30.08.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22-ц/2790/1390/2012р. Головуючий

в 1 інстанції Майданік А.П.

Категорія 5 Доповідач в апеляційній

інстанції Алєєва Н.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Алєєвої Н.Г.,

суддів - Єфімової В.О., Лівінського С.В.,

за участю:

секретаря - Блоха Д.Д.,

представника відповідачки - ОСОБА_4,

представника третьої особи - Кота П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 06 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - Обслуговуючий кооператив „Житлово-будівельний кооператив" „Памир-1" (далі ОК ЖБК „Памир-1"), Обслуговуючий кооператив „Гаражно-будівельний кооператив" „Памир" (далі ОК „ГБК „Памир") про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, треті особи Обслуговуючий кооператив „Житлово-будівельний кооператив „Памир-1", Обслуговуючий кооператив „Гаражно-будівельний кооператив" „Памир" про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_6 задоволений частково. З ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 стягнута Ѕ частка пайових внесків за гаражі АДРЕСА_3 в загальній сумі 8615,5 грн., а також судовий збір - 86,15 грн. В решті позову ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою суду від 25.05.2011р. зустрічний позов ОСОБА_7 залишений без розгляду.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення первісного позову в повному обсязі. ОСОБА_6 вказує, що пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 сплачений в повному обсязі в 2007 році під час перебування сторін в шлюбі, тому він має право на Ѕ частку вартості спірної квартири; ОСОБА_7 не представила суду доказів, підтверджуючих, що пайовий внесок за спірну квартиру виплачений будівельними матеріалами, які надала мати відповідачки ОСОБА_8. Крім того, розмір стягнутих на його користь пайових внесків за гаражний бокс і підсобне приміщення, визначений неправильно без врахування вартості інфляційних втрат.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Згідно , ч.1 ст.60, ч.2 ст.69 СК України, ч.2 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсними та поділ спільного майна", - майно, набуте подружжям за час шлюбу, в тому числі паєнакопичення в житлово-будівельному та гаражно-будівельному кооперативі, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Зі справи видно, що з 1996 року по 2008 рік ОСОБА_6 і ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.127-128), та являлись членами гаражно-будівельного кооперативу „Памир" та житлово-будівельного кооперативу „Памир-1" (а.с.10,13-15,144).

Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що в період з 1996р. по 2000р., тобто за час перебування сторін у шлюбі, ОСОБА_7 були сплачені пайові внески в загальній сумі 17231 грн. в гаражно-будівельний кооператив „Памир" за гаражний бокс НОМЕР_2 та індивідуальне підсобне приміщення НОМЕР_1 (а.с.11-15). Ця обставина також підтверджується „Актом звірки" оплати внесків забудовника ГБК „Памир" від 27.06.2000р. і звітом аудиторської фірми „Лау" від 20.07.2005р. (а.с.12,13-15).

Суд належно оцінив викладене та той факт, що вказані зобов'язання грошовим обов'язком не являються і правильно стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 Ѕ частку вартості паєнакопичень, внесених ОСОБА_7 в гаражно-будівельний кооператив в сумі 8615,5 грн.(17231:2=8615,50 грн.), і обґрунтовано відмовив ОСОБА_6 як в стягненні індексу інфляції так і в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_7 витрат на ремонт належної їй квартири АДРЕСА_2 та придбання побутової техніки в сумі 37125 грн., оскільки названі доводи позивача не підтверджені відповідними доказами.

Зі справи видно, що 05.01.2007р. ОСОБА_7 уклала з ЖБК „Памир-1" договір на участь в пайовому будівництві багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1, згідно якому відповідачка зобов'язалась в якості свого вкладу в будівництво двокімнатної квартири АДРЕСА_1 внести в кооператив грошові кошти (пай) в сумі 202000 грн. (а.с.157-159).

В той же день між ОСОБА_6 та ЖБК „Памир-1" також був укладений договір на участь в пайовому будівництві вищевказаного будинку, відповідно до умов котрого позивач зобов'язався внести в якості свого вкладу в будівництво двокімнатної квартири АДРЕСА_4 пай в сумі 227205грн. (а.с.149-151).

При цьому, вказаними договорами передбачено, що сума паю може бути внесена як грошовими коштами так будівельними матеріалами, факт внесення будівельних матеріалів оформлюється актом прийому-передачі, який підписується обома сторонами з вказівкою вартості (п.3.1 вищеназваних договорів).

Пай за квартиру №3 по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 внесла будівельними матеріалами на суму 202000грн., які надавала її мати ОСОБА_8, що підтверджується актами прийому-передачі вказаних матеріалів (а.с.152-155). Житловий будинок по АДРЕСА_1 введений в експлуатацію 12.11.2009р.. Однак, спірна квартира в користування ОСОБА_7 кооперативом не передана, „Акт про виконання договору" сторонами відповідно до п.3.8 договора про пайове будівництво не підписаний. 23.08.2008р. ОСОБА_7 уклала договір цесії зі своїм сином від першого шлюбу ОСОБА_9, уступив останньому право на вказану квартиру (а.с.341).

На день постановлення рішення судами І та апеляційної інстанції право власності на названу квартиру ні за ким не зареєстровано.

ОСОБА_6 сплатив пай за квартиру АДРЕСА_4 та 25.05.2008р. уклав з ОСОБА_10 договір цесії, згідно якому уступив ОСОБА_10 своє право вимоги по договору від 05.01.2007р. (а.с.333).

Викладене, в тому числі характер та умови складених сторонами договорів про участь в пайовому будівництві, внесення паю в ЖБК „Памир-1" кожним з колишнього подружжя за рахунок особистих коштів, розпорядження кожною із сторін квартирою на свій розсуд свідчить про те, що спірна квартира спільною сумісною власністю колишнього подружжя не являється.

Суд належно оцінив викладене і обґрунтовано відмовив ОСОБА_6 в задоволенні вказаної частини позову.

Підстав для скасування, зміни рішення суду колегія не вбачає, так як останнє не суперечить ч.1 ст.60, ч.2 ст.69 СК України, ч.2 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсними та поділ спільного майна". Доводи позивача висновків суду не спростовують, підставою для скасування рішення не являються.

Керуючись викладеним, ч.1 ст.308 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення місцевого суду Гагарінського району м.Севастополя від 06 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 20 денний строк.

Головуючий: /підпис/ Н.Г. Алєєва

Судді: /підпис/ В.О. Єфімова

/підпис/ С.В. Лівінський

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного

суду міста Севастополя Н.Г. Алєєва