АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/768/2012
Головуючий по 1-й інстанції Татіщева
Суддя-доповідач: Герасименко В. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого Герасименко В.М.
суддів Корсун О.М., Гонтар А.А.
при секретарі Козин Н.В.
за участю прокурора Акулової С.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 червня 2012 року.
засуджена за ч.1 ст.122 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий термін 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 783 грн. завданої матеріальної шкоди та 1000 грн. завданої моральної шкоди, а всього стягнуто на користь потерпілої 1783 грн.
Вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_2 визнана винною в тому, що вона 08.10.2011 року близько 10 год., перебуваючи на земельній ділянці ОСОБА_3, розташованої по АДРЕСА_1, діючи умисно, на ґрунті неприязних відносин, які виникли під час сварки, нанесла удар совком лопати по правій руці ОСОБА_3, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому основи першої п'ясної кістки правої кисті без зміщення уламків, що відносяться до середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
В принесеній апеляції засуджена ОСОБА_2 ставить питання про зміну вироку Гребінківського районного суду Полтавської області від 05.06.2012 року та виправдання її за ч.1 ст.122 КК України та застосування до неї положень ст.36 КК України, оскільки 08.10.2011 року вона умисно не спричиняла потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, а лише захищалася від неправомірних дій останньої, тобто діяла в межах необхідної оборони.
Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.
Засуджена ОСОБА_2 до апеляційного суду для розгляду поданої нею апеляційної скарги та надання відповідних пояснень на обґрунтування наведених в ній доводів не з'явилася, надала до суду письмову заяву з зазначенням причин неможливості явки до суду та прохала задовольнити принесену нею апеляцію в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції засудженої, вирок суду вважає законним та обґрунтованим, перевіривши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, приходить до висновку, що апеляція засудженої до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, тобто в умисному спричиненні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто ушкоджень, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених ст.121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні цього злочину за встановлених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, зібраними і перевіреними в передбаченому законом порядку.
Твердження засудженої ОСОБА_2 про те, що в ситуації, що склалася між нею та потерпілою ОСОБА_3 08.10.2011 року, вона діяла в межах необхідної оборони, оскільки оборонялася саме від нападу ОСОБА_3, позбавлені підстав і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі даними акту судово-медичного обстеження та висновку судово-медичної експертизи щодо потерпілої ОСОБА_3, даними протоколів відтворення обстановки і обставин події злочину з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3 та свідків, показаннями свідків.
Так, як в ході досудового, так і під час судового слідства потерпіла ОСОБА_3 показала, що між нею та ОСОБА_2 виникли неприязні відносини, викликані ревнощами з боку ОСОБА_2 Зранку 08.10.2011 року вона перебувала на городі в с.Ульянівка Гребінківського району, коли на сусідній город вийшло подружжя ОСОБА_2, при цьому ОСОБА_2, проходячи повз неї нецензурно висловлювалася в її сторону та ображала. Після того, як вона зробила їй зауваження, почула позаду себе кроки та, озирнувшись, побачила ОСОБА_2, яка була на межі їх городів та тримала в руках лопату. Між ними знову виникла сварка та ОСОБА_2 кинулася до неї з лопатою на що вона підхопившись зі стільчика на якому сиділа, підставила його під удар лопати, щоб захиститися. ОСОБА_2 декілька разів вдарила по стільчику совком лопати, а потім перевернула та руба вдарила також кілька разів, попавши при цьому їй по правій руці. Від удару бокова ніжка стільчика розкололася і вона, кинувши його, почала тікати до себе в садок, що знаходиться за 15 м. від місця. ОСОБА_2 наздогнала її та продовжувала бити совком лопати по всьому тілу. Потім до них підійшов ОСОБА_4 та забрав у ОСОБА_2 лопату і вони вдвох пішли на свою земельну ділянку. Вказувала, що тілесних ушкоджень ОСОБА_2. вона не спричиняла.
Свої показання потерпіла ОСОБА_3 підтвердила в ході відтворення обстановки і обставин події злочину з її участю, де детально розказала і показала обставини та механізм заподіяння їй ОСОБА_2 тілесних ушкоджень (т.1, а.с.57-60).
Такі показання потерпілої ОСОБА_3 об'єктивно підтверджуються іншими доказами.
Згідно даних висновку судово-медичної експертизи № 140 від 07.11.2011 року у ОСОБА_3 встановлено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому основи першої п'ясної кістки правої кисті без зміщення уламків, гематоми правого передпліччя, гематоми правого плеча, кровопідтіку лівого передпліччя, що утворилися від дії тупого (тупих) продовгуватого предмету, твердого, з обмеженою контактуючою поверхнею, на протязі короткого проміжку часу і за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Тілесне ушкодження у вигляді перелому відноситься до середнього ступеню, гематоми та кровопідтіки до легкого ступеню тілесних ушкоджень. Ймовірно вказані тілесні ушкодження були отримані в результаті самооборони та самозахисту, хоч отримання їх в результаті падіння чи само спричинення не виключається (т.1 а.с.32).
Даними висновку судово-медичної експертизи № 154 від 21.11.2011 року встановлено, що показання потерпілої ОСОБА_3 дані нею в ході відтворення обстановки та обставин скоєння злочину, загалом відповідають та не протирічать виявленим у неї тілесним ушкодженням і підтверджуються в ділянці отримання ушкоджень кисті руки. Покази ОСОБА_3 більш відповідають дійсності, ніж покази ОСОБА_2, що підтверджується отриманими судово-медичними даними (т.1 а.с.63).
Згідно даних протоколів очних ставок між потерпілою ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_2, свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, потерпіла підтвердила дані нею показання щодо обставин при яких якій 08.10.2011 року були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_2 (т.1 а.с.40-41, 44-45, 50-51).
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про достовірність показань потерпілої ОСОБА_3 щодо обставин заподіяння їй тілесних ушкоджень, оскільки вони належним чином перевірені судом, узгоджуються з сукупністю інших доказів по справі, добуті без будь-яких порушень кримінально-процесуального законодавства. При цьому суд обґрунтовано відхилив показання засудженої ОСОБА_2 про те, що вона тілесних ушкоджень потерпілій не спричиняла, а лише захищалася від нападу та показання свідка ОСОБА_6, оскільки вони є суперечливими та не узгоджуються з іншими здобутими по справі доказами.
Так, свідок ОСОБА_6 під час відтворення обстановки та обставин події, що проводилося за її участю 14.05.2012 року зазначила, що не бачила яким чином замахувалися ОСОБА_2 лопатою на ОСОБА_3, чи ОСОБА_3 замахувалася на ОСОБА_2 стільчиком, та яким чином були спричинені тілесні ушкодження, а лише бачила, що ОСОБА_2 тримала в руках лопату, а ОСОБА_3 - стільчик, після чого пішла у власних справах (т.2 а.с.13).
Ствердження засудженої ОСОБА_2 в апеляції про те, що вона діяла в межах необхідної оборони, а саме захищалася від нападу ОСОБА_3 позбавлено підстав та спростовується наявними в справі доказами. А саме: даними зазначеного вище висновку судово-медичної експертизи № 140 від 07.11.2011 року, згідно якого у ОСОБА_3, окрім тілесного ушкодження віднесеного експертом до середнього ступеня тяжкості, виявлені і гематоми правого передпліччя, гематоми правого плеча, кровопідтіку лівого передпліччя, що утворилися від дії тупого продовгуватого предмету, твердого, з обмеженою контактуючою поверхнею; ймовірно, що вказані тілесні ушкодження були отримані в результаті самооборони та самозахисту. При цьому колегія суддів приходить до висновку, що, з урахуванням даних висновку судово-медичної експертизи № 154 від 21.11.2011 року, проведеної за результатами відтворення обстановки та обставин події, висновок експерта щодо не виключеної можливості отримання виявлених в потерпілої ОСОБА_3 тілесних ушкоджень в результаті падіння чи само спричинення, не відповідає сукупності зібраних доказів.
Окрім того, згідно акту судово-медичного обстеження №128 від 13.10.2011 року, проведенням судово-медичного освідування ОСОБА_2, з урахуванням медичної документації на її ім'я, встановлені тілесні ушкодження у вигляді травматичного перелому з екстракцією двадцять першого зуба, що утворився від дії чи при ударі об тупий предмет в строк близько 12.10.2011 року за найрізноманітніших обставин (т.1 а.с.14), що також вказує на невідповідність показань ОСОБА_2 здобутим по справі доказам.
Посилання засудженої ОСОБА_2 в апеляції, як на підтвердження версії щодо її стану необхідної оборони від нападу ОСОБА_3, на показання свідка ОСОБА_5, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки його показання суперечать і показанням самої засудженої щодо подій, що сталися 08.10.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та решті наведеним вище доказам, які були предметом дослідження як судом першої, так і апеляційної інстанції.
Не заслуговує на увагу і посилання засудженої на порушення в ході досудового слідства її права на захист. Так, в матеріалах справи маються протоколи роз'яснення ОСОБА_2, як підозрюваній, так і обвинуваченій права на захист, де остання власноруч зазначила, що вказане право їй роз'яснено, однак від послуг адвоката вона відмовилася, відмова не пов'язана з матеріальним становищем (т.1 а.с.24-25, 104-105,171-172). В даному випадку, участь захисника при провадженні досудового слідства, відповідно до положень ст.45 КПК України, не була обов'язковою. Клопотання про призначення захисника ОСОБА_2 заявила лише під час судового розгляду, яке і було судом задоволено.
Відповідно до положень Цивільного Кодексу України суд першої інстанції вирішив питання щодо відшкодування потерпілій ОСОБА_3 завданого злочином матеріального збитку та моральної шкоди. Так, понесені нею витрати на лікування підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції, з дотриманням норм Закону, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вірно визначив розмір та стягнув на користь потерпілої завдану останній злочином моральну шкоду.
За таких обставин апеляція засудженої ОСОБА_2 до задоволення не підлягає.
Відповідно до положень ч.1 ст.365 КПК України вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів, за відсутності апеляцій прокурора та потерпілої щодо невідповідності призначеного судом покарання, позбавлена можливості скасувати вирок суду та постановити новий з огляду на призначення судом першої інстанції засудженій покарання всупереч положень ч.3 ст.61 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Вирок Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 червня 2012 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію засудженої ОСОБА_2 - без задоволення.
Головуючий: В. М. Герасименко
Судді: