АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/6082/12 Справа № 2-5083/11 Головуючий у 1 й інстанції - Трещов В.В. Доповідач - Кіктенко Л.М.

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Кіктенко Л.М.

суддів - Кочкової Н.О., Петешенкової М.Ю.

при секретарі: Бойко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, зобов'язання за яким забезпечені порукою на підставі договорів поруки, укладених між позивачем та ОСОБА_3, а також ТОВ «УФА «Верус». Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконує, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість, яку відповідачі добровільно не погашають, тому позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за вказаним кредитним договором.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»задоволені частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»суму заборгованості в розмірі 730604,66 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «УФА «Верус»на користь ПАТ КБ «Приват Банк»200 грн. Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат по справі.

Не погодившись з зазначеним заочним рішенням, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій ставлять питання про скасування рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2011 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивачу в повному обсязі, посилаючись на неповне з*ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Встановлено, що 29 червня 2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк»був укладений кредитний договір №М1-134-06, за яким позивач надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 300000грн. , а ОСОБА_2 зобов*язався повернути кредит зі сплатою відсотків у розмірі 20% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом у встановлені договором строки.

Станом на 29 січня 2010 року у ОСОБА_2 перед позивачем виникла заборгованість по сплаті кредиту з урахуванням штрафних санкцій, пені та відсотків у розмірі 730804 грн.66 коп.

29 червня 2006 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за умовами якого, ОСОБА_3 зобов*язалася відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_2 обов*язків за кредитним договором №М1-134-06 від 29 червня 2006 року.

12 січня 2009 року між Товариством «Українське фінансове агентство «Верус»та позивачем був укладений договір поруки, за умовами якого, Товариство «Українське фінансове агентство «Верус»зобов*язалося відповідати перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх обов*язків за кредитними договорами.

Згідно вимог ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов*язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до вимог частини 1 ст.527 ЦК України боржник зобов*язаний виконати свій обов*язок , а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом , не випливає із суті зобов*язання.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов*язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов*язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов*язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов*язання боржником.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов*язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до вимог п.2 договору поруки ОСОБА_3 відповідає перед позивачем за виконання обов*язків за кредитним договором №М1-134-06 від 29 червня 2006 року в тому ж розмірі, що і ОСОБА_2, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно п.4 договору поруки, укладеного між позивачем та ОСОБА_3, у випадку невиконання боржником своїх зобов*язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до умов договору поруки №467 від 12.01.2009 року та додатку №1 до нього Товариство «УФА Верус» відповідає перед позивачем за виконання обов*язків за вказаними кредитними договорами у розмірі 200 грн. за кожним, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, і у випадку невиконання боржником своїх зобов*язань за вказаними кредитними договорами, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно вимог ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов*язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов*язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо.

Згідно вимог ст.629 ЦК України договір є обов*язковим для виконання сторонами.

Враховуючи невиконання відповідачами зобов*язань за кредитними договорами відносно сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, пені, наявності заборгованості, суд обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнув солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»суму заборгованості в розмірі 730604,66 грн. та стягнув солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «УФА «Верус»на користь ПАТ КБ «Приват Банк»200 грн. Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат по справі.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що розмір неустойки відповідно до позовної заяви, значно перевищує отриману суму за кредитним договором відповідно до вимог п.3 ст.551 ЦК України, є необґрунтованими, оскільки розмір неустойки не перевищує розмір збитків, тому не може бути зменшений згідно вимог ч.3 ст.551 ЦК України.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність виданого судового наказу суддею Житомирського районного суду, Житомирської області від 15 жовтня 2007 року не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки судовий наказ виданий по сумі заборгованості станом до 15 жовтня 2007 року(а.с.72), а оскаржуваним рішенням суду сума заборгованості стягнена станом на 29 січня 2010 року(а.с.2,64), за різні періоди часу та не виключена можливість взаємозаліку при виконанні оскаржуваного рішення суду.

Є необґрунтованим посилання на пропуск позивачем строку для стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3.у зв*язку з тим, що відповідно до вимог п.5 договору поруки №467 від 12 січня 2009 року сторони прийшли згоди, що строк, в межах, якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором встановлюється протягом 5 років (а.с.9), позивач звернувся до суду з даним позовом в межах вказаного строку.

Інші доводи скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, встановленим обставинам по справі, не впливають на правильність ухваленого рішення суду, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з*ясовані права та обов*язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів , -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: