ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"31" жовтня 2006 р.

Справа № 25/213-06-6066А

м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                     суддів Таценко Н. Б.

                                 Сидоренко М. В.

при секретарі судового засідання Кійко О. В.

за участю представників сторін:

від позивача: Єгоров О. О. –по довіреності; Чубатюк І. В. –по довіреності

від відповідача-1 : Гайдай О. Ю. –по довіреності

від відповідача-2: не з’явився; повідомлений належним чином

від прокуратури: Токмілова Л. М. –помічник прокурора

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у м. Южному

на постанову господарського суду Одеської області

від 09.08.2006 р.

у справі №25/213-06-6066А

за позовом Прокурора м. Южного в інтересах держави в особі ДПІ у м. Южному

до 1. Товариства з додатковою відповідальністю „ПСК”

2. ТОВ фондової компанії „Аспром-Дніпро”

про визнання договору недійсним

У червні 2006 р. прокурор м. Южне звернувся до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом в інтересах держави в особі ДПІ у м. Южному про визнання недійсним договору від 18.03.2003 р. №1-К, укладеного між ТОВ ФК „Аспром-Дніпро” та ТДВ „ПСК” з підстав його невідповідності закону, а саме ст. ст. 29, 41, 44 ЦК УРСР 1963 р. На думку прокурора, оспорюваний договір  слід визнати недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

Постановою господарського суду Одеської області від 09.08.2006 р. (суддя Малярчук І. А.) в позові відмовлено.

Постанова суду мотивована наступним:

-          із змісту позовних вимог не вбачається заявлення прокурором позову саме в інтересах держави, оскільки відсутня вимога про стягнення в доход держави коштів;

-          відповідно до п.11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” у числі інших функцій державної податкової інспекції зазначено право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами; органи податкової служби згідно ст. 19 Конституції України мають діяти на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

-          для визнання дій позивача по зверненню з даною позовною заявою, які здійснюються ДПІ у  м. Южному в межах наданих їй законодавством повноважень, правомірними останній повинен реалізовувати свої владні повноваження шляхом подачі  до суду не просто  позову про визнання угоди недійсною без будь-яких правових наслідків, а  позову  про визнання угоди недійсною і стягнення в доход держави коштів, одержаних сторонами за такою угодою (ст.49 ЦК УРСР);

-          ДПІ звернулась до суду з позовом про визнання договору недійсним з посиланням на ст.48 ЦК УРСР, яка взагалі не передбачає можливості стягнення в доход держави коштів, одержаних сторонами за такою угодою, а передбачає, в разі задоволення позову проведення двосторонньої  реституції, тобто повернення сторонами одна одній всього одержаного за  договором, отже ДПІ у м. Южному діяла поза межами наданих їй владних повноважень;

-          прокурор  та позивач не надали фактичних доказів, які б свідчили про нездійснення відповідачами  за оспорюваним договором платежів по податкам та не довели цього; не доведено також  порушення умовами спірного договору інтересів держави.

Не погодившись з постановою, ДПІ у м. Южному оскаржила її в апеляційному порядку, звернувшись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 09.08.2006 р. у справі №25/213-06-6066А та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована наступним:

-          оспорюваний договір не відповідає  вимогам закону, а саме –відсутні будь-які дії, а також волевиявлення ТОВ ФК „Аспром-Дніпро” на укладення цієї угоди, від імені товариства договір підписаний не встановленою особою;

-          відсутність вимоги про стягнення на користь держави коштів не може свідчити про відсутність порушення інтересів держави при укладанні зазначеного договору, яке обґрунтовано позивачем; протилежний висновок суду суперечить  законодавству;

-          за договором комісії на купівлю-продаж цінних паперів ТДВ „ПСК” понесені витрати  і набуто право зменшити на суму  придбання ОВДП фінансові  результати від операцій з ОВДП у майбутніх звітних періодах, внаслідок чого нарахування  податку на прибуток за операціями  з ОВДП не відбулось, що суперечить нормам ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”;

-          метою укладення договору було виникнення фіктивних витрат, що створило  умову ухилення ТДВ „ПСК” від сплати податку на прибуток з операцій з ОВДП, що суперечить інтересам держави;

-          відсутність сплати податків за оспорюваним договором підтверджується документально встановленою відсутністю  фінансово-господарських відносин між  сторонами договору, що спростовує висновок суду про недоведеність цієї обставини;

-          відповідно до  ст. 10, 11 п.1 ЗУ „Про державну податкову службу” податкові інспекції здійснюють, серед іншого, перевірки достовірності документів щодо правильності  визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, а оскільки ним не надано право  визнавати такі документи недійсними, така необхідність обумовила звернення інспекції до суду з відповідним позовом;

-          договір №1-К  від 18.03.2002 р.  та всі пов’язані з ним документи  складено  з метою ухилення від сплати  податків, його умови не виконувались сторонами, а одна  з сторін взагалі не знала про його існування, тому наслідки визнання такої угоди  недійсною не можуть  застосовуватись;

-          оспорюваний договір порушує ст. 67 Конституції України.

Прокурор м. Южного також звернувся з апеляційною скаргою, яка ухвалою  Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 р. була залишена без розгляду на підставі ч. 6 ст. 186 КАС України.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник  прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Южному, наведені в обгрунтування вимог про скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

В наданих суду апеляційної інстанції запереченнях на постанову господарського суду Одеської області від 09.08.2006 р. ТДВ „ПСК” просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову господарського суду без змін та зазначає, що:

- відсутні будь-які висновки експертів по спірному договору;

- посилання позивачів на матеріали досудового слідства  в межах кримінальної справи є безпідставним, оскільки згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком;

- посилання позивача на ухилення від сплати податків є безпідставним, оскільки ТДВ „ПСК”  не має заборгованості по сплаті податків, що підтверджується довідкою, а згідно Акту планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 08.08.2006 р. №415/44/23-1008/31783032 порушень правильності визначення суми податку на прибуток не встановлено;

- вимога про визнання оспорюваного договору недійсним на підставі ст. 48 ЦК України  є безпідставною;

- апелянт не обґрунтував вимоги про скасування постанови суду першої інстанції та не зазначив жодної підстави для цього.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ФК „Аспром-Дніпро” просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати постанову господарського суду Одеської області від 09.08.2006 р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити  позовні вимоги.

У відзиві ТОВ ФК „Аспром-Дніпро” зазначає наступне:

- договір №1-К від 18.03.2002 р. директором компанії не укладався, повноваження щодо  укладання угод від свого імені він не давав; ТОВ ФК „Аспром-Дніпро” ніяких відносин з ТДВ „ПСК” не мало;

- згідно статуту ТОВ ФК „Аспром-Дніпро” затвердження договорів, укладених на суму, яка перевищує 500 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян, відноситься лише до компетенції вищого органу товариства, такого рішення по спірному договору не приймалось;

- ТОВ ФК „Аспром-Дніпро” ніколи не придбавав для ТДВ „ПСК” цінні папери та не отримував від нього прості векселі; в товаристві прийнята інша нумерація договорів

30.10.2006 р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ТОВ ФК „Аспром-Дніпро” про призначення експертизи низки документів, що мають значення для вирішення спору. Клопотання вмотивоване нез’ясованістю питання щодо автентичності  печатки ТОВ ФК „Аспром-Дніпро” та належності  підписів на договорі та інших документах  директору ТОВ ФК „Аспром-Дніпро” Воронцову В.В.

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і відповідність ним висновків суду першої інстанції, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь  у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного провадження, що 18.03.2002 р. між ТОВ фондова компанія „Аспром-Дніпро” (Комісіонер) та ТДВ „ПСК” (Комітент) був укладений договір №1-К комісії на купівлю-продаж цінних паперів, п.1.1. якого передбачено, що за цим договором Комісіонер зобов’язується за замовленням Комітента вчинити купівлю-продаж на вторинному (біржовому або позабіржовому ринку) від свого імені за рахунок  Комітента цінних паперів (надалі –договір)..

Пунктами 1.3, 1.4 договору передбачено, що цінні папери, які мають бути придбані або продані за цим договором, зазначаються у разових Замовленнях Комітента, які оформлюються Замовленнями Комітента  відповідно до цього договору і є невід’ємними частинами цього договору. Комісійна винагорода та порядок її оплати визначається в Замовленні, та самостійно відраховується  Комісіонером із надійшовших до нього коштів.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1, п. 2.2 договору Комісіонер зобов’язаний укласти договір купівлі-продажу цінних паперів відповідно до цього договору та конкретного замовлення. Перереєстрація прав власності на вказані цінні папери здійснюється Комісіонером, що підтверджується випискою реєстратора.

У п.  3.2 договору визначено порядок виконання замовлення за цим договором, а саме: всі розрахунки за договором здійснюються в безготівковій формі, у т.ч. векселями. Сума коштів до перерахування  визначається у Замовленні. Не пізніше двох банківських днів Комісіонер має передати Комітенту документи, що засвідчують право власності на придбані цінні папери для Комітента.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до  31.12.2002р. і може бути автоматично продовжений ще на 1 рік за умов, визначених у п. 6.2 договору.

Засвідчені копії замовлень №1 від 18.03.02 р., №2 від 16.04.02 р., №3 від 08.05.02 р., б/н від 03.06.02 р., №4 від 10.06.02 р., №5 від 08.07.02 р, №6 від 23.07.02 р., №7 від 29.07.02 р., №8 від 17.08.02 р., №9 від 26.08.02 р., та відповідно копії актів виконаних робіт до замовлень від 22.03.02 р., 17.04.02 р., 11.05.02 р., 05.06.02 р., 12.06.02 р., 10.07.02 р., 24.07.02 р., 31.07.02 р., 21.08.02 р., 28.08.02 р., що містяться у матеріалах справи, підтверджують здійснення ТОВ ФК„Аспром-Дніпро” на виконання Договору №1-К купівлі на вторинному ринку ОВДП у загальній кількості 1759 шт. всього на суму 1717055,03 грн., та передачу ТДВ „ПСК” ТОВу ФК „Аспром-Дніпро”  простих векселів у кількості 18 шт. на загальну суму 1721000грн., з якої комісійна винагорода становить 3944,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор в позовній заяві та ДПІ у м. Южному в апеляційній скарзі посилаються на невідповідність оспорюваного договору положенням ЦК УРСР 1963 р. у зв’язку з підписанням його не директором ТОВ ФК „Аспром-Дніпро” (надалі – Компанія), а невстановленою особою, що згідно зі ст.48 ЦК УРСР є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, правова позиція апелянта та прокурора ґрунтується на думці, що оспорюваний договір був укладений з метою створення умов для ухилення від сплати податків, що суперечить інтересам держави та їх порушує.

При розгляді справи в суді першої інстанції прокурор у м. Южному та ДПІ у м. Южному в підтвердження своєї правової позиції, наводили факти, які були виявлені  в ході досудового слідства та проведення слідчих дій в межах кримінальної справи, порушеної згідно постанови від 12.05.2005р. про порушення кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, вчиненого посадовими особами ТДВ „ПСК” за ознаками правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України (а.с. 37). Зокрема, з листа ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 09.06.2005 р. №1261/7/26-1-14, протоколу допиту свідка –директора  ТОВФК „Аспром-Дніпро” Воронцова В.В., листа директора  ТОВ „Аспром-Дніпро” Воронцова В.В. від 08.06.2005 р. №70/2005 випливає, що за період з 01.01.2002 р. по 31.12.2004 р. між ТДВ „ПСК” та ТОВ ФК„Аспром-Дніпро” не існувало ніяких фінансово-господарських стосунків, та будь-яких розрахунків у безготівковій, готівковій, вексельній формі або іншій формі між цими товариствами не проводилось. Крім того,  відповідно до висновків Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту  судових експертиз №238 від 20.08.2004 р. та №256 від 24.08.2004 р. підписи від імені Воронцова В.В. на звороті простих векселів, а також актах прийому-передачі векселів до договору №1-К від 18.03.2002 р. виконані не Воронцовим Віктором Володимировичем, а іншою особою та відтиски печатки в актах прийому-передачі векселів до договору №1-К від    18.03.2002 р. нанесені не печаткою ТОВ ФК „Аспром-Дніпро”.

Втім, постанова прокурора м. Южного від 12.05.2005 р. про порушення кримінальної справи скасована постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.08.2005 р. (а.с. 85), матеріали направлені прокурору для проведення додаткової перевірки.

На час розгляду в Одеському апеляційному господарському суді  апеляційної скарги ДПІ в матеріалах справи  відсутні докази порушення кримінальної справи за наслідками проведення додаткової перевірки прокурором, як і докази оскарження та скасування постанови Комінтернівського райсуду від 05.08.2005 р.

Відповідно до ч. 4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі, або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину  і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

За таких обставин, посилання на матеріали досудового слідства в обґрунтування тези про укладення посадовими особами  ТДВ „ПСК”  оспорюваного договору з метою ухилення від сплати податків (або створення умов для  такого ухилення) є безпідставними, а відповідні докази, надані з матеріалами позову, не відповідають вимозі допустимості, встановленій ч. 4 ст. 70 КАС України, і не мають правового значення при вирішенні даного спору.

Посилання на висновки почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів не приймаються колегією суддів до уваги з врахуванням  тієї обставини, що  об’єктом дослідження  експертів були прості векселі, акти прийому-передачі векселів, акт про вексельний платіж та інше, а не договір №1-К від 18.03.2002 р. та акти виконаних робіт за цим договором,  що об’єктами дослідження експертів не виступали.

В судових засіданнях суду  апеляційної інстанції  були детально досліджені докази, що містяться в матеріалах справи (а.с. 42-62), в результаті чого  з’ясована непідтвердженність  посилань прокурора та позивача на  підробку всіх документів, пов’язаних з договором №1-К від 18.03.2002 р.  (а саме, договору, замовлень, актів виконаних робіт).

Твердження  апелянта  та ТОВ ФК „Аспром-Дніпро” про повну необізнаність  останнього щодо існування договору №1-К  від 18.03.2002 р. та факту його укладення відповідачем з ТДВ „ПСК” взагалі ґрунтується тільки на відомостях, викладених в листі директора ТОВ ФК „Аспром-Дніпро” Воронцова В. В. (а.с. 35), зміст якого дослівно відтворений  у листі начальника ВМП ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська  від 02.06.2005 р. (а.с. 32-34) без посилань на проведення ДПІ будь-якої  перевірки, а також на протоколі допиту директора Воронцова В. В. (а.с. 38-41), який не може мати доказової сили в даній справі за відсутності обвинувального вироку суду у кримінальній справі, порушеній по факту підробки документів, як і відсутності взагалі такої кримінальної справи.

З матеріалів справи не вбачається підстави для обґрунтованого висновку, що в ході проведення слідчих дій, зокрема,  при виїмці документів у ТОВ ФК „Аспром-Дніпро” на виконання постанови про виїмку від 06.06.05 р. (а.с. 38), не було встановлено факту відсутності у Компанії документів, пов’язаних з взаємовідносинами з ТДВ „ПСК”, зокрема, договору комісії, актів виконаних робіт, замовлень, у зв’язку з чим відповідні твердження скаржника та ТОВ ФК „Аспром-Дніпро” набувають характеру припущень.   

Як правильно встановлено судом першої інстанції, із змісту позовних вимог не вбачається заявлення прокурором  позовних вимог в інтересах держави, оскільки позов не містить вимоги щодо стягнення на користь держави коштів, одержаних за оспорюваним договором, як не містить і вимоги стосовно проведення реституції.

Аналізуючи правові підстави заявленого адміністративного позову, місцевий господарський суд правильно застосував норми матеріального права і дійшов  правомірного висновку про  відсутність у Державної податкової інспекції у м. Южному  повноважень заявляти вимоги про  визнання договору недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

Статтею19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні  ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені ст.8 цього Закону („Функції Державної податкової адміністрації України”), крім функцій, зазначених у п.п. 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також п.15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

Згідно п.11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах,  містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції подають до судів і арбітражних суддів позови до підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна.

Отже, державним податковим інспекціям відповідно до закону надані повноваження звертатись  до суду з позовом про визнання угоди недійсною з одночасним заявленням вимог про  стягнення в доход  держави коштів, одержаних за такими угодами, тобто оспорювана угода  повинна суперечити інтересам держави у зв’язку з неотриманням  останньою  грошових надходжень від сторін цієї угоди, обов’язок сплати яких передбачений законодавством.

Проте, в даній адміністративній справі  ДПІ підтримує адміністративний позов прокурора про визнання договору недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР, яка визначає загальні умови , наявність котрих тягне  недійсність угоди,  і не передбачає можливості стягнення в доход держави коштів, одержаних сторонами за такою угодою.

Протиріччя в правовій позиції прокурора, як і скаржника, полягає у визначенні мети  укладення оспорюваного договору –ухилення від сплати податків, і одночасно наявності уявлення про його недійсність у зв’язку з невідповідністю вимогам ст. ст. 29, 41, 44 ЦК УРСР, в той час, як угода укладена з метою ухилення від сплати податків має визнаватись  недійсною за спеціальними  підставами згідно зі ст. 49 ЦК УРСР, а не ст. 48 ЦК УРСР.

Відповідно до  ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Такі випадки встановлені п. 11 ст. 10 ЗУ „Про державну податкову службу в Україні”, їх перелік не підлягає розширеному тлумаченню: адже відновлення  порушених інтересів держави  можливе тільки за умови стягнення в доход держави коштів, отриманих за оспорюваними ДПІ угодами; лише тільки визнання угоди недійсною без застосування відповідних правових наслідків у вигляді реституції не призводить до такого відновлення.

Виходячи з викладеного, з правовим обґрунтуванням суду першої інстанції відмови у позові  прокурора  м. Южного в інтересах  держави в особі ДПІ у м. Южному колегія суддів  погоджується і вважає, що позовні вимоги ДПІ про визнання недійсним договору №1-К від 18.03.2002 р. на підставі ст. 48 ЦК УРСР  не відповідають  ст.  19 Конституції України, п. 11 ст. 10 ЗУ „Про державну податкову службу в Україні”. Заявлений прокурором адміністративний позов в інтересах держави в особі ДПІ у м. Южному за змістом заявленних вимог суперечить також і положенням процесуального законодавства: ст. ст. 17, 104 КАС України, ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто загальним завданням  адміністративного судочинства щодо захисту прав та інтересів юридичних осіб у сфері  публічно-правових  відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Судова колегія вважає,  що встановлення  факту підписання оспорюваного договору № 1-К від 18.03.2002 р. та складених до нього первинних документів директором ТОВ ФК „Аспром-Дніпро” або іншою особою не може вплинути  на висновки суду щодо невідповідності позовних вимог положенням  законодавства і призвести до інших  результатів вирішення адміністративної справи, ніж відмова у задоволенні даного адміністративного позову прокурора м. Южного в інтересах держави в особі  ДПІ у м. Южному, тому суд апеляційної інстанції відхилив клопотання ТОВ ФК „Аспром-Дніпро”  про призначення у справі  судової експертизи  на підставі ст. 81 КАС України: адже за викладених мотивів, що зумовили   відмову у позові,  з’ясування згаданих відповідачем обставин не має значення для справи.

Доводи скаржника, підтримані ТОВ ФК „Аспром-Дніпро”, спростовуються вищенаведеним, не свідчать про  порушення судом  норм матеріального та процесуального права або наявність інших підстав для скасування оскаржуваної постанови місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційну скаргу ДПІ у м. Южному слід залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 09.08.2006 р. –без змін, як законну та обґрунтовану.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 167 ч. 4, 185, 195, 196, 198, 205 ч. 1 п. 1,

206, п. 6 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення”

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

                                                  УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Южному залишити без задоволення, постанову господарського суду Одеської області від 09.08.2006 р. –без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України з моменту проголошення.

Право, порядок та строк касаційного оскарження визначаються згідно зі ст. ст. 13, 211, 212 КАС України.

Ухвала у повному обсязі складена 03.11.2006 р.

Головуючий суддя:                                                                                 Мишкіна М. А.

 

Судді:                                                                                                         Таценко Н. Б.

                                                                                                                            

                                                                                                                   Сидоренко М. В.