АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/6244/12 Справа № 440/1058/12 Головуючий у 1 й інстанції - Пономаренко І.П. Доповідач - Кіктенко Л.М.

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: - Кіктенко Л.М.

суддів - Кочкової Н.О., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Бойко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»на рішення Тернівського міського суду, Дніпропетровської області від 3 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернівського міського суду, Дніпропетровської області від 3 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнено з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров*я на виробництві 6000,00 грн. Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат по справі.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що позивач у період з вересня 1977 року по травень 1978 року, з серпня 1980 року по грудень 1989 року та з січня 1993 року по лютий 2008 року знаходився у трудових відносинах з підприємствами , правонаступником яких є ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля". Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача.

За час роботи на даному підприємстві в підземних , шкідливих умовах позивач отримав професійне захворювання.

Висновком МСЕК від 24.03.2008 року позивачу встановлено третю групу інвалідності, причиною інвалідності визначено профзахворювання та визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках-65%.

Виходячи з медичних висновків, акту про розслідування хронічного професійного захворювання, суд прийшов до правильного висновку про те, що у зв'язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки та впливом комплексу виробничих шкідливих факторів на шахті, позивач отримав професійне захворювання.

Судом встановлено, що внаслідок втрати професійної працездатності, у позивача наявна моральна шкода, оскільки він частково втратив професійну працездатність, вимушений регулярно проходити обстеження та лікування в медичних установах, є інвалідом третьої групи, відчуває фізичний біль та душевні страждання, позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, постійно відчуває наслідки професійного захворювання, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Згідно абзацу 9 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до вказаного закону. Проте право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до вимог ст..237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Враховуючи наведене та те, що страховий випадок з позивачем настав коли йому було встановлено втрату професійної працездатності у зв*язку з професійним захворюванням, суд першої інстанції правомірно відповідно до об*єму та часу спричинення позивачу відповідачем моральної шкоди, стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 6000 грн.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права та підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з*ясовані права та обов*язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» відхилити.

Рішення Тернівського міського суду, Дніпропетровської області від 3 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: