ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" липня 2008 р. | Справа № 2/59-2А. |
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіттім”, м. Камінь-Каширський
до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Камінь-Каширський
про скасування податкового повідомлення-рішення №0000472301/3 від 14.03.2008 р.
Суддя Черняк Л. О.
При секретарі Андрусенко О. О.
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача: Яремчук Р.Р. –адвокат, довіреність від 12.05.2008 р.;
від відповідача: Колошук І.Ф. –гол. держ. под. інспектор з юрид. роботи, (дов. у справі), Климарчук В. В. –начальник відділу (дов. у справі)
Представникам сторін у судовому засіданні роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст. ст. 49, 51 КАС України.
В засіданні суду 16.07.2008 р. згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суть спору : позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.08р. № 0000472301/3, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 22523 грн. (а.с.10)
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Камінь-Каширською МДПІ не було дотримано порядку проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до порядку.
З огляду на акт перевірки від 17.10.07р. МДПІ проводила "невиїзну позапланову перевірку", яка взагалі не передбачена чинним законодавством, тим самим порушуючи п. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів, згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).
Згідно п. 1.20 1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати, за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).
Погодитись з висновками податкової інспекції, що митна вартість товарів є "звичайною ціною", не можна, оскільки він не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.
У порядку визначеному чинним законодавством України, декларант (ТОВ "СІТТІМ") при імпорті товару на територію України заявляв та вказував у митну вартість товару ту суму, за якою було дійсно придбано вживані кузова до легкових автомобілів. Однак, митними органами з застосуванням певних методів оцінки вказувалась інша митна вартість товару з якої товариство платило митні збори, мито та ПДВ.
В червні, липні 2007 року між товариством "СІТТІМ" та фізичними особами було укладено ряд договорів купівлі-продажу вживаних кузовів до легкових автомобілів, згідно яких товариство продавало, а фізичні особи купували товар по договірній вартості, визначеній між сторонами, за яку товариство купувало товар у нерезидентів України - суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. У відповідності до ст. 4 Закону "Про ПДВ" у договірну ціну товариством включалися акційний збір, ввізне мито, інші загальнодержавні податки та збори (обов'язкові платежі), які сплачувалися при ввезені товару на митну територію України та його розмитненні. Посилаючись на норми ст. 189 Господарського кодексу України, позивач зазначив, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни "державні фіксовані ціни або регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін".
При цьому позивач посилається на ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення", ст. 190 Господарського кодексу України, ст.ст. 627,655,691 Цивільного кодексу України.
Вважає позивач, що жодних порушень норм та вимог чинного законодавства з боку товариства "СІТТІМ" не було, товар відчужувався за договірною ціною купівлі-продажу між товариством та нерезидентами України.
Відповідач - Камінь-Каширська МДПІ проти позову заперечила зазначивши, що перевіркою господарських операцій на підставі яких складалась та подавалася податкова звітність встановлено, що товариство "СІТТІМ" звозило на митну територію України вживані кузови до легкових автомобілів. Під час перетину кордону декларантом заявлялася митна вартість, яка визначалась шляхом застосування одного з передбачених статтями 268-273 Митного кодексу України методів оцінки, тобто яка була значно більша від фактурної (договірної) вартості, з якої платником при розмитненні в певних розмірах сплачувалися митні збори, мито та ПДВ. При оприбуткуванні імпортного товару платник формував ціну, виходячи з договірної ціни, в результаті продажу даного товару кінцевому споживачу (фізичній особі) виникало податкове зобов'язання, що значно менше податку на додану вартість, сплаченого митним органом.
Оскільки, заявлена митна вартість товарів визначалася шляхом застосування методу оцінки, продаж мав здійснюватися по вартості не менше митної.
В порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/47-ВР з послідуючими змінами та доповненнями, товариство не врахувало обмеження щодо рівня звичайної ціни та реалізувало кузови легкових автомобілів бувших у використанні за цінами, нижчих від митної вартості, внаслідок чого і занижено податок на додану вартість на суму 22523грн.
Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін суд
в с т а н о в и в :
Рішення № 10-128/1/33354928 Камінь-Каширської МДПІ внесено зміни до податкового повідомлення-рішення Камінь-Каширської МДПІ форми "ВІ" від 14.03.2008р. № 00004723301/3, зазначеним на паперовому носії, встановивши, що підставою для прийняття даного податкового повідомлення є акт перевірки від 17.10.2007р. № 112/23-33354928.
