ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/10378/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кучми К.С.
при секретарі - Василенко Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал»Дніпропетровської міської ради до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2012 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач в позові, а його представник в судовому засіданні зазначили, що за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки КП «Дніпроводоканал», було встановлено порушення положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-IV, за наслідками чого складено акт перевірки №274/24-0/03341305 від 31.07.2012 року. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000758823 від 14 серпня 2012 року про застосування фінансових санкцій на суму 2 178, 47 грн. Позивач вважає вищезазначене рішення безпідставним, та просить скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 14 серпня 2012 року №0000758823 про застосування фінансових санкцій, оскільки відносно КП «Дніпроводоканал» в період проведення перевірки було порушено справи про банкрутство, у зв'язку з чим з моменту порушення провадження у справі про банкрутство боржника, вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.
В судовому засіданні представники відповідача пред'явлені позовні вимоги не визнали у повному обсязі та зазначили, що мораторій слід вважати як захід забезпечення цілісності майна боржника, який полягає в зупиненні виконання боржником своїх зобов'язань, а не в припиненні їх існування, що повинно повністю відповідати ст.599 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Таким чином, нарахування санкцій, застосування заходів за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань, щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтуються на законі.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з таких підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 03341305) знаходиться на обліку платників податків в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську.
Судом також встановлено, що працівниками податкового органу було проведено документальну планову виїзну перевірку КП «Дніпроводоканал» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року, якою встановлено наступні порушення:
-пп.5.3.2 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.5, пп.139.1.9, пп.139.1.12 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, п.146.11, п.146.11, п.146.12 ст.146 Податквого кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 244 443, 77 грн.
-п.1.4 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), завищено податковий кредит на загальну суму 257 921, 51 грн.
-абз.«г» пп.4.29 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (зі змінами та доповненнями), пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством не нараховано, не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб до бюджету за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року на загальну суму 1 576, 31 грн.
На підставі вищезазначеної перевірки складений акт від 31.07.2012 року №274/24-0/03341305, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000748823 від 14 серпня 2012 року на загальну суму 2 178, 47 грн. /а.с.33/.
Позивач в своїй позовній заяві посилається на той факт, що штрафні санкції до нього застосовані в період дії мораторію; тому застосування до підприємства штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство Позивача, порушують ч.4 ст.12 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Положеннями п.4 ст.12 даного Закону передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Таким чином, ці приписи застосовуються відповідно до ст.1 Закону, де наведено термін «мораторій».
Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Мораторій слід вважати як захід забезпечення цілісності майна боржника, який полягає в зупиненні виконання боржником своїх зобов'язань, а не в припиненні їх існування, що повинно повністю відповідати ст.599 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Таким чином, нарахування санкцій, застосування заходів за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій грунтуються на законі.
Позивач посилається на той факт, що штрафні санкції до нього застосовані в період дії мораторію, тому застосування до підприємства штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство позивача, порушують ч.4 ст.12 Закону.
Таке твердження позивача, суд вважає таким, що не відповідає дійсності.
У відношенні КП «Дніпроводоканал» ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2012 року відкрито провадження у справі про банкрутство, та введено мораторій на задоволення кредиторських вимог. Введений мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після 29.03.2012 року та не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. До позивача були застосовані штрафні санкції відповідно до податкового повідомлення-рішення від 14.08.2012 року, а провадження у справі №34/5005/2917/2012 про визнання банкрутом КП «Дніпроводоканал» з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів господарським судом Дніпропетровської області було порушено 29.03.2012 року, тобто податкові зобов'язання у вигляді штрафних санкцій виникли після введення мораторію на . задоволення вимог кредиторів.
Згідно з положеннями пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Таким чином, штрафні (фінансові) санкції, нараховані платнику податків, за порушення ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до п.58.1. ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Виходячи з викладеного, штрафні (фінансові) санкції, як грошове зобов'язання, визначаються в податковому повідомленні-рішенні.
Штрафні (фінансові) санкції за результатами проведення планової виїзної перевірки за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року за порушення граничного терміну сплати платником узгоджених самостійно податкових зобов'язань, визначені в податкових повідомленнях - рішеннях за результатами проведеної перевірки після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, таким чином, застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобов'язань є правомірним.
Нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобов'язань повинно здійснюватись по всім несвоєчасно погашеним зобов'язанням, що виникли незалежно від дії мораторію, за період перевірки з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року.
На підставі викладеного суд зазначає, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. За поточними зобов'язаннями згідно й загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), тобто мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення, і нарахування штрафних санкцій, застосування заходів забезпечення у разі невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на їх виконання і штрафних санкцій ґрунтуються на законі.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складений 14 вересня 2012 року.
Суддя К.С. Кучма