ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. Справа № 28/91-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю.,

суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.07.2012

у справі господарського суду№ 28/91-б міста Києва

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кожанське хлібоприймальне підприємство"

про визнання банкрутом,

ліквідаторарбітражний керуючий Огейчук Т.В.,

за участю представників сторін:

ліквідатора -арбітражного керуючого Огейчук Т.В.,

встановив:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.05.2012 (суддя Копитова О.С.) визнано ТОВ сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" кредитором ТОВ "Кожанське хлібоприймальне підприємство" на загальну суму 51 783,78 грн. Вимоги в розмірі 45 714,10 грн. відхилені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 (колегія суддів у складі: Пантелієнко В.О. -головуючий, Остапенко О.М., Жоманська М.Л.) ухвалу господарського суду м. Києва від 22.05.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю та ухвалу суду першої інстанції в частині відмовити у визнанні кредиторських вимог ТОВ в сумі 45 714,10 грн. В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до вимог статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Таким чином, включення поточних вимог в реєстр кредиторів відбувається в процедурі ліквідації в порядку ст. 23 Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав.

Таким чином, в ліквідаційній процедурі поточні кредитори звертаються з вимогами, які виникли під час проведення процедур банкрутства до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі про банкрутство ТОВ "Кожанське хлібоприймальне підприємство" порушено ухвалою господарського суду м. Києва від 11.04.2011.

Ухвалою підготовчого засідання від 12.05.2011 визнано розмір вимог ініціюючого кредитора -ТОВ "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД." у розмірі 793 347,85 грн., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Огейчук Тетяну Василівну.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.08.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Кожанське хлібоприймальне підприємство", до якого включено зокрема вимоги ТОВ СП "НІБУЛОН" на загальну суму 2 466 656,00 грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 29.11.2011 ТОВ "Кожанське хлібоприймальне підприємство" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Огейчук Т . В.

23.03.2012 ТОВ СП "НІБУЛОН" до господарського суду надіслана заява про визнання його кредитором боржника на суму 97 497,88 грн. Свої вимоги заявник обґрунтовує рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2011р. по справі № 3/298.

Вказаним рішення суду з боржника на користь ТОВ СП "НІБУЛОН" було стягнуто 63 492,00 грн. -збитків від зміни індексу інфляції, 32 916,82 грн. -3% річних за період прострочки виплати заборгованості -з 18.02.2011 по 31.07.2011, а також 964,08 грн. - державного мита та 124,98 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки провадження у справі про банкрутство ТОВ СП "НІБУЛОН" порушено 11.04.2011, тому вимоги за період з 18.02.2011 по 11.04.2011р. є конкурсними, т. я. виникли до порушення провадження у справі та введення мораторію, і заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, а тому вважаються погашеними, що вірно встановлено судами попередніх інстанцій.

При цьому, посилання позивача на те, що рішення господарського суду м. Києва по справі № 3/298 набрало законної сили 24.01.2012, тобто після порушення справи про банкрутство, а тому право грошові вимоги виникли після порушення справи про банкрутство, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки момент виникнення грошових зобов'язань не залежить від винесення судом рішення про стягнення з боржника на користь кредитора певної грошової суми, тобто рішення суду не трансформує поточні вимоги в конкурсні.

За таких обставин, твердження касаційної скарги про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні, в зв'язку з чим судовою колегією не приймаються до уваги.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 у справі № 28/91-б залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.