Справа № 2/0124/-2110
2012 рік
(0124/6087/2012)
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі головуючого судді - Кайро І.А.
при секретарі - Олефір А.С., з участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Ялти цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, поділ спільного майна подружжя, припинення та визнання права власності на нерухоме майно,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_4 укладеного 16 листопада 2011 року та зареєстрованого Сімеїзською селищною радою м. Ялта Автономна Республіки Крим, за актовим записом № 22; у якому також просить стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно та до повноліття дитини та поділити спільне майно подружжя будинок АДРЕСА_1, шляхом припинення права власності ОСОБА_4 на весь будинок і визнання права власності по 1\2 частки за сторонами.
Вимоги мотивовані тим, що між нею та ОСОБА_4 був укладений шлюб. Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на її утриманні. Відповідач не виплачує аліменти в добровільному порядку, у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1000 гривень щомісячно і до повноліття дитини. В період шлюбу сторонами збудовано одноповерхова житлова будова за адресою: АДРЕСА_1, яке на праві власності було зареєстроване за ОСОБА_4. Зазначена будова була збудована за кошти її батьків, які були виручені з продажу їх будинку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з тих самих підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив, що не заперечує проти розірвання шлюбу, однак не згоден з мотивацією припинення сімейних відносин - зловживання спритними напоями. Крім того, в даний час він працює, а отже аліменти з нього можуть бути стягнути лише в вигляді частки від заробітної плати, на що він згоден. Що стосується розподілу майна то вказані позовні вимоги він не визнає, оскільки будинок є його особистою власністю, та не може вважатися спільним майном набутим в період шлюбу. Крім того, позивачкою не було надано належних доказів того, що спірний будинок був побудований на їх спільні кошти.
Вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється у наслідку його розірвання.
Згідно ч. 3 ст. 109 СК України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка та що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Згідно ст. 112 СК України, шлюб підлягає розірванню, якщо судом буде встановлено, що подальше життя подружжя та збереження браку буде суперечити інтересам одного з них, або інтересам їх дітей, маючих суттєве значення.
Судом встановлено, що 16 листопада 2001 року Сімеїзською селищною радою, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, Україна, за актовим записом № 22 був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с.14).
Від сумісного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, про що свідчить копії свідоцтва про народження (а.с.5).
Сторони сумісного господарства не ведуть, між ними відсутнє взаєморозуміння та почуття поваги одне до одного у зв'язку з постійно виникаючими сварками та скандалами. Брак існує формально та його подальше збереження неможливе, що сторонами не заперечувалось.
Крім того, шлюб це вільне волевиявлення чоловіка та жінки, у даному випадку підтримувати шлюб сторони бажання не мають.
Суд вважає, що подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам ОСОБА_1, підстав для вжиття заходів до примирення подружжя не має.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу його матері, батька та (або) у твердій грошовій сумі.
Неповнолітня дитина - ОСОБА_5 мешкає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні, що представником відповідача не заперечувалось.
Відповідно до довідки № 16/8-01 від 16 серпня 2012 року (а.с.38) ОСОБА_4 працює електромонтером в товаристві з обмеженою відповідальністю «Інвестіо» і його заробітна плата за період з 01 лютого 2012 року по 31 липня 2012 року склала 17238,16 гривень .
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що аліменти на користь позивача повинні бути стягнуті саме в частці від доходу ОСОБА_4, оскільки він має постійний заробіток.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Оскільки представник відповідача не оспорює факту не надання ОСОБА_4 допомоги по утриманню неповнолітньої дитини, суд, з урахуванням обов'язку відповідача приймати участь в утримання своїх неповнолітніх дітей вважає за необхідне визначити частку, що стягується на утримання ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку відповідача. Даний розмір аліментів буде достатнім для утримання неповнолітньої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно зі ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Оскільки шлюб між сторонами був укладений 16 листопада 2001 року, то у них виникає право на поділ спільного сумісного майна подружжя набутого саме з зазначеної дати по дійсний час.
Відповідно до ч. 1,2 ст.331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до свідоцтва про право власності виданого Ялтинським квартирно-експлуатаційною частиною району № 22063-І від 30 березня 2006 року (а.с.12), ОСОБА_4 є власником будинку АДРЕСА_1, загальною площею 33,5 кв. метрів, житловою площею 9,1 кв. метрів. .
Даний будинок приватизований ним відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: житло, набуте ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Таким чином, незважаючи на те, що право власності на спірний житловий будинок було набуте ОСОБА_4 у період шлюбу, зазначене нерухоме майно є його приватною власністю.
Судом не приймаються до уваги посилання позивача та його представника на те, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки будувалось за сімейні кошти. Так, допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що є матір'ю позивача і надавала кошти позивачу які були затрачені на будівництво спірного нерухомого майна, однак до даних показань суд відноситься критично, по-перше - свідок є родичем позивача, по-друге -доказів надання батьками позивачу ОСОБА_1 грошових коштів і витрачення їх саме на будівництво спірного нерухомого майна, крім пояснень свідка, суду надано не було.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя, припинення та визнання права власності на частку нерухомого майна необхідно відмовити.
Оскільки позов задоволено частково з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в сумі 107,30 гривень, а на користь держави судовий збір в сумі 214,60 гривень за вимогу майнового характеру - стягнення аліментів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6,10,60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 57, 60, 61, 104, 109, 112, 180, 181, 183 СК України, ст..368 ЦК України, ст. 51 Конституції України,
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 16 листопада 2001 року Сімеїзською селищною радою м. Ялта, Автономна Республіка Крим, Україна, за актовим записом № 22 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Певневка Меловського району, Луганської області на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі ? частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця починаючи з 13 липня 2012 року, та до повноліття дитини.
У задоволенні решти позовних вимог про поділ спірного сумісного майна подружжя, припинення та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у порядку та строк передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.
Суддя: