ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
10 липня 2008 р. Справа № 9/93
За позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат", м. Мукачево
про стягнення 6 471,48 грн.
Суддя Г.Й. Бобрик
Секретар судового засідання –Баненкова М.М.
Представники:
від позивача: Шибаєв А.М. - представник по дов. від 04.01.08 р.
від відповідача: Орос –Й.Я. –директор
Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки.
Суть спору: Закарпатським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат", м. Мукачево про стягнення 6 454,55 грн. адміністративно –господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 16,93 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, не виконав у 2007 році встановлений ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875 (далі –Закон) норматив створення робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та не сплатив позивачеві, у зв’язку з цим санкцій у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.
Уповноважений представник позивача, присутній в засіданні суду по розгляду справи, позовні вимоги підтримав та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач амінпозов не визнав. У поданих суду письмових запереченнях на позов від 16.05.2008 р. № 16 з доповненнями від 19.06.2008 р. № 19-06/01 та від 07.07.2008 р. № 07-07/01 позовні вимоги вважає безпідставними та покликається на те, що товариство приписи ст. 19 Закону України № 875-ХІІ не порушувало. Для працевлаштування інвалідів відповідач вживав залежні від нього заходи: виділено та створено 1 робоче місце для працевлаштування інваліда (наказ від 23.01.2007 р.); інформовано у встановленому порядку Мукачівський міський центр зайнятості населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність одного вакантного робочого місця для працевлаштування інваліда; ТОВ „Делікат” брало участь у ярмарках вакансій для інвалідів, які проводились Мукачівськім міським центром зайнятості. Листом від 16.05.2008 р. № 533 Мукачівський міський центр зайнятості, як орган уповноважений здійснювати функції з працевлаштування, підтвердив, що протягом 2007 року відповідач подавав до центру зайнятості звіти форми 3 – ПН про наявність одного вільного робочого місця для працевлаштування інваліда за професією „офіціант”, а також те, що представники ТОВ „Делікат” брали участь у ярмарках вакансій для інвалідів, які проводились Мукачівськім міським центром зайнятості, а у зв”язку з відсутністю бажаючих інвалідів працевлаштуватися, на товариство інваліди направлені не були.
Вважає, що вини відповідача у непрацевлаштуванні на підприємстві одного інваліда немає, відповідно, застосування позивачем відповідальності є неправомірним.
Присутній в засіданні суду по розгляду справи уповноважений представник відповідача, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову з вищенаведених мотивів.
Позивач не погоджується із запереченнями відповідача та подав суду письмові спростування заперечень відповідача від 08.07.08 р. (а.с. 45-47).
В засіданні суду по розгляду справи 23.06.2008 р. для вивчення позивачем додаткових заперечень відповідача, за згодою сторін, відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошувалась перерва до 10.07.2008 р. до 10 год. Про дату, час та місце розгляду справи представники сторін повідомлені в судовому засіданні під розписку.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно вимог статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (далі по тексту Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Із матеріалів справи, а саме, звіту відповідача форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 р., вбачається, що середньо облікова чисельність працівників у товаристві у звітному періоді складала 22 чоловіки, відповідно, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періоді повинен був становити в кількості 1 інваліда, а на підприємстві у цьому періоді не працював жодний інвалід.
За змістом ст. 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Частиною першою статті 18 Закону № 875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
За змістом ч. 3 ст. 18 цього Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (п. 5 Положення).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач вживав залежні від нього заходи для працевлаштування інваліда, а саме: наказом від 23.01.2008 р. № 4 ТзОВ „Делікат” виділено та створено одне вакантне робоче місце за професією офіціанта для працевлаштування інваліда. Про наявність на підприємстві відповідача вакантного робочого місця відповідач інформував у встановленому порядку Мукачівський міський центр зайнятості населення, шляхом подання щомісячних звітів форми № 3-ПН про наявність вакансій та відділення Фонду соціального захисту інвалідів (звіт форми № 10-ПІ).
Листом Мукачівського міського центру зайнятості населення від 16.05.08 р. № 533, підтверджено, що протягом 2007 року відповідачем подавались до центру зайнятості звіти форми 3 –ПН про наявність одного вільного робочого місця для працевлаштування інваліда за професією „офіціант”, а також, те що представники ТОВ „Делікат” брали участь у ярмарках вакансій для інвалідів, які проводились Мукачівськім міським центром зайнятості. Проте, з причин незалежних від відповідача, інваліди для працевлаштування направлені не були.
За змістом ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки, відповідач наявними матеріалами довів, що ним вживались всі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення, то відсутні підстави для стягнення з останнього адміністративно - господарських санкцій та пені.
Керуючись ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 17, 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. ст. 11, 49, 51, 70, 71, 86, 94, 136, 150, 158 –163; п. 7 розділу УІІ Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адмінпозову відмовити повністю.
Дана постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена за правилами, передбаченими статтями 185-187 цього Кодексу.
Суддя Г.Й.Бобрик
Вступна та резолютивна частини постанови оголошено 10.07.2008 року.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.07.2008 року.