності" індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, то митна вартість товарів, по яких підприємець ввіз товари на митну територію України відповідає рівню звичайної ціни. У зв'язку з тим, що митним органом митна вартість товарів визначена на підставі статистичної оцінки рівня цін їх реалізації на внутрішньому ринку України, то така ціна фактично відповідає рівню звичайної ціни. Таким чином, для цілей податкового обліку платнику податків необхідно було застосувати звичайну ціну, яка відповідає митній вартості товарів з урахуванням сплати мита та митних зборів. Підприємцем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ, завищено суму податкового кредиту, в результаті чого підлягає донарахуванню ПДВ.
Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін суд
в с т а н о в и в :
Актом Луцької ОДПІ від 25.05.2007 р. № 119/17-235/2833317471 «Про результати виїзної позапланової перевірки СПД ОСОБА_1. з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за лютий 2007 р.» було встановлено порушення підприємцем п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.7.1 п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищивши при цьому суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за лютий 2007 р на 93307 грн. та занижено податкове зобов'язання з ПДВ на 232380 грн., завищено суму податкового кредиту на 19329 грн., за рахунок того, що договірна ціна поставки товарів нижча їх звичайної ціни (а. с. 20).
За наслідками перевірки керівником Луцької ОДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення від 18.06.07р. № 0002171701/0 форми "ВІ", яким зменшено суму бюджетного відшкодування в сумі 93307грн. та за № 0002181701/0 форми "Р", яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 237603, в тому числі 158402 грн. основного платежу та 79201 грн. - фінсанкція (а.с. 9-10).
Приписами п. п. 4.1, 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
Відповідно до п. п. 7.7.1 п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Матеріали справи свідчать про те, що підприємець ОСОБА_1. згідно контракту від 26.06.2006 р. з юридичною особою по законодавству Нової Зеландії (а. с. 4, т. 2), контракту № 65 від 14.03.2006 р. з польською фірмою «ЮРМИР» (а.с. 11, т. 2) , контракту № SH 39 від 01.12.2006 р. з фірмою «OU Solifinance» (а. с. 14, т. 2), ватажно-митних декларацій (а. с. 38-112, т. 2) ввозив на митну територію України покриття для підлоги, санітарно-технічні вироби, заморожені продукти, кавовий напій «Maccofee».
При розмитненні товару підприємець сплачував ПДВ, виходячи з митної вартості товару, визначеної у графі 12 ватажно-митних декларацій (а. с. 38-112, т. 2).
База оподаткування податком на додану вартість підприємцем розраховувалась, виходячи з фактурної вартості товару.
Згідно з поданою до Луцької ОДПІ декларацією по ПДВ за лютий місяць та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів складає 93307 грн., сума податкового кредиту - 935971 (а. с. 15, т. 1).
Відповідно до абзацу 1 п. 4.1 ст. 4 Закону «Про ПДВ» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів).
Пунктом 1.18 ст. 1 зазначеного закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно п. 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями) звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.
Підпунктами 1.20.5, 1.20.8 ст. 1 Закону від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР встановлено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Згідно п. 13 Указу Президента України від 23.07.98р. № 817/98 "Про деякі питання з дерегулювання підприємницької діяльності" індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України.
Волинська торгово-промислова палата на запит Луцької ОДПІ повідомила, що база даних про рівень цін на ідентичні товари формується у системі Держмитслужби України у відповідності з вимогами глави 46 та глави 47 Митного кодексу України.
Перевіркою встановлено, що підприємцем база оподаткування ПДВ по операціях продажу в Україні ввезених на митну територію України товарів визначена, виходячи з їх фактурної вартості, тобто в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону «Про ПДВ» при визначенні бази оподаткування платником податку не враховано обмеження щодо рівня звичайної ціни на товари.
Податковою інспекцією проведено обґрунтування звичайної ціни на товар, у зв'язку з чим для цілей податкового обліку платнику необхідно було застосувати звичайну ціну, яка відповідає митній вартості товарів з урахуванням сплати мита та митних зборів.
Таким чином, наведені докази у справі свідчать, що підприємцем безпідставно завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за лютий 2007 року на суму 93307 грн. та занижено податкове зобов'язання з ПДВ на 232380 грн., завищено суму податкового кредиту на 19329 грн., в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 158402 грн.
Позовні вимоги підприємця ОСОБА_1. безпідставні і до задоволення не підлягають.
Керуючись ст. ст. 70, 71, 86, 158-186 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України «Про податок на додану вартість», Указом Президента України "Про деякі питання з дерегулювання підприємницької діяльності" господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
В позові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 18.06.2007 р. № 0002181701/0 форми "Р" та № 0002171701/0 "ВІ"- відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л. О. Черняк
Дата виготовлення повного тексту постанови 21.07.2008 р.
Суддя Черняк Л.О.