Справа№22Ц-2680/2006 Головуючий у 1 інстанції Усатов Д.Д.
Категорія 21 Доповідач у 2 інстанції Поліщук М.А.
РІШЕННЯ
Іменем України.
13 жовтня 2006 року Колегія судців судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Антоненко В.І. суддів - Поліщука М.А., Тракало В.В. при секретарі - Чабанюк Т.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду від 26 червня 2006року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь в розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2006року ОСОБА_2 звернулась в суд із вказаним позовом і просила визнати договір дарування будинку АДРЕСА_1, укладеному 27 квітня 2004року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 недійсним з моменту укладення, як удаваний правочин, визнати, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 фактично було укладено договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що під час сумісного проживання у шлюбі із ОСОБА_1 відповідач говорив їй, що планує купити житловий будинок для неї, вони разом дивились вказаний будинок і 27 квітня 2004року чоловік сказав їй, що купив цей будинок.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 26 червня 200броку позов задоволено. Визнано договір дарування будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 27.04.2004року, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий НОМЕР_1, недійсним з моменту укладення.
Визнано, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу будинкуАДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом ОСОБА_2 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 9 вересня 1995 року по 27 вересня 2005року, коли шлюб між ними було розірвано в судовому порядку.
27 квітня 2004року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 уклали договір дарування, за яким ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв в дар житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться АДРЕСА_1. Дар сторонами оцінено в суму 97 400грн.
Задовольнячи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в судовому засіданні було встановлено, що жодних підстав для дарування будинку відповідачу не було, що ОСОБА_3 будувала одночасно кілька будинків, що дозволяє зробити висновок про комерційний характер побудови.
Колегія суддів із вказаними висновками суду погодитись не може, поскільки вони зроблені всупереч зібраним доказам, чим порушені норми процесуального права та не відповідають нормам матеріального права.
Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
При розгляді справи в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді справи представники відповідачів пояснили, що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 було укладено договір дарування житлового будинку і ОСОБА_1 набув права власності на житловий будинок безоплатно.
Посилання ОСОБА_2 як на доказ того, що сторони фактично уклали договір купівлі-продажу на оголошення в газеті ІНФОРМАЦІЯ_1 є неналежним доказом, поскільки із змісту вказаного оголошення (а.с.5) неможливо зробити висновок, що будинок, зображений в оголошенні і будинок, який є предметом договору дарування від 27 квітня 2004року є одним і тим самим житловим будинком.
Доводи ОСОБА_2 про те, що відповідач сплатив ОСОБА_3 за придбання житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 130 000 доларів США є недоведеними.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Зроблений судом висновок про те, що ОСОБА_3 будувала одночасно кілька будинків, що свідчить про комерційний характер побудови, відсутність підстав для дарування будинку є безпідставним, поскільки жодними доказами по справі не доведений і правового значення для визнання недійсною угоди в межах заявлених позовних вимог немає, поскільки судом першої інстанції не було встановлено, що обидві сторони угоди - договору дарування ОСОБА_3 і ОСОБА_1 приховали іншу угоду, яку вони мали, на увазі.
Колегія суддів вважає, що договір дарування від 27 квітня 2004року, укладений ОСОБА_3 і ОСОБА_1, за яким ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв в дар житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться АДРЕСА_1 відповідає вимогам ст.ст.717,719 ЦК України, а вимоги позивачки щодо визнання вказаного правочину недійсним є недоведеними.
При таких обставинах, коли висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним відмовити.
Керуючись ст.ст. 303,307,309,313,316 ЦПК України колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити
Рішення Києво-Святошинського районного суду від 26 червня 2006року -скасувати і ухвалити нове рішення: В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.