ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.09.12 Справа № 5008/548/2012
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Данко Л.С.
Кравчук Н.М.
при секретарі судового засідання Мудрак Р.І.
за участю представників
від позивача: Уралова В.А.;
від відповідача: не з'явились.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ТОВ «Корадо каннінг інкорпорейтед», с. Рокошино Закарпатської області
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.08.2012 року
у справі № 5008/548/2012
за позовом ТОВ «Мерефянська скляна компанія», м. Мерефа Харківської області
до ТОВ «Корадо каннінг інкорпорейтед», с. Рокошино Закарпатської області
про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.08.2012 року у справі № 5008/548/2012 позов задоволено. З ТОВ «Корадо каннінг інкорпорейтед»на користь ТОВ «Мерефянська скляна компанія»стягнуто 674 000 грн. основного боргу, 3 867, 24 грн. збитків від інфляції та 70 672, 87 грн. 25% річних.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ «Корадо каннінг інкорпорейтед»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.08.2012 року у справі № 5008/548/2012 скасувати в частині стягнення на користь позивача 3 867, 24 грн. збитків від інфляції та 70 672, 87 грн. 25% річних з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку факт поставки відповідачу товару на суму 2 049 002, 19 грн., оскільки у товарно-транспортних накладних на вказану суму відсутні підпис та печатка отримувача товару. Відтак, нарахування позивачем збитків від інфляції та 25 % вважає неправомірним.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав, викладених у ньому.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2012р. розгляд справи було відкладено на клопотання скаржника.
В дане судове засідання відповідач участі свого представника повторно не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Представник позивача підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та висловила свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.
Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а ухвалою суду від 12.09.2012р. участь представників сторін в судовому засіданні було визначено на власний розсуд, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване судове рішення у даній справі -залишити без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 28.09.2010р. між сторонами у справі було укладено договір поставки товару №14-10/198
На виконання умов договору позивачем в період з 20.10.2010р. по 28.12.2011р. було поставлено відповідачу товар (скляна тара для консервування плодовоовочевої продукції та піддони) на загальну суму 2 897 024, 48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи специфікаціями (які є невід'ємною частиною договору в силу п. 1.2 договору), видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, товарно-транспортними та податковими накладними.
За отриманий товар відповідач розрахувався частково, заборгувавши позивачу 674 000 грн., що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Окрім основного боргу, позивач на підставі п. 8.4 Договору просив стягнути на його користь 3 867, 24 грн. збитків від інфляції та 70 672, 87 грн. 25% річних.
Місцевий господарський суд задоволив позов в повному обсязі.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. ст. 4-7 ГПК України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків викладених у судовому акті дійсним обставинам справи, реалізується також положеннями ст. 43 ГПК України, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. В силу частини 2 статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 193 Господарського кодексу України, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Наявні в матеріалах справи специфікації (які є невід'ємною частиною договору в силу п. 1.2 договору) та видаткові накладні на отримання товару, які підписані обома сторонами та скріплені відтисками печаток товариств, підтверджують домовленість сторін про передачу матеріальних цінностей, а тому у відповідача виникає обов'язок оплатити отриманий товар.
В силу ж частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.
Наявні в матеріалах справи накладні на суму 2 897 024, 48 грн. відповідають вимогам цих нормативних актів, є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий ним товар.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з рішенням місцевого господарського суду, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі та спростовували висновки суду першої інстанції.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.08.2012 року у справі № 5008/548/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повна постанова складена 27 вересня 2012р.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Данко Л.С.
Суддя Кравчук Н.М.