Справа № 1813/4165/2012
2/1813/908/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" вересня 2012 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого-судді: - Мірошниченко О. В.
при секретарі Наливайкіній Н.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа відділ Державної виконавчої служби Охтирського міськрайонного управління юстиції про стягнення заборгованості та пені по аліментах, суд -
ВСТАНОВИВ:
08.08.2012 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, яким, доповнивши свої вимоги, просила стягнути з відповідача заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 131837,01 грн. та стягнути на її користь пеню за час прострочення сплати аліментів в сумі 754556,27 грн., посилаючись на те, що з часу прийняття рішення суду від 20.08.2008 року, яким стягнуто на утримання сина на її користь аліменти в розмірі 1\4 частки від усіх видів доходу, відповідач сплачував їй аліменти у мінімальному розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини, а так як за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року відповідач отримав дохід від підприємницької діяльності, то повинен був сплачувати аліменти 1\4 частку від отриманого доходу.
Ухвалою від 04.09.2012 року позовна заява ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованость по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 131837,01 грн. залишена без розгляду.
В судовому засіданні представник позивачки заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Пояснив, що розрахунок пені ним складений виходячи з того, що відповідачем щомісячно своєчасно сплачувалися аліменти в сумі 300 грн. протягом 2010 та 2011 років, а у 2012 році -350 грн., що складало 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Розмір пені нарахований на несплачену ј частку від доходу від підприємницької діяльності відповідача за мінусом проведених виплат. Вважає, що в діях відповідача мається вина, так як він знав що повинен сплачувати аліменти в розмірі ј частки від доходу; отримуючи дохід від підприємницької діяльності, сплачував аліменти у мінімальному розмірі.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив. Вказав, що з 2008 року по даний час сплачував аліменти у мінімальному розмірі так як не працював, аліменти сплачував завжди вчасно. У виконавчу службу його жодного разу після відкриття виконавчого провадження не викликали, про необхідність повідомити виконавчу службу у випадку його працевлаштування ніхто не попереджав, з державним виконавцем спілкувався по телефону, претензій до нього до часу отримання ним позовної заяви у цій справі не було. Про те, що займається підприємницькою діяльністю, державному виконавцю не повідомляв, бо його про це ніхто не запитував.
Представник третьої особи у судовому засіданні при вирішенні заявленого позову послався на розсуд суду.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Встановлено, що відповідач є батьком дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 20.08.2008 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.7).
З виконавчого листа від 02.09.2008 року вбачається, що на той момент ОСОБА_3 працював в магазині «Агрозапчстини»(а.с.8).
26.09.2008 року за виконавчим листом було відкрито виконавче провадження.
За даним виконавчим провадженням було встановлено порядок сплати аліментів шляхом сплати відповідачем аліментів безпосередньо позивачу, про що позивач надавала розписки в матеріали виконавчого провадження.
Протягом 2009 -2011 років відповідач не працював, не мав постійного заробітку і сплачував аліменти в розмірі 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що підтверджується письмовими розписками позивача, які маються у матеріалах виконавчого провадження № 9-5-12, згідно яких вона претензій до відповідача по сплаті аліментів не мала.
08.12.2009 року відповідач зареєструвався як суб`єкт підприємницької діяльності (а.с.34).
Державний виконавець Шеванова Л. І. у судовому засіданні пояснила, що відповідач з 2008 року по даний час сплачував аліменти у мінімальному розмірі так як не працював, при відкритті виконавчого провадження вона усно попереджала відповідача про необхідність повідомити виконавчу службу у випадку його працевлаштування, але письмо розписки не відбирала.
Оскільки позивач претензій по сплаті аліментів не мала, аліменти сплачувалися вчасно, державний виконавець ніяких відомостей від відповідача про рід його занять не вимагала.
З матеріалів виконавчого провадження № 9-5-12 вбачається, що 18.06.2012 року позивач звернулася до начальника ВДВС з заявою про необхідність звернення до податкової служби з питання розміру задекларованого доходу, який отримав відповідач, займаючись підприємницькою діяльністю.
Відповідно довідки Охтирської ОДПІ, ОСОБА_3 з 08.12.2009 року по 31.03.2012 року перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку і задекларував обсяги виручки з 08.12.2009 року по 31.12.2009 року 8100 грн., за 2010 рік -265713,40 грн., за 2011 рік -228940,65 грн., з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. -61494 грн. (а.с.29).
Зі щоквартальних звітів ФО-СПД ОСОБА_3, поданих до Охтирської ОДПІ за 2010 та 2011 роки вбачається, що дані звіти відповідач, перебуваючи на спрощеній системі обліку та звітності, надавав стосовно обсягів отриманої ним виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) (а.с.57 -58).
У судовому засіданні відповідач пояснив, що перебуваючи на спрощеній системі обліку та звітності та займаючись торгівлею автозапчастинами, не мав обов`язку вираховувати обсяг чистого доходу, тому не вів підрахунок понесених витрат на придбання товару та інших необхідних витрат, пов`язаних із підприємницькою діяльністю. За його приблизними підрахунками, його чистий дохід щомісячно складав близько 1500 грн. Відповідно, у податкову інспекцію декларував обсяг виручки, а не чистого доходу, що підтверджується щоквартальними звітами.
Дані обставини не спростовані позивачем.
01.07.2012 року відповідач звернувся до ВДВС з письмовою заявою про розмір аліментів, які він повинен сплачувати на утримання дитини.
З матеріалів виконавчого провадження № 9-5-12 вбачається, що з метою отримання відповіді на дане питання державний виконавець звертався до суду з заявою про роз`яснення судового рішення, на що 20.08.2012 року за ухвалою суду отримав відмову (а.с.37).
В судовому засіданні державний виконавець пояснила, що за постановою КМУ з непрацюючих боржників вона зобов`язана стягувати ј частку від середньомісячної заробітної плати для відповідної місцевості, проте дане правило не діє для приватних підприємців, тому вона не знала, як саме треба нараховувати аліменти відповідачу.
Відповідно довідки -розрахунку від 27.08.2012 року, виготовленої ст.державним виконавцем, на підставі довідки з податкової інспекції від 20.07.2012 року про розмір виручки приватного підприємця, відповідачу була нарахована заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.04.2012 року, яка складає 133604,81 грн.
Заборгованість по сплаті аліментів виникла (була нарахована державним виконавцем) тільки наприкінці серпня 2012 року, розмір заборгованості доведений відповідачу 03.09.2012 року (а.с. 36).
Отже, до 03.09.2012 року відповідачу чітко не було доведено до відома, який розмір аліментів щомісячно він повинен сплачувати згідно існуючого рішення суду та діючого законодавства.
Позивач, регулярно отримуючи аліменти в розмірі 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та надаючи розписки про те, що претензій до відповідача по сплаті аліментів не має, до суду з позовом про зміну розміру аліментів та визначення їх у твердій грошовій сумі не зверталася.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вини відповідача в простроченні уплати аліментів немає, оскільки до 03.09.2012 року державний виконавець не визначився з розміром аліментів, які потрібно стягувати з відповідача, який займається підприємницькою діяльністю, враховуючи той факт, що ні позивач, ні відповідач до суду з позовом про зміну розміру аліментів не зверталися.
На підставі викладеного, керуючись ст..196 СК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа відділ Державної виконавчої служби Охтирського міськрайонного управління юстиції про стягнення пені по аліментах, відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк із дня проголошення рішення апеляційної скарги, у разі відсутності осіб у судовому засіданні під час проголошення рішення -з моменту отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після спливу строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СуддяО. В. Мірошниченко