СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

09 липня  2008 року

Справа № 2-5/9907-2007

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Латиніна О.А.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Лисенко В.А.,

за участю представників сторін:

                    позивача: Первенкова В.В. дов. № 82 від 06.08.2007 року;

                    відповідача: Полозков О.В. дов. № 7913 від 28.12.2007 року;

                    третьої особи: (Фонд державного майна України в місті Севастополі та АР Крим) - Бистрицька Ю.М. дов. № 56/02-115 від 10.09.2007 року;

                    третьої особи: (Державне управління справами) - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Санаторій "Форос" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 28 лютого 2008 року у справі № 2-5/9907-2007

за позовом          Державного підприємства "Санаторій "Форос" (смт.Форос, м.Ялта, АР Крим, 98690)

до Ялтинського центру поштового зв`язку № 3 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (вул.Леніна, 1, м.Ялта, АР Крим, 98600)      

          треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача:

          1. Фонд державного майна України в місті Севастополі та Автономній Республіці Крим (вул. Повсталих, 6, м. Севастополь)

          2. Державне управління справами (вул. Банкова, 11, м. Київ)

                    про визнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні майном                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:  

          Державне підприємство „Санаторій „Форос” звернулось до господарського сулу АР Крим з позовом до Ялтинського центру поштового зв`язку № 3 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про визнання недійсним Договору оренди споруди, будівлі, що належить Державному управлінню справами, від 01.01.2000 року № 32 та усунення перешкод в користуванні майном.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний договір суперечить законодавству, оскільки не відповідає вимогам, що пред'являються до Типового договору оренди державного майна. Крім того, позивач заначає, що відповідно до статей 5, 7-9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” право укладати договір належить власникові майна –Державному управлінню справами Президента України з дозволу Фонду державного майна України. У зв’язку з цим, позивач вважає Договір оренди споруди, будівлі від 01.01.2000 року № 32 таким, що не відповідає вимогам статтям 207, 208 Господарського кодексу України, а також статтям 203 та 215 Цивільного кодексу України.

          Рішенням господарського суду АР Крим 28.02.2008 року у справі № 2-5/9907-2007 у задоволенні позову Державного підприємства "Санаторій "Форос" до Ялтинського центру поштового зв`язку № 3 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про визнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні майном відмовлено.

При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив, що оскільки площа орендованого приміщення не перевищує 200 кв.м., то, виходячи із змісту статті 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", отримання згоди Фонду державного майна України не потребується. Господарський суд АР Крим також не погодився з доводами позивача про недотримання в момент укладення спірного договору Типової форми договору оренди, оскільки, на думку суду, положення про необхідність дотримання Типової форми законодавчо було закріплено лише 29.06.2004 року.    

Не погодившись з рішенням господарського суду АР Крим, Державне підприємство "Санаторій "Форос" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

Доводи позивача в апеляційній скарзі полягають у тому, що судом першої інстанції не досліджено положення Статуту Державного підприємства „Санаторій „Форос”, відповідно до пункту 2.4 якого, підприємство за погодженням Державного управління справами передає в оренду будівлі та споруди, які рахуються на його балансі на правах повного господарського відання. Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято без врахування вимог законодавства, регулюючого оренду державного та комунального майна.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2008 року до участі у розгляді даної справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача, були залучені Державне управління справами та Регіональне відділення Фонду державного майна України в місті Севастополі та АР Крим.

Державне управління справами, надаючи письмові пояснення по суті даного спору, заявило клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на один місяць.

У зв`язку з відрядженням судді Дугаренко О.В. та зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Фенько Т.П., на підставі розпоряджень першого заступника голови та в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії були здійснені заміни на суддів Антонову І.В. та Лисенко В.А.    

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судовою колегією встановлено наступне.   

01.01.2000 року між Санаторно-медичним підприємством „Санаторно-курортний комплекс „Форос” –„Орендодавець” та Ялтинським центром поштового зв`язку № 3 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" –„Орендар” було укладено  Договір оренди будівлі, споруди № 32, предметом якого, відповідно до пункту 1.1 договору, з`явились вбудовані нежитлові приміщення будівлі гуртожитку „Лучи” СКК „Форос” площею 98,1 кв.м., розташовані за адресою: 98690, АР Крим, м.Ялта, смт.Форос (а.с.5-6).

Пунктами 3.1-3.2, 3.5-3.6 договору встановлено, що прийом-передача орендованого об’єкта здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з представників сторін. Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію та приступити до здачі орендованого об’єкта протягом 2-х днів з моменту підписання даного договору. При передачі орендованого об’єкта складається акт здачі-прийому, який підписується членами двосторонньої комісії. Об’єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-прийому.

З матеріалів справи вбачається, що передбачений пунктами 3.1-3.6 Договору оренди акт було складено та підписано 01.01.2000 року (а.с.7-зворот).         

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 вказаного договору, строк його дії становить 1 рік з моменту прийняття об’єкту в оренду за актом здачі-прийому. Якщо одна із сторін у строк в 1 місяць до закінчення даного Договору не заявить про намір розірвати його, даний Договір автоматично пролонгується на строк в 1 рік.

Вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку доводам позивача про недійсність договору, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частина 1 статті 48 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент укладення спірного договору оренди) встановлює, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.

В той же час, згідно з пунктами 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вказаний кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 року та застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Оскільки оскаржуваний позивачем договір оренди від 01.01.2000 року на момент вирішення спору є чинним, судова колегія вважає за необхідне застосовувати положення Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину  має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У даному випадку позивачем ставиться питання про недійсність укладеного договору у зв’язку з порушенням під час його укладення вимоги про наявність необхідних повноважень на вчинення правочину. ДП „Санаторій Форос” зазначає, що спірний договір мав укладатись лише з дозволу Державного управління справами Президента України.   

Дослідивши питання відповідності спірного договору оперативної оренди вимогам статей  203 та 215 Цивільного кодексу України, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним виходячи з наступного.

Відповідно до статті 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (в редакції закону від 19.10.1999 року, тобто станом на момент укладення договору оренди від 01.01.2000 року), орендодавцями державного та комунального майна є:

- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та  представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних  підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло  до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі  приватизації  (корпоратизації), що є державною власністю;

- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

- підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого), а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї  статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна.

Пунктом 1.1 Статуту Санаторно-медичного підприємства „Санаторно-курортний комплекс „Форос” (в редакції Статуту від 25.05.1997 року, тобто станом на момент укладення спірного договору), встановлено, що засновником вказаного підприємства являється Верховна Рада Криму.

Відповідно до пункту 1.2 зазначеного Статуту, підприємство „Форос” діє на підставі законодавчих на нормативних актів України, Автономної республіки Крим та даного Статуту.     

Судова колегія звертає увагу на пункт 3.1 Статуту (в редакції Статуту від 25.05.1997 року, тобто станом на момент укладення спірного договору) яким встановлено, що підприємство „Форос” являється юридичною особою, яка володіє відокремленим майном, переданим в його відання Верховною Радою Криму, має самостійний баланс та може від власного імені укладати договори, набувати майнові та особисті немайнові права та нести зобов’язання, бути позивачем та відповідачем в судах.

Пунктом 5.3 Розділу V „Управління підприємством” (в редакції Статуту від 25.05.1997 року, тобто станом на момент укладення спірного договору) закріплено, що підприємство укладає договори з установами, організаціями, підприємствами та фірмами всіх форм власності, а також громадянами, на виконання робіт і послуг, виготовлення продукції, поставку товарів та інших видів діяльності, що не суперечить закону.

Відповідно до пункту 5.9 зазначеного Статуту, керівництво поточною діяльністю підприємства здійснює Генеральний директор підприємства через адміністрацію , яка ним формується.

Пунктом 5.9 також закріплено повноваження Генерального директора, до яких відноситься розпорядження майном Підприємства, включаючи його грошові кошти, а межах повноважень, наданих йому Засновником. У даному випадку спірний договір оренди від 01.01.2000 року підписано саме Генеральним директором.     

Таким чином, надання положеннями Статуту санаторно-медичному підприємству „Санаторно-курортний комплекс „Форос” права на самостійне укладення договорів без узгодження з власником майна є безпосереднім дозволом Верховної Ради Криму, як власника майна, та орендодавця відповідно до статті 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.      

У зв’язку з цим, посилання на порушення порядку укладення договорів оренди, встановленого статтею 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, є безпідставним.

Відповідно до статті 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

У даному випадку, пунктом 1.4 спірного Договору оренди № 32 від 01.01.2000 року визначено вартість об’єкту оренди, яка скаладє 59967,90 грн.

Що стосується посилань позивача на Методику оцінки вартості об’єктів оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995 року, а також Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року та порушення вимог наведених нормативних актів, то судова колегія зазначає, що вони застосовуються лише у відношенні державного майна.

Пунктом 1.1 Статуту Державного підприємства „Санаторій Форос” (в редакції статуту від 14.08.2002 року), встановлено, що вказане підприємство створено відповідно до розпорядження Керівника Державним управлінням справами в результаті реорганізації шляхом перетворення санаторно-медичного підприємства „Санаторно-курортний комплекс „Форос”, переданого в управління Державного управління справами  згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.06.2002 року № 345-р.

В пункті 1.2 наведеного Статуту закріплено, що підприємство засноване на державній власності з метою здійснення господарської діяльності з правом наймання робочої сили.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що недійсність договору встановлюється станом на момент його укладення. На момент укладення спірного договору його власником являлась Верховна Рада Криму.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм власним переконанням, заснованому на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в господарському процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, судова колегія приймає до уваги, що у власних поясненнях по суті даного спору Державне управління справами, залучене до участі у справі у якості третьої особи, також зазначає, що на час укладення спірного договору Державне управління справами не було органом управління майном санаторно-медичного підприємства Санаторно-курортного комплексу „Форос”, при тому, що Державне підприємство "Санаторій "Форос" створено лише 14.08.2002 року Розпорядженням Керівника Державного управління справами № 370.

Тому, оскільки станом на момент укладення договору оренди від 01.01.2000 року порушень норм законодавства під час його укладення не допущено, підстави для визнання договору недійсним відсутні.

За таких обставин, рішення господарського суду АР Крим винесено при повному дослідженні обставин справи, відповідно до норм матеріального права, у зв’язку з чим підстави для його скасування також відсутні.

Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Санаторій „Форос” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2007 року у справі № 2-5/9907-2007 залишити без змін.                                        

                              

Головуючий суддя                                                  О.А.Латинін

Судді                                                                                І.В. Антонова

                                                                                В.А. Лисенко