УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Горблянського Я.Д., Бойчука І.В.,

секретаря: Городецької У.С.,

з участю сторін: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника апелянта ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа Нижньо-Струтинська сільська рада про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2012 року, -

встановила:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позом до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом, в якому просила суд постановити рішення, яким зобов'язати відповідачку ОСОБА_5 не чинити їй перешкод в користуванні заїздом шляхом забрання гравійно-піщаної суміші довжиною 2 м 70 см, шириною 1 м 90 см, висотою 0,60 м та зобов'язати її не чинити перешкод в майбутньому. В процесі розгляду справи збільшила розмір позовних вимог та просила стягнути з відповідачки на її користь ще і моральну шкоду. З аналогічними позовними вимогами в суд звернувся ОСОБА_4 Позов мотивували тим, що їм на праві спільної сумісної власності належить житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться по

АДРЕСА_1. По сусідству з ними проживає ОСОБА_5

Справа №0913/247/2012 Головуючий у І інстанції Пулик М.В.

Провадження №22ц/0990/1656/2012 Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

Категорія 45

Починаючи з жовтня 2003 року відповідачка почала чинити перешкоди в користуванні заїздом, не даючи можливості проходу та проїзду до подвір'я, ображати позивачів та членів їхньої сім'ї. Незважаючи на попередження сільської ради, рішення Рожнятівського районного суду від 28.03.2005 року, якими відповідачку було зобов'язано не чинити перешкоди в користуванн спірним заїздом, ОСОБА_5 продовжує вказані неправомірні дії, якими позивачам завдано і моральної шкоди, яку вони оцінюють у 1700 грн. і просили стягнути з відповідачки. Просили позов задоволити.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 19 липня 2012 року позов частково задоволено. Зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_4, ОСОБА_1 в користуванні заїздом шляхом забрання гравійно-піщаної суміші, яка знаходиться на заїзді до домоволодіння позивачів. Зобов'язано не чинити перешкод в користуванні вказаним заїздом в майбутньому. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 400 грн., на користь ОСОБА_4 - 200 грн.

На вказане рішення суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в позові відмовити, з наступних підстав. Суд зробив неправильний висновок про те, що апелянт висипала на заїзді, яким мають право користуватися позивачі гравійно-піщану суміш, чим створила для них перешкоди, який ґрунтується на рішенні Рожнятівського районного суду від 28.03.2005 року, яким ОСОБА_5 зобов'язано не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні заїздом до свого домоволодіння. Позивачі як на підставу своїх вимог посилалися на рішення Нижньострутинської сільської ради, №47-6/2011 р., яким ОСОБА_5 зобов'язано усунути перешкоди у користуванні спільною проїзною дорогою, яке оскаржено відповідачкою до суду, а справа перебуває в Рожнятівському районному суді. Судом першої інстанції всупереч ст.201 ЦПК України вирішено по суті позов ОСОБА_4, ОСОБА_1 до вирішення судом позову про визнання рішення сільської ради незаконним. Також, апелянт вважає, що задоволення позову про усунення першкод в користуванні дорогою, потягнуло незаконне ухвалення судом рішення в частині стягнення з відповідачки моральної шкоди.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги, позивач та його представник заперечили проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення наступних підстав.

Вирішуючи спір суд першої інстанції на підставі досліджених у судовому засіданні доказів правильно встановив факт чинення відповідачкою перешкод позивачам в користуванні спільним заїздом, що є незаконною поведінкою з боку відповідачки, чим порушуються законні права позивачів на користування спільним заїздом. Такий висновок суду першої інстанції відповідає повно і всебічно дослідженим обставинам справи.

Частково задовольняючи позовну вимогу про стягнення з відповідачки моральної шкоди, суд виходив із доведення факту завдання такої шкоди, наявності вини заподіювача в її спричиненні, принципу справедливості та розумності при визначенні величини моральної шкоди, тому стягнення моральної шкоди з відповідачки у розмірі, визначеному рішенням суду є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними та необґрунтованими, такими, що спростовують правильності висновків суду.

Судом першої інстанції постановлено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів зазначених в апеляційній скарзі, не встановлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 308, 313 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

Я.Д.Горблянський

І.В.Бойчук