Отже, згідно акту Камінь-Каширської МДПІ від 17.10.2007р. № 112/23-33354928 "Про результати невиїзної позапланової перевірки ТзОВ СІТТІМ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень, липень 2007р. в порушення п. 8 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" товариство не врахувало обмеження щодо рівня звичайної ціни та реалізувало кузови легкових автомобілів бувші у використанні за цінами, нижчими від митної вартості, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 22523грн.
Матеріалами перевірки встановлено, що в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону "Про ПДВ" товариством не враховано обмеження щодо рівня звичайної ціни та здійснено поставку кузовів фізичним особам за договірними цінами, що нижчі їх митної вартості і тим самим знижено базу оподаткування податком на додану вартість за червень 2007р. на суму 122615грн та знижено податкове зобов'язання з ПДВ на 22523грн. Зокрема, при продажу кузова автомобіля АVДУ А6 фізичній особі за ціною 10900грн., визначені податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 1816,70грн., в той час як при його ввезені сплачено митним органом ПДВ, виходячи з заявленої митної вартості в сумі 5371,18грн. Аналогічно здійснювався продаж кузовів в перевіряємому періоді і по інших моделях легкових автомобілів. Про те, що митна вартість ввезених автомобілів вища від фактурної вартості свідчать вантажно-митні декларації, які є у матеріалах справи. При розмитненні товару товариство сплачувало податок по ПДВ, виходячи з митної вартості товару, яка визначена в графі 12 ВМД.
Перевіркою з урахуванням зазначеного порушення, відповідно до вимог п. 7.7 ст. 7 Закону "Про ПДВ" здійснено перерахунок показників декларації з ПДВ за червень 2007р., яким зменшено на 22523грн. від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і відповідно на цю суму зменшено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду , за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації з ПДВ за липень 2007р. та рядок 1 розрахунку суми бюджетного відшкодування) , здійснено перерахунок суми ПДВ, заявленої товариством до відшкодування з бюджету за липень 2007р. за результатами якого ПДВ в сумі 22523грн. до відшкодування не підтверджено.
За наслідками перевірки керівником Камінь-Каширської МДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.10.2007р. № 0000472301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 22523грн. За наслідками адміністративного оскарження були оформлені податкові повідомлення-рішення з кінцевою цифрою "3", не змінюючи при цьому визначеної суми - 22523 грн.
Приписами п. п. 4.1, 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
Відповідно до п. п. 7.7.1 п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
При розмитненні товару підприємство сплачувало ПДВ, виходячи з митної вартості товару, визначеної у графі 12 ватажно-митних декларацій.
База оподаткування податком на додану вартість позивачем розраховувалась, виходячи з фактурної вартості товару.
Відповідно до абзацу 1 п. 4.1 ст. 4 Закону «Про ПДВ» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів).
Пунктом 1.18 ст. 1 зазначеного закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно п. 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями) звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.
Підпунктами 1.20.5, 1.20.8 ст. 1 Закону від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР встановлено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Згідно п. 13 Указу Президента України від 23.07.98р. № 817/98 "Про деякі питання з дерегулювання підприємницької діяльності" індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України.
Волинська торгово-промислова палата на запит Луцької ОДПІ по аналогічній справі повідомила, що база даних про рівень цін на ідентичні товари формується у системі Держмитслужби України у відповідності з вимогами глави 46 та глави 47 Митного кодексу України.
Перевіркою встановлено, що товариством база оподаткування ПДВ по операціях продажу в Україні ввезених на митну територію України товарів визначена, виходячи з їх фактурної вартості, тобто в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону «Про ПДВ» при визначенні бази оподаткування платником податку не враховано обмеження щодо рівня звичайної ціни на товари.
Податковою інспекцією проведено обґрунтування звичайної ціни на товар, у зв’язку з чим для цілей податкового обліку платнику необхідно було застосувати звичайну ціну, яка відповідає митній вартості товарів з урахуванням сплати мита та митних зборів.
Таким чином, наведені докази у справі свідчать, що позивачем неправомірно завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 22523 грн., а тому позовні вимоги ТзОВ «СІТТІМ» безпідставні і до задоволення не підлягають.
Керуючись ст. ст. 70, 71, 86, 158-186 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України «Про податок на додану вартість», Указом Президента України "Про деякі питання з дерегулювання підприємницької діяльності" господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
В позові про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2008 р. № 0000472301/3 Камінь-Каширської МДПІ, яким ТзОВ «СІТТІМ» зменшено суму бюджетного відшкодування в сумі 252523 грн. - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л. О. Черняк
Дата виготовлення повного тексту постанови 21.07.2008 р.
Суддя Черняк Л.О.