АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/480/2012
Головуючий по 1-й інстанції Щабельська
Суддя-доповідач: Герасименко В. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого Герасименко В.М.
суддів Давиденка Е.В., Денисенко Л.М.
за участю прокурора Акулової С.М.
захисника ОСОБА_2
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_3
потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5
засудженого ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Диканського району Полтавської області, засудженого ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_4 на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 12 березня 2012 року.
Цим вироком
засуджений:
- за ч.1 ст.115 КК України на 12 років позбавлення волі.
За ч.1 ст.263 КК України - виправданий за відсутністю в його діях складу злочину.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6:
- на користь ОСОБА_4 31 636, 69 грн. в рахунок завданої злочином матеріальної шкоди, 100 000 грн. в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди, 5 000 грн. в рахунок плати послуг адвоката, а всього стягнуто 136 636, 69 грн.;
- на користь ОСОБА_5 100 000 грн. в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди.
З метою відшкодування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди звернуто стягнення у межах суми задоволених позовів на належне ОСОБА_6 майно.
Вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним в тому, що він 08 травня 2010 року близько о 05.45 год. АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті тривалих особистих неприязних стосунків, діючи з прямим умислом з метою помсти, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання негативних наслідків у вигляді смерті людини, взявши мисливську рушницю ТОЗ 66 12 К НОМЕР_2, яку попередньо зарядив двома мисливськими патронами, з метою умисного вбивства ОСОБА_7, приїхав на автомобілі НОМЕР_1, на АДРЕСА_1, де зупинився неподалік господарства потерпілого. Коли потерпілий вигнав на вулицю корів та проходив повз нього, ОСОБА_6 вийшов з автомобіля, тримаючи в руці рушницю, і у присутності односельців з відстані близько 12 м. здійснив два прицільні постріли в область тулуба потерпілого ОСОБА_7 Від вказаних пострілів потерпілий упав на землю. ОСОБА_6, продовжуючи свої злочинні дії по доведенню до кінця умислу на умисне вбивство ОСОБА_7, перезарядив рушницю двома мисливськими патронами і, не зважаючи на присутність та крики односельців ,в тому числі ОСОБА_4, підійшов ближче до ОСОБА_7, який лежав на узбіччі дороги, і здійснив ще два прицільні постріли в область тулуба останнього, після чого сів в автомобіль і поїхав з місця вчинення злочину. В результаті вказаних дій ОСОБА_6 ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді ран, що розташовані на передньо-боковій поверхні грудної клітини справа, по передньо-підпахвовій лінії на рівні 7-8 ребер, на передній поверхні середньої третини правого плеча, на передньо-зовнішній поверхні середньої третини правого плеча у кількості 13; по задньо-зовнішній поверхні середньої третини правого плеча у кількості 5; на передньо-боковій поверхні грудної клітини справа по передньо-підпаховій лінії на рівні 2-3 ребер; на передній поверхні грудної клітини справа на рівні 5 ребра по середньо-ключичній лінії, в ділянці проекції тіла грудини, а також на передній поверхні грудної клітини справа по середньо-ключичній лінії на рівні 1-3 ребер в кількості 7; на задній поверхні грудної клітини по хребтовій лінії на межі грудного та поперекового відділу в кількості 11; багаточисленні сліпі та наскрізні поранення обох легень, зруйнування тканини правої долі печінки, селезінки та верхнього полюса лівої нирки, багатоуламкові переломи ребер, які утворилися від дії вогнепальної зброї, по ступеню тяжкості відносно живої людини носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень і спричинили смерть в результаті гострої крововтрати організму.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду в частині виправдання ОСОБА_6 за ч.1 ст.263 КК України скасувати, в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи і неправильним застосуванням кримінального закону та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_6 за ч.1 ст.115 КК України на 12 років позбавлення волі, за ч.1 ст.263 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України призначити остаточне покарання у вигляді 13 років позбавлення волі.
Потерпіла ОСОБА_4 в принесеній апеляції просить суд вирок Диканського районного суду Полтавської області від 12 березня 2012 року скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню суспільної небезпеки скоєного ним злочину та тяжкості наслідків, що настали та особі засудженого внаслідок його м'якості та призначити ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.115 КК України у виді 15 років позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_6 в апеляції прохає суд вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.115 КК України на ст.121 або ст.123 КК України, зменшивши при цьому міру покарання, зменшити розмір стягнутої за вироком суду на користь потерпілих матеріальної і моральної шкоди та витрат на поховання, оскільки судом неправильно кваліфіковані його дії, його вина не доведена в законному порядку, а ґрунтується на припущеннях, при проведенні досудового слідства допущено порушення чинного законодавства, та суд при розгляді справи не взяв до уваги всі факти по справі, у вироку послався на неправдиві показання деяких свідків, окрім того, не врахував всіх обставин, які б пом'якшили йому покарання,
Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав апеляцію, подану прокурором, що приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції та заперечив проти задоволення апеляцій потерпілої та засудженого, потерпілу ОСОБА_4 та її представника - адвоката ОСОБА_3, які підтримали подану потерпілою апеляцію та висловилися проти задоволення апеляції засудженого, засудженого ОСОБА_6, який підтримав подану ним апеляцію з підстав в ній зазначених та заперечив проти задоволення апеляцій прокурора та потерпілої, його захисника ОСОБА_2, заслухавши виступи учасників судового розгляду у судових дебатах та останнє слово засудженого, перевіривши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, приходить до висновку, що апеляції прокурора, що брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, потерпілої ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, а апеляція засудженого ОСОБА_6 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_7
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні цього злочину за встановлених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, зібраними і перевіреними в передбаченому законом порядку.
Твердження засудженого ОСОБА_6 про те, що його вина не ґрунтується на доказах та його дії невірно кваліфіковані судом саме за ч. 1 ст.115 КК України з огляду на те, що смерть потерпілого настала в лікарні, позбавлені підстав і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі даними протоколів огляду місця події, домогосподарства ОСОБА_6, даними висновків судово-медичної експертизи щодо потерпілого ОСОБА_7, балістичної, судової медико-криміналістичної експертиз, даними протоколу відтворення обстановки і обставин події злочину з участю ОСОБА_6, показаннями свідків, а також власними показаннями ОСОБА_6, даними на досудовому слідстві.
Так, в ході досудового слідства ОСОБА_6, будучи допитаним в якості підозрюваного, показав, що вранці 08.05.2010 року, близько 5.10 год. він, взявши рушницю, спорядив її двома патронами, поклав до автомобіля та поїхав до місця проживання потерпілого. Коли потерпілий вийшов на вулицю, то на його звернення відповів образливими словами, що ще більше образило його, ним керувала злість, тому він витяг з автомобіля рушницю, ступив кілька кроків у бік потерпілого ОСОБА_7 і здійснив з близької відстані два постріли. Після цього перезарядив рушницю ще двома патронами і здійснив ще два постріли у вже лежачого потерпілого, після чого поїхав додому (а.с.250-251 т.1).
Свої показання ОСОБА_6 підтвердив в ході відтворення обстановки і обставин події злочину з його участю, де детально розказав і показав обставини вчинення ним злочину (т.1, а.с.255-260).
Такі показання ОСОБА_6 об'єктивно підтверджуються іншими доказами.
Згідно даних висновку судово-медичної експертизи № 98 від 15.07.2010 року причиною смерті ОСОБА_7 стали вогнепальні поранення грудної клітини, поперекової ділянки та живота, які призвели до зруйнування правої долі печінки, лівої нирки, селезінки, чисельних поранень легень та ускладнились гострою крововтратою організму. Враховуючи кількість та анатомічну локалізацію, виявлених на тілі ОСОБА_7 вогнепальних поранень, експерт вважає, що вони могли утворитись не менш ніж від 4 (чотирьох) пострілів. (а.с.134-137 т.1).
В ході огляду місця події злочину 08.05.2010 року було виявлено та вилучено 4 гільзи мисливських патронів, картеч, зафіксовано сліди злочину, під час огляду господарства ОСОБА_6 АДРЕСА_1, вилучено рушницю ТОЗ 66 12 К НОМЕР_2 та мисливські набої до неї (т.1, а.с.9-37).
Згідно даних висновку балістичної експертизи №285 від 28.05.2010 року надана на дослідження рушниця являється гладко ствольною вогнепальною зброєю - мисливською рушницею «ТОЗ 66» 12 калібру, серійний НОМЕР_2, виготовлена промисловим способом і придатна для проведення пострілів. Надані на дослідження 4 гільзи являються частинами мисливських патронів 12 калібру, промислового виготовлення та відстріляні з наданої на дослідження мисливської гладкоствольної рушниці «ТОЗ 66» 12 калібру серійний НОМЕР_2 (а.с. 110-117 т.1).
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, наведені у вироку суду докази на підтвердження вини засудженого належним чином перевірені судом, узгоджуються між собою, добуті без будь-яких порушень кримінально-процесуального законодавства, тому в цій частині апеляція засудженого є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Безпідставною є і апеляція засудженого щодо перекваліфікації його дій з ч.1 ст.115 КК України на ст.121 чи ст.123 КК України.
Так, при винесенні рішення по справі, суд першої інстанції належним чином перевірив вказані версії засудженого та, відхиляючи їх, навів переконливі доводи. Зокрема, твердження засудженого ОСОБА_6 щодо вчинення ним злочину в стані сильного душевного хвилювання через тяжку словесну образу з боку потерпілого ОСОБА_7, спростовується даними актів амбулаторної комплексної судово-психолого-психіатричної та додаткової амбулаторної комплексної судово-психологічної експертиз (а.с.123-130 т.1, а.с.65-84 т.3), згідно яких ОСОБА_6 у момент скоєння інкримінованого йому діяння не знаходився в стані фізіологічного афекту (як психологічної підстави сильного душевного хвилювання) або в іншому особливому емоційному стані, який міг істотно вплинути на його свідомість і дії.
Не заслуговує на увагу і ствердження засудженого в апеляції щодо невірності кваліфікації його дій, оскільки він не мав наміру позбавляти життя потерпілого, та смерть потерпілого ОСОБА_7 настала в лікарні, куди його доставили близько 5.45 - 6.15 год., тому його дії підлягають кваліфікації саме за ч.2 ст.121 КК України.
Так, з огляду на спосіб, знаряддя злочину, яким є мисливська гладкоствольна рушниця, кількість, характер і локалізацію поранень, умисел засудженого був спрямований саме на умисне протиправне спричинення смерті потерпілого ОСОБА_7, що і встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, суд при постановленні вироку, вирішив і цивільний позов, заявлений потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_5, підстав для зменшення стягнених сум на відшкодування матеріальних та моральних збитків не вбачається.
Разом з тим, апеляція засудженого в частині виключення з резолютивної частини вироку посилання на звернення стягнення на його майно підлягає до задоволення. Так, при постановленні вироку, суд, вирішуючи питання, передбачені ст.324 КПК України, вийшов за межі переліку вказаних питань та звернув стягнення на майно засудженого в рахунок відшкодування завданої його діями потерпілим матеріальної та моральної шкоди. Водночас, дані питання відносяться до компетенції державного виконавця в ході примусового виконання рішення суду.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
Так, суд вірно прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та виправдав його за вказаною статтею. З суб'єктивної сторони вказаний злочин може бути вчинений тільки з прямим умислом, водночас, ні матеріалами кримінальної справи, ні при розгляді справи в суді, не встановлено, що ОСОБА_6 був обізнаний щодо належності вилученої в нього речовини саме до вибухових речовин.
Не заслуговують на увагу і посилання в апеляції потерпілої щодо м'якості призначеного вироком суду ОСОБА_6 покарання.
Так, призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, яке обране з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, тому саме призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6
Підстав для винесення нового вироку апеляційним судом та, відповідно, призначення ОСОБА_6 максимального покарання у виді позбавлення волі відповідно до санкції ч.1 ст.115 КК України, колегія суддів не вбачає.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги помічника прокурора Диканського району Полтавської області, потерпілої ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Апеляцію засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Диканського районного суду Полтавської області від 12 березня 2012 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання суду про звернення стягнення на майно засудженого в рахунок відшкодування завданої потерпілим матеріальної та моральної шкоди.
Головуючий: В. М. Герасименко
Судді: