Справа № Провадження №22-ц-4302/12 22-ц/1090/5709/12 Головуючий у І інстанціїКулініченко Г.В.
Категорія26Доповідач у 2 інстанції Іванова
27.09.2012
УХВАЛА
Іменем України
20 вересня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - Савченка С.І.,
суддів - Іванової І.В., Рудніченко О.М.,
при секретарі - Лопатюк В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про визнання договорів недійсними, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання недійсними договорів посилаючись на те, що між нею та відповідачем 25 травня 2007 року був укладений кредитний договір, згідно якого відповідач надав позивачу грошові кошти у сумі 33 650 доларів США зі сплатою 11,40 % річних.
25 травня 2007 року для забезпечення зазначеного кредитного договору між ОСОБА_3 та банком був укладений договір поруки.
Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 25 травня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира, загальною площею 34,1 кв.м, у АДРЕСА_1.
Позивачка, посилаючись на те, що кредитний договір є недійсним з моменту укладення, оскільки передбачає надання та повернення кредиту в іноземній валюті, відтак, є валютною операцією, хоча єдиним законним засобом платежу в Україні є гривня і для здійснення такої операції необхідна індивідуальна ліцензія Національного банку України. Крім того, умови кредитного договору які визначають валюту кредиту у доларах США є несправедливими в розумінні вимог Закону України «Про захист прав споживачів», просила визнати недійсними кредитний договір, договір поруки та договір іпотеки.
Рішенням Обухівського районного суду від 18 червня 2012 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своєї скарги послалася на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки, суд обґрунтовував свої висновки відсутністю передбачених законом підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними.
Такі висновки суду є правильними та відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Згідно вимог ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ЗАТ КБ «ПриватБанк»надав позивачу грошові кошти у сумі 33 650 доларів США зі сплатою 11,40 % річних.
Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань 25 травня 2007 року між ОСОБА_3 та банком був укладений договір поруки та в цей же день між ОСОБА_2 та банком був укладений договір іпотеки. Предметом договору іпотеки є квартира, загальною площею 34,1 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Також судом встановлено, що укладений сторонами кредитний договір відповідає діючому законодавству, містить всі суттєві умови, повну і детальну інформацію про права і обов'язки його учасників, порядок отримання і повернення кредиту, розмір платежів, відповідальність сторін.
Крім того, судом встановлено, що на момент видачі кредиту ЗАТ КБ «ПриваатБанк»мав банківську ліцензію НБУ № 22 від 04 грудня 2001 р. з дозволом № 22-1 від 04 грудня 2001 р. на право здійснення валютних операцій (а.с.41-44).
За таких обставин, з урахуванням того, що кредитний договір, договір поруки та договір іпотеки відповідають актам цивільного законодавства, а банк мав право видавати кредит в іноземній валюті, суд обґрунтовано відмовив у визнанні їх недійсними.
Доводи апеляційної скарги про те, що видача кредиту в іноземній валюті є порушенням законодавства, не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Статтею ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Аналізуючи наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог пп. "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Ця обставина не дозволяє стверджувати, що режим індивідуального ліцензування поширюється на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.
Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку.
У разі наявності в банку відповідної генеральної ліцензії або дозволу НБУ, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Як вище вказувалося на момент видачі кредиту у доларах США ЗАТ КБ «ПриватБанк»мав банківську ліцензію НБУ з дозволом на здійснення валютних операцій, а тому видача кредиту у валюті відповідає вимогам закону.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не ґрунтуються на вимогах закону і не спростовують висновків суду про відмову у задоволенні позову про визнання договорів недійсними.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303,307,308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :