АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/6686/12 Справа № 2/426/624/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І.О. Доповідач - Кіктенко Л.М.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Кіктенко Л.М.

суддів : Кочкової Н.О., Петешенкової М.Ю.

при секретарі: Бойко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду, Дніпропетровської області від 04 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Управління комунальним майном Нікопольської міської ради про визнання свідоцтва на житло частково недійсним та визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду, Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло від 05 січня 1999 року, виданого Нікопольським житлово-експлуатаційним об'єднанням згідно розпорядження від 05 січня 1999 року № 5052, на квартиру АДРЕСА_1, виключивши з нього ОСОБА_4 та визнання за позивачем права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду, Дніпропетровської області від 04 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Управління комунальним майном Нікопольської міської ради про визнання свідоцтва на житло частково недійсним та визнання права власності на майно - задоволено.

Визнано поважними причини пропуску строку позовної давності ОСОБА_3.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на житло від 05 січня 1999 року, видане Нікопольським житлово-експлуатаційним об'єднанням згідно розпорядження від 05 січня 1999 року № 5052, на квартиру АДРЕСА_1, виключивши з нього ОСОБА_4 та визнано за позивачем право власності на ?? частину квартири АДРЕСА_1.

З таким рішенням не погодилася відповідач ОСОБА_2, в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено судом, що позивач ОСОБА_3 з 09.01.1996 року зареєстрований в АДРЕСА_1 За цією ж адресою була прописана ОСОБА_5, колишня дружина позивача, разом із донькою ОСОБА_4, яка вписана в карточку прописки матері, 09.01.1996 року. Однак згідно довідки ОСББ «Злагода»від 11.04.2012 року №360 та карточкою прописки, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 зняті з реєстраційного обліку та зареєстровані з 09.09.1997 року по АДРЕСА_5, що підтверджується відповідними довідками.

14 грудня 1998 року позивачем ОСОБА_3 на ім'я керівника органу приватизації ОСОБА_6 надано заяву про оформлення передачі в приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_1 де в графі «при оформленні квартири у спільну часткову власність прошу передбачити розподіл власності між членами сім'ї у такому співвідношенні»: не зазначено жодного члена сім'ї. Відповідно до технічного паспорту від 25.10.2001 року власником вищевказаної квартири є позивач. Достовірних даних, які підтверджують проживання та реєстрацію відповідача ОСОБА_4 у спірній квартирі немає.

5 січня 1989 року Нікопольським житлово-експлуатаційним об*єднанням видано свідоцтво на право власності на житло на ім.*я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на право спільної приватної власності на квартиру АДРЕСА_1(а.с.6).

Відповідно до вимог ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Згідно ч. 5 ст.267 ЦК України суд може визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, в такому разі пропущене право підлягає захисту.

ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», а саме п.4 ст.5,вказує, що право на привватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку.

Згідно з Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 05.09.1992 року, при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує житловий будинок, довідку про склад сім'ї.

В позовній заяві позивач прохав визнати частково недійсним свідоцтво на право власності на житло від 5 січня 1999 року №5052 на квартиру АДРЕСА_1(а.с.3-4), про визнання за ним права власності на ? частину вказаної квартири, посилаючись на те, що на час приватизації спірної квартири його донька-відповідачка в квартирі не мешкала та не була зареєстрованою.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції визнав частково недійсним свідоцтво про право власності на житло від 05 січня 1999 року, видане Нікопольським житлово-експлуатаційним об'єднанням згідно розпорядження від 05 січня 1999 року № 5052, на квартиру АДРЕСА_1, виключивши з нього ОСОБА_4 та визнав за позивачем право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Погодитись з таким рішенням суду неможливо, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизація державного житлового фонду (далі приватизація)- це відчуження квартир (будинків, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, житлових приміщен.ь у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб- де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.інше) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд- це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що діючим законодавством не передбачене часткове визнання недійсним свідоцтва про приватизацію квартир у державному житловому фонді та визнання за громадянами права власності на частку квартири у державному житловому фонді.

У зв*язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів , -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2012 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Управління комунальним майном Нікопольської міської ради про визнання свідоцтва на житло частково недійсним та визнання права власності на майно.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: