ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.07.2008  року                                                            Справа № 9/99

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Медуниці О.Є.

суддів          Іноземцевої Л.В.

Перлова Д.Ю.

          

Секретар судового засідання:           Шабадаш Д.С.

за участю представників сторін:

від позивача            Шунтова Т.Ю., начальник юридичного відділу Серговської філії ТОВ "ЛЕО", довіреність №64

від 01.01.08;

відповідач           Казак Є.Є., суб'єкт підприємницької діяльності,

паспорт серії ЕН № 474585 від 25.03.06

виданий Брянківським МВ УМВС України

в Луганській області;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу          Суб’єкта підприємницької діяльності –

          фізичної особи Казака Євгена Євгеновича,

          м. Брянка Луганської області

на рішення          

господарського суду          Луганської області

від          10.06.08 (підписано 13.06.08)

по справі          №9/99 (суддя – Ворожцов А.Г.)

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю

          „Луганське енергетичне об’єднання” в особі

          Серговської філії, м. Стаханов

          Луганської області

до відповідача          Суб’єкта підприємницької діяльності –

          фізичної особи Казака Євгена Євгеновича,

          м. Брянка Луганської області

про                                               стягнення 2140 грн. 88 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.06.08 у справі №9/99, яка порушена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання” в особі Серговської філії (далі – ТОВ „ЛЕО” в особі Серговської філії, позивач по справі) до Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Казака Євгена Євгеновича, м. Брянка  (далі – ПП Казак Є.Є., відповідач по справі), про стягнення 2140 грн. 88 коп., позов задоволено повністю, на користь позивача з відповідача стягнуто 1867 грн. 79 коп. – штрафної санкції за перевищення договірної величини споживання електроенергії, пені за прострочення платежу у сумі 103 грн. 20 коп., інфляційних нарахувань – 152 грн. 97 коп., 3% річних - 16 грн. 92 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 120 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач перевищив договірні величини споживання електроенергії передбачені договором №2068 від 29.04.05, за що встановлена відповідальність (згідно з ч.5 ст.26) Закону України „Про електроенергетику” від 16.10.97 №575/97-ВР та (п.6.17) Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 N28 в редакції постанови НКРЕ від 17.10.05 №910 (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.05 за N1399/11679), тому повинен сплатити енергопостачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Судом першої інстанції у зв’язку з порушенням відповідачем термінів платежів, з нього на користь позивача (на підставі п.4.4.1 договору) було стягнуто пеню, а також (відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України) інфляційні нарахування та 3% річних із простроченої суми.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати через порушення норм матеріального права рішення господарського суду Луганської області від 10.06.08 у справі №9/99 та відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.

В обґрунтування доводів за апеляційною скаргою її заявник зазначив, що:

- позивач необґрунтовано в розрахунку спожитої електроенергії враховує втрати електроенергії, які жодним чином не обумовлені додатками до договору А2068 від 29.09.05 „Обсяги постачання електроенергії споживачу” і „Звіт про використану електроенергію” від 21 квітня 2005 року;

- в ст.625 Цивільного кодексу України мова йде про грошові зобов’язання боржника, а не про штрафні санкції, які йому були нараховані;

- позивач намагається отримати трьохкратний тариф за перевищення ліміту, оскільки ним вже сплачено суму за використану електроенергію, в тому числі поза лімітом на суму 9950 грн. 58 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: від 23.10.07 №2310 на суму 700 грн.; від 29.10.07 №2910 на суму 1738 грн. 62 коп.; від 13.12.07 №1312/2 на суму 3000 грн. та від 05.02.08 №502 на суму 4511 грн. 96 коп., але позивач наполягає щоб він сплатив ще раз двократну вартість спожитої поза лімітом електроенергії.

Позивачем - ТОВ „ЛЕО” в особі Серговської філії, надано відзив від 14.07.08 №01-ю/3070, яким з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу –  без задоволення.

Розпорядженням від 25.06.08 голови Луганського апеляційного господарського суду відповідно до ст.28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Казака Євгена Євгеновича, м. Брянка, на рішення господарського суду Луганської області від 18.09.07 у справі №9/99 призначена судова колегія у складі: Медуниця О.Є. - суддя – головуючий, Іноземцева Л.В., Перлов Д.Ю. – судді.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.26 Закону України „Про електроенергетику” від 16.10.97                                 №575/97-ВР (далі – Закон №575), та п.п.1.3, 1.6 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 N28 в редакції постанови НКРЕ від 17.10.05 №910 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.05 за N1399/11679 (далі - Правила) постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії.

Пункт 5.1 Правил зазначає, що договір про постачання електричної  енергії  є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом,  що здійснює свою  діяльність  на закріпленій  території,  і  споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін; споживання електричної енергії без договору не допускається.

29.04.05 між ТОВ „ЛЕО” в особі Серговської філії та ПП Казак Є.Є. було укладено договір №А2068 (далі - договір) (а.с.14-17).

Строк дії договору передбачено з 01.05.05 до 01.01.06, він вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії (п.9.4 договору).

30.11.07 між позивачем та відповідачем підписана додаткова угода №5 до договору про постачання електричної енергії №А2068, згідно якої були внесені зміни до умов договору щодо продовження дії договору до 31.12.08 (а.с.19).

За умовами договору „Постачальник електричної енергії” (позивач) прийняв на себе зобов’язання постачати електроенергію, а „Споживач” (відповідач) – своєчасно оплачувати одержану електричну енергію на умовах договору, у т.ч. за перевищення договірних величин споживання електроенергії (розділ 1, п.п.2.1.2, 2.2.3 договору).

Відповідно до п.п.2.1.2 договору постачальник електроенергії зобов’язується відпускати її споживачу ... в обсягах, визначених додатком „Обсяги постачання електричної енергії” ... (а.с.14).   

Договірна величина споживання електричної енергії була визначена сторонами у додатку „Обсяги постачання електричної енергії”. Так обсяг постачання у вересні 2007 року було визначено в об’ємі 6000 кВт/г, у листопаді 2007 року – 6000 кВт/г (а.с.20) та у січні 2008 року – 8000 кВт/г (а.с.21), який був узгоджений сторонами по справі.

Відповідно до п.2.2.2 та п. 7.6 договору відповідач зобов’язаний щомісячно 1-го числа згідно з Додатком „Графік зняття показів засобів обліку електроенергії” знімати покази розрахункових електролічильників та надавати звіти Постачальнику електричної енергії відповідно до Додатку „Форма „Звіт про використану електроенергію”, позивачу у справі (а.с.14; зворот а.с.16).

Відповідно до п.7.7 договору розрахунки за електричну енергію та інші платежі здійснюються Споживачем у порядку передбаченому додатком „Порядок розрахунків” (а.с. зворот а.с.16).

Пунктом 7 додатку „Порядок розрахунків” до договору передбачено, що... у разі якщо очікуваний на кінець розрахункового періоду (місяця) обсяг споживання електричної енергії перебільшує договірну величину її споживання, Споживач не пізніше, чим за 3 банківські дні до кінця розрахункового періоду (місяця), здійснює оплату електричної енергії, яка буде спожита ним понад договірну величину електроспоживання (а.с.18).

Кінцевий розрахунок... за перевищення договірних величин споживання електричної енергії ... Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником електричної енергії рахунків у 5-ти денний термін з дня їх отримання (п.9 додатку „Порядок розрахунків” до договору - а.с.18).

В підтвердження виконання свого обов’язку щодо постачання електричної енергії позивачем надані звіти відповідача про використану електроенергію у вересні 2007 року – 6776 кВт/г, у листопаді 2007 року – 6491 кВт/г та у січні 2008 року – 9135 кВт/г (а.с.22-24).

Отже, дані звіти свідчать, що відповідач в порушення умов укладеного договору перевищив договірні величини споживання електроенергії у вересні 2007 року на 776 кВт/г, у листопаді 2007 року на 491 кВт/г та у січні 2008 року на 1135 кВт/г (а.с.25,27,29).

Розділом 5 договору передбачено порядок коригування договірної величини споживання електричної енергії (зворот а.с.15).

Пунктом 3.2.1 договору надано право споживачу змінювати (коригувати) договірні величини споживання електричної енергії у порядку, визначеному умовами розділу 5 Договору (зворот а.с.14).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не звертався до позивача із заявою про коригування договірних величин споживання електричної енергії за вересень, листопад 2007 року та січень 2008 року.

Згідно ч.5 ст.26 Закону України „Про електроенергетику” споживачі  у  випадку споживання електричної  енергії  понад  договірну  величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Аналогічні положення містяться в п.6.17 Правил користування електроенергією та в пункті 4.4.2 договору (а.с.15).

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача двократної вартості електроненергії, що була спожита понад договірну величину, є обґрунтованими.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач, визначаючи обсяги використання електроенергії, безпідставно включає в них не тільки обсяги за показаннями лічильника, але і втрати електроенергії, що не передбачено ні договором, ні додатками до нього. Крім того відповідач наполягає, що ним вже було оплачено обсяги фактично спожитої електроенергії, тому позивач безпідставно наполягає ще й на двократному розмірі, тому що в такому випадку за електроенергію буде оплачено в трьохкратному розмірі.

Дані доводи судова колегія вважає безпідставними у зв”язку із наступним.

Згідно п.7.2 договору – у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж ... обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових витрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку.

Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно – технічних документів та оформляються додатком „Розрахунок втрат електричної енергії в мережах Споживача”.

Позивачем надано до суду додаток до договору від 29.04.05 №А2068 „Розрахунок втрат електричної енергії в мережах Споживача” (див. додаток до листа від 14.07.08 №01-ю/3071), що підписаний обома сторонами спору.

Зазначеним додатком сторони обумовили порядок розрахування втрат у лініях електропередач, у трансформаторі та розрахункову схему електропередач, з якої вбачається, що лічильник відповідача знаходиться поза межею балансової належності електричних мереж.

Крім того до матеріалів справи додані щомісячні звіти про обсяги використаної електроенергії із визначенням обсягів втрат. Звіти підписані відповідачем.

Зміни до договору чи до додатку „Розрахунок втрат електричної енергії в мережах Споживача” сторонами не вносилися.

Таким чином доводи скаржника про те, що врахування втрат при визначенні обсягів споживання електричної енергії не передбачено договором не відповідають дійсності.

Отже включення позивачем в обсяги спожитої електроенергії також втрат електроенергії в мережах споживача є обґрунтованим.

Щодо безпідставності стягнення трьохкратного розміру вартості електроенергії за перевищення договірних величин споживання електричної енергії (за доводами скаржника), судова колегія вважає наступне.

Частиною 5 ст.26 Закону України „Про електроенергетику” передбачено, що споживачі ... у випадку споживання електроенергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої електроенергії.

Аналогічна норма міститься в постанові Кабінету Міністрів України від 24.03.99 №441 - „Споживачі у разі перевищення  договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою ст.26 Закону України "Про електроенергетику"».

Згідно абз.7 ст.27 Закону України „Про електроенергетику” -  „Санкції,  передбачені ... частинами третьою,  четвертою  і  п'ятою  статті 26 та частиною третьою цієї статті,  застосовуються   в   порядку,   встановленому   Кабінетом Міністрів  України”.  

Тобто сплата двократної вартості за перевищення договірної величини споживання законом визначено як санкцію.

Сплата санкції не виключає необхідності виконання зобов’язання споживачем щодо сплати спожитої ним електроенергії за договором.

Тобто доводи позивача, що оплата за одержану електроенергію і сплата санкції є різними грошовими зобов’язаннями є вірними.

Таким чином, доводи скаржника за апеляційною скаргою стосовно того, що суд першої інстанції безпідставно не врахував вже здійснену ним оплату за тарифом в сумі  9950 грн. 58 коп. є необгурнтованими, оскільки договором передбачено, як оплату за спожиту електроенергію, в тому числі із  перебільшенням договірної величини її споживання, (ч.2 п.7 додатку до договору „Порядок розрахунків” - а.с.18), так і двократну вартість за перевищення договірних величин споживання (п.4.4.2 договору – а.с.15).

Щодо стягнення пені, інфляційних нарахувань в сумі 152 грн. 97 коп. та 3% річних в сумі 16 грн. 92 коп., судова колегія враховує наступне.

Пунктом 9 „Порядку розрахунків”, що є додатком до договору  встановлено, що оплату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, ... споживач здійснює на підставі наданих Постачальником електричної енергії рахунків у 5-ти денний термін з дня їх отримання (а.с.18).

Як свідчать матеріали справи, позивач надіслав відповідачу 15.10.07 повідомлення №54/2847 про перевищення договірних величин споживання електричної енергії за вересень 2007 року (а.с.25,26), 13.12.07 повідомлення №54/3563 про перевищення договірних величин споживання електричної енергії за листопад 2007 року (а.с.27,28), 14.02.08 повідомлення №54/428 про перевищення договірних величин споживання електричної енергії за січень 2008 року (а.с.29,30).

Позивачем надано суду докази надсилання відповідачу разом з повідомленнями рахунків про перевищення величин споживання електричної енергії, а також докази вручення їх відповідачу (а.с.27-32). Дані рахунки відповідачем не оплачені.

Згідно п.4.4.1 договору – у разі порушення споживачем терміну розрахунку ... за перевищення договірних величин споживання електроенергії та на відшкодування збитків Споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня. На суму нарахованої пені Споживачу надається окремий рахунок (а.с.15).  

Пеня у сумі 103 грн. 20 коп. нарахована позивачем у відповідності з п.4.4.1 договору та п.9 додатку до договору „Порядок розрахунків”, на сплату якої позивач направив відповідний рахунок відповідачу №А2068/пеня від 23.04.08 (а.с.10,11).

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України – боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже, одержавши рахунки та повідомлення від позивача про нарахування суми за перевищення договірних величин споживання електроенергії, відповідно до п.5 ст.26 Закону України „Про електроенергетику”, відповідач повинен був протягом п’яти днів з дня отримання їх оплатити, що не було ним зроблено.

За таких обставин інфляційні втрати в сумі 152 грн. 97 коп. та 3% річних в сумі 16 грн. 92 коп. є обґрунтованими вимогами позивача, оскільки після одержання повідомлення та рахунку у споживача виникає грошове зобов’язання щодо їх оплати.

Суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача також і 3% річних в сумі 16 грн. 92 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 152 грн. 97 коп.

Розрахунки позивача про нарахування пені, інфляційних нарахувань та 3% річних є вірними, відповідачем арифметично не спростовувались, контррозрахунки не надавались.

З урахуванням вищезазначеного, доводи скаржника за апеляційною скаргою про те, що неповно з’ясовані обставини справи не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією, оскільки суд першої інстанції врахував ті обставини і докази, що мають значення для справи.

Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду Луганської області від 10.06.08 у справі №9/99 ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника – Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Казака Євгена Євгеновича, м. Брянка Луганської області.

У судовому засіданні за згодою представників сторін присутніх в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Казака Євгена Євгеновича, м. Брянка Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від 10.06.08 у справі №9/99 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 10.06.08 у справі №9/99 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Відповідно ч.3, ч.5 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий                                                                      О.Є.Медуниця

          

Суддя                                                                                Л.В. Іноземцева

Суддя                                                                                 Д.Ю. Перлов