13.09.2012

212/8939/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13.09.2012 року Ленінський районний суд міста Вінниці

в складі: головуючого судді Саблука С.А.,

при секретарі Храновській І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Вінниці звернувся з позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивачам на підставі договору дарування від 13.04.2006 року належить по Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 21. 28.12.2001 року в будинку був зареєстрований ОСОБА_3, однак ніколи не проживав в будинку. Реєстрація ОСОБА_2 в будинку порушує права власників. Наведене змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.

В судове засідання позивачі не з'явилися, проте надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, якій зазначили, що позов підтримують в повному обсязі та в разі неявки відповідача не заперечують щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Суд вирішив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до переконання в тому, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що дійсно позивачам на підставі договору дарування від 13.04.2006 року належить по Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями , розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

28.12.2001 року в будинку був зареєстрований ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак ніколи не проживав в будинку

Як вбачається у ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а в ч. 4 даної статті зазначено, що право приватної власності є непорушним, що також закріплено і в ч. 1 ст. 321 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.

Зі змісту ч. 1 ст. 317 ЦК України слідує, що власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено право власника володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 383 ЦК України, встановлює, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно зі ст. 3 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»- реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідно до ст. 155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Ст. 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом правочини.

В зв'язку з тим, що відповідач зареєстрований у належній позивачам квартирі та перешкоджають повною мірою користуватися, володіти і розпорядитись належним їм майном, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що позивач сплатив судовий збір, його, згідно ст.ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з відповідача.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 60, 81, 209, 215- 219 ЦПК України, ст.ст. 530, 525, 526, 549-552, 1048, 1054 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити .

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратив право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 107,30 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: