ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2012 року справа № 5020-225/2012
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»
(вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087)
(вул. Вороніна,10, м. Севастополь, 99011)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99045)
про стягнення заборгованості у розмірі 80458,63 грн., шляхом звернення стягнення на заставлене майно,
суддя Щербаков С.О.
за участю:
представника позивача -Каптусарової Г.В., довіреність №863 від 07.11.2011;
відповідача -не з`явився,
cуть спору:
01.03.2012 Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»(далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с.33) просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №2063-01-29/UAH від 17.07.2008 в розмірі 80 458,63 грн., з яких: заборгованість за простроченим кредитом у сумі 58 865,90 грн., заборгованість за простроченими процентами в розмірі 1 053,81 грн., пеня в розмірі 20 538,92 грн., шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме на автомати для штучних товарів АТ-463 у кількості 10 шт., 2007 року випуску, а у випадку недостатності -на інше майно боржника.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №2063-01-29/UAH від 17.07.2008 в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 02.03.2012 було порушено провадження по справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.03.2012.
У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 14.03.2012 та 02.04.2012.
У судове засідання 18.04.2012 з`явився представник позивача Каптусарова Г.В., яка підтримала зменшені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").
Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Копія ухвали надсилалась судом відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином.
Крім того, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст.59 ГПК України, щодо надання відзиву на позов.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд
В С Т А Н О В И В:
Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є позивач -Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк»(далі -Банк) та відповідачем -фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позичальник) 17.07.2008 було укладено кредитним договір № 2963-01-29/UAH (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 166 583,00 грн. на придбання обладнання - 10 автоматів для продажу штучних товарів АТ-463, ринковою вартістю 195980,00 грн. терміном з 17.07.2008 на строк 36 місяців зі сплатою 20% річних. Позичальник в свою чергу зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток №1 до договору), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін до цього Договору або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу ІV цього договору.
Відповідно до п. 1.4.4. Договору, строк сплати процентів -один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом.
Згідно з п. 3.3.1. Договору, позичальник зобов'язаний використовувати кредит на зазначені у цьому Договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у порядку та терміни, встановлені цим Договором.
Відповідно до п.3.3.3. Договору, у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування простроченим кредитом виходячи з процентної ставки, встановленої п.1.4.2. цього Договору -21%, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором, між Банком (заставодержатель) та відповідачем (заставодавець) був укладений договір застави від 17.07.2008, згідно якого відповідач передав позивачу майно, у вигляді автоматів для продажу штучних товарів АТ-463 у кількості 10 штук, 2007 року випуску, які належать відповідачу на праві власності на підставі договору постачання обладнання №30112 від 30.11.2007 року та додаткової угоди до нього від 28.05.2008.
В період дії кредитного договору відповідач свої зобов'язання виконував неналежним чином, а саме не сплачував кредит та проценти за користування кредитними коштами, що є порушенням графіку погашення кредиту, у зв'язку з чим має заборгованість з урахуванням зменшених позовних вимог у розмірі 80 458,63 грн., з них: заборгованість за простроченим кредитом у сумі 58 865,90 грн., заборгованість за простроченими процентами в розмірі 1 053,81 грн., пеню в розмірі 20 538,92 грн.
Оскільки відповідач прийняті на себе зобов'язання за Договором належним чином не виконав, це стало причиною звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 1048, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Пунктом 3 статті 346 Господарського кодексу України передбачено, що кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Частина перша статті 1049 Цивільного кодексу України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Сторони передбачили, що відповідач виконує свої зобов'язання по поверненню отриманого кредиту та відсотків за його користування в строк до 16.07.2011.
Пунктом 1 статті 220 Господарського кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач на даний час своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконує, що підтверджується претензією позивача із розрахунком заборгованості, направленою на ім'я відповідача (а.с. 37-40), а також виписками по особовим рахункам відповідача (а.с. 41- 64). Крім цього, відповідач в порушення вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не довів суду належність виконання зобов'язання.
Враховуючи викладене, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з повернення кредитних коштів, заборгованість за простроченим кредитом у сумі 58 865,90 грн., а також заборгованість за простроченими процентами в розмірі 1 053,81 грн., що виникла внаслідок такого невиконання, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
Крім цього, відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що у випадку порушення позичальником зобов'язань по цьому Договору (пов`язаним договорам), Банк має право відмовитися від виконання своїх зобов`язань та/або розірвати цей Договір, при цьому позичальник зобов'язаний відшкодувати Банку збитки, а також сплатити штрафні санкції, пеню та інші видатки, понесені Банком за цим Договором.
Також, пунктом 5.3. цього Договору визначено, що за порушення строків (визначених в цьому Договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити Банку неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань від дня такого прострочення до повного погашення заборгованості.
Цим же пунктом Договору відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України сторони домовляються, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків, визначених в цьому Договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (неустойки, пені) за цим Договором не звільняє позичальника від відшкодування збитків, завданих Банку, в повному обсязі.
Позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог наданий розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором № 2963-01-29/UAH від 17.07.2008 за період з 21.10.2009 по 01.04.2012, згідно якого розмір пені склав 20538,92 грн.
Суд, перевіривши зазначений розрахунок, визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, .
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 20 538,92 грн. є також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується решти вимог позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може бути забезпечено заставою.
Згідно частини першої статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави
Відповідно до приписів статей 1, 3 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.
Статтею 19 вищевказаного Закону, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором -неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
За приписами статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Як вже зазначалося, з метою забезпечення виконання умов спірного кредитного договору, між сторонами у справі 17.07.2008 було укладено договір застави обладнання; предметом застави є автомати для штучних товарів АТ-463 у кількості 10 штук, 2007 року випуску, заставною вартістю 195 980,00 грн.
Пунктом 6.1. договору застави передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на майно та його реалізацію, зокрема, якщо у момент настання строку виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні суми кредиту; та/або про несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум відсотків за користування кредитом, при несплаті або частковій несплаті в строк неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором.
Згідно п. 6.2. договору застави, звернення стягнення на предмет застави та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або за домовленістю сторін.
Відповідно до частини першої статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 6.2 Договору застави визначено, що звернення стягнення на предмет застави та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або за домовленістю сторін.
Згідно частини 1 статті 591 Цивільного кодексу України, реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Частиною 2 статті 591 цього кодексу визначено, що початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.
Відповідно до п.6 ч.2 статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зокрема, зазначається початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Згідно пункту 2.3. договору застави, предмет застави оцінено сторонами в 195 980,00 грн.
Таким чином, оскільки судом встановлений факт невиконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно, як це передбачено умовами договору застави та узгоджується з вимогами чинного законодавства, та оскільки позивачем у позовної заяві не зазначене яким саме способом повинна відбуватись реалізація майна, суд вважає за необхідне встановити спосіб реалізації заставленого майна шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.
Крім цього, враховуючи що у договорі застави від 17.07.2008 сторони не погодили початкову ціну предмета забезпечувального обтяження на випадок його подальшої реалізації на публічних торгах, відповідного клопотання щодо призначення експертизи у цій справі заявлено не було, а також враховуючи що згідно п.2.3. договору застави від 17.07.2008 сторони оцінили предмет застави у 195980,00 грн., суд вважає за необхідне визначити початкову ціну реалізації предмету застави 195980,00 грн.
Стосовно вимог позивача в частині звернення стягнення у випадку недостатності предмету застави на інше майно боржника суд зазначає наступне.
Згідно п.4 ч.1 ст.84 Господарського процесуального кодексу України резолютивна частина рішення не може містити висновок, який залежить від настання або ненастання якихось обставин. Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення»резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно.
Крім цього Законом України «Про виконавче провадження»передбачений позасудовий порядок звернення стягнення на майно боржника у разі недостатності предмета застави.
За таких обставин у задоволенні позову в частині звернення стягнення на інше майно відповідача необхідно відмовити.
Відповідно до положень ст.49 ГПК України, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, в сумі 1609 грн. 50 коп. відшкодовуються йому за рахунок відповідача.
На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, ст.ст. 173-175, 193, 216-217, 220, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 589-591, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись Законом України «Про заставу», ст.ст. 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська,1, р/р 3901428 в АБ «Укргазбанк»у м. Києві, МФО 324797, ЄДРПОУ 20745630) -80 458,63 грн. (вісімдесят тисяч чотириста п'ятдесят вісім гривень, 63 копійки), в тому числі: заборгованість за простроченим кредитом у сумі 58 865,90 грн., заборгованість за простроченими процентами в розмірі 1 053,81 грн., пеню в розмірі 20 538,92 грн., шляхом звернення стягнення на майно, заставлене за Договором застави, укладеним 17.07.2008 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на виконання кредитного договору №2063-01-29/UAH від 17.07.2008, а саме: автомати для продажу штучних товарів АТ-463 у кількості 10 штук, 2007 року випуску.
3. Встановити спосіб реалізації майна, а саме: автоматів для штучних товарів АТ-463 у кількості 10 штук, 2007 року випуску, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та передано в заставу на підставі договору застави обладнання від 17.07.2008, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження; визначити початкову ціну продажу заставленого майна 195 980,00 грн. (сто дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят грн. 00 коп.).
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська,1, р/р 3901428 в АБ «Укргазбанк»у м. Києві, МФО 324797, ЄДРПОУ 20745630) суму судового збору в розмірі 1 609,50 грн.
5. В частині звернення стягнення на інше майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в позові відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 23.04.2012
Суддя С.О. Щербаков