ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"25" жовтня 2006 р. | Справа № 16/323-06-8678А |
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Шевченко Г.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Ковальов В.В. по дов. № 19 від 23.08.2006р.;
Від відповідача: Кочмар В.В. по дов. від 05.09.2006р..
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №404 господарського суду Одеської області (м. Одеса) адміністративну справу за позовом малого приватного підприємства „Екофільтр” до Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання нечинними рішень Миколаївської сільської ради № 273-ХХІV від 28.05.2004р., № 368-ІV від 27.08.2004р., № 382-IV від 26.08.2005р., зобов’язання скасувати зазначені рішення та утриматись від створення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
ВСТАНОВИВ:
Мале приватне підприємство „Екофільтр” (далі по тексту МПП „Екофільтр”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі по тексту - Миколаївська сільська рада) про визнання нечинними рішень № 273-ХХІV від 28.05.2004р., № 368-ІV від 27.08.2004р., № 382-IV від 26.08.2005р., зобов’язання відповідача скасувати зазначені рішення та утриматись від створення перешкод у користуванні земельною ділянкою, площею 3,05га. Свої доводи позивач обґрунтовує неправомірністю вилучення відповідачем шляхом прийняття оспорюваних рішень частини земельної ділянки, яка належить позивачу на умовах оренди на підставі договору про оренду земельної ділянки № 2, укладеного 01.01.2004р. між Миколаївською сільською радою та МПП „Екофільтр”.
Відповідач повністю заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.
25.10.1993р. відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між республіканським акціонерним комерційним агропромисловим банком „Україна” та малим приватним підприємством „Екофільтр”, позивачем було придбано у власність частину майна бази відпочинку „Райдуга”, яка розташована в с. Миколаївка Білгород-Дністровського району Одеської області.
Як вбачається з державного акту на право постійного користування землею І-ОД № 000146, виданого на підставі рішення Миколаївської сільської ради № 289-ХХІІІ від 17.10.2001р. позивач отримав у встановленому законом порядку право на постійне користування земельною ділянкою для обслуговування будівель та споруд бази відпочину „Райдуга”, площею 1,525га.
Пізніше, відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між Рівненським державним підприємством „Рівнеліспостач” та МПП „Екофільтр” 17.01.2003р., у власність позивача було передано Ѕ частини спільного майна бази відпочинку „Райдуга”, яка розташована в с. Миколаївка Білгород-Дністровського району Одеської області на земельній ділянці площею 3,05га.
Відповідно до вимог п.1.4 зазначеного договору право власності на зазначене майно переходить позивачу з моменту підписання акту приймання-передачі та здійснення оплати. 11.12.2003р. на виконання вимог п.1.4 договору купівлі-продажу Ѕ частини спільного майна бази відпочинку „Райдуга” від 17.01.2003р. МПП „Екофільтр” згідно з актом прийому-передачі прийняло на баланс зазначене майно.
17.10.2003р. Миколаївською сільською радою було прийнято рішення № 150-ХХІV „Про дачу згоди МПП „Екофільтр” на розробку технічної документації та проекту відведення земельної ділянки в натурі для передачі в оренду”.
На підставі зазначеного рішення та технічного завдання державним підприємством „Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки малому приватному підприємству „Екофільтр” у довгострокову оренду строком на 49 років для розміщення та обслуговування будівель та споруд бази відпочинку „Райдуга” в с. Миколаївка та території Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. Матеріали відведення земельної ділянки були погоджені з Білгород-Дністровським районним відділом земельних ресурсів, Білгород-Дністровським районним відділом архітектури та містобудування, Білгород-Дністровською районною інспекцією державного управління екології та природних ресурсів Одеської області, Білгород-Дністровською районною санітарно-епідеміологічною станцією, Миколаївською сільською радою (висновок № 381 від 31.08.2004р.), Управлінням охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (відповідні висновки містяться в матеріалах справи).
01.01.2004р. між Миколаївською сільською радою та МПП „Екофільтр” на підставі рішення № 150-ХХІV від 17.10.2003р. було укладено договір про оренду земельної ділянки №2, відповідно до умов п.1.1 якого Миколаївська сільська рада (Орендодавець) передала, а МПП „Екофільтр” (Орендар) прийняло на умовах оренди земельну ділянку, загальною площею 3,05 га, розташовану по вул. Чорноморській в с. Миколаївка Білгород-Дністровського району Одеської області.
Відповідно до умов розділу 1 договору № 2 від 01.01.2004р. зазначена земельна ділянка була передана в оренду МПП „Екофільтр” для розміщення бази відпочинку „Райдуга” строком на 49 років.
Рішенням Миколаївської сільської ради № 273-ХХІV „Про внесення змін до рішення сільської ради „Про дачу згоди на розробку технічної документації та проекту відведення земельної ділянки в натурі для передачі в оренду МПП „Екофільтр” від 28.05.2004р. було зменшено розмір земельної ділянки до 3,02 га, на розробку технічної документації та проекту відведення якої в натурі було надано згоду рішенням № 150-ХХІV від 17.10.2003р.
Пізніше 27.08.2004р. Миколаївською сільською радою було прийнято рішення № 368-ІV „Про внесення змін до рішення сільської ради „Про дачу згоди на розробку технічної документації та проекту відведення земельної ділянки в натурі для передачі в оренду МПП „Екофільтр”, відповідно до п. 1 якого розмір зазначеної земельної ділянки був зменшений до 2,75га.
Нарешті, рішенням Миколаївської сільської ради № 382-ІV від 26.08.2005р. були внесені зміни до рішення № 150-ХХІV від 17.10.2003р., у відповідності до яких Миколаївською сільською радою була дана згода МПП „Екофільтр” на розробку технічної документації та проекту відведення земельної ділянки в натурі для передачі в довгострокову оренду строком на 49 років по вул. Чорноморській в с. Миколаївка, загальною площею лише 1,67га.
Вважаючи, що наведеними діями Миколаївської сільської ради були порушені права МПП „Екофільтр” як законного землекористувача, позивач був вимушений звернутися з позовними вимогами про визнання нечинними рішень Миколаївської сільської ради № 273-ХХІV від 28.05.2004р., № 368-ІV від 27.08.2004р., № 382-IV від 26.08.2005р., зобов’язання скасувати зазначені рішення та утриматись від створення перешкод у користуванні земельною ділянкою, площею 3,05га, яка надана позивачу у користування на умовах оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки № 2 від 01.01.2004р.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. При цьому, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може також запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. В свою чергу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).
Проаналізувавши доводи сторін та документи, які були надані ними під час розгляду цієї справи, суд дійшов висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог МПП „Екофільтр”, з огляду на наступне.
Згідно із ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-ОД № 000146 від 26.12.2001р., позивач отримав у встановленому законом порядку право на постійне користування земельною ділянкою для обслуговування будівель та споруд бази відпочину „Райдуга”, площею 1,525га.
Як було зазначено вище, відповідно до договору оренди земельної ділянки №2 від 01.01.2004р. МПП „Екофільтр” отримало для розміщення бази відпочинку „Райдуга” на умовах оренди земельну ділянку, загальною площею 3,05 га, розташовану по вул. Чорноморській в с. Миколаївка Білгород-Дністровського району Одеської області.
Державна реєстрація зазначеного договору відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції Закону України №2768-ІІІ від 25.10.2001р.), ст. 18, ст.20 Закону України “Про оренду землі” в редакції Закону України № 1211-ІV від 02.10.2003р. (із змінами та доповненнями) здійснена не була, у зв’язку з чим, на думку відповідача, договір оренди земельної ділянки №2 від 01.01.2004р. є нечинним, що в свою чергу свідчить про відсутність факту порушення прав МПП “Екофільтр” при прийнятті оспорюваних рішень.
Дійсно, наведеними положеннями діючого законодавства України передбачено проведення державної реєстрації договорів оренди землі та набрання ними чинності після їх державної реєстрації.
Однак, проаналізувавши матеріали справи та доводи сторін, суд дійшов висновку, що на протязі тривалого часу між сторонами по справі існували фактичні правовідносини, щодо оренди земельної ділянки, площею 3,05га, на якій розташована база відпочинку “Райдуга”, сторонами визнавалися та добросовісно виконувалися всі умови договору оренди земельної ділянки №2 від 01.01.2004р. Як вбачається з квитанцій до прибуткових касових ордерів та банківських квитанцій (містяться в матеріалах справи), Орендарем своєчасно і у повному обсязі сплачувалися орендні платежі за користування земельною ділянкою, загальною площею 3,05 га, яка розташована по вул. Чорноморській в с. Миколаївка Білгород-Дністровського району Одеської області. МПП „Екофільтр” використовувало зазначену земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та з дотриманням інших вимог договору оренди земельної ділянки №2 від 01.01.2004р. та діючого земельного законодавства.
Крім того, діючим законодавством України прямо не встановлена недійсність договору оренди землі через відсутність його державної реєстрації, у зв’язку з чим відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV, такий правочин може бути визнаний недійсним виключно судом. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, вимоги щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №2 від 01.01.2004р. відповідачем ніколи не висувалися і, як наслідок, не були предметом судового розгляду.
Наведене дозволяє суду дійти висновку, що договір оренди земельної ділянки №2 від 01.01.2004р. є правовою підставою для використання МПП “Екофільтр” земельної ділянки, площею 3,05га, на якій розташована база відпочинку “Райдуга”.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач є законним землекористувачем земельної ділянки, загальною площею 3,05га, розташованої по вул. Чорноморській в с. Миколаївка Білгород-Дністровського району Одеської області.
Більш того, відповідачем з дотриманням вимог ст. 71 КАС України суду не були надані документи, які були покладені в основу спірних рішень. Відсутність даних документів не дозволяє суду чітко визначитися з питанням яка саме земельна ділянка була вилучена з користування МПП “Екофільтр”: яка ним використовувалась на підставі державного акту на право постійного користування землею І-ОД № 000146 від 26.12.2001р. або яка використовувалась ним на підставі договору оренди земельної ділянки №2 від 01.01.2004р.
За переконанням суду, Миколаївською сільською радою шляхом прийняття оскаржуваних рішень фактично було припинено право користування МПП “Екофільтр” частиною земельної ділянки, яка була отримана позивачем на підставі договору про оренду земельної ділянки № 2 від 01.01.2004р.
Статтею 141 Земельного кодексу України визначений загальний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою. Наступними нормами цього Кодексу законодавець конкретизує підстави як добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою (ст. 142) так і підстави для примусового припинення права на земельну ділянку (ст. 143).
Статтею 143 Земельного кодексу України встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; в) конфіскації земельної ділянки; г) викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналізуючи наведену правову норму суд звертає увагу учасників процесу на те, що у разі відсутності добровільної відмови землекористувача від прав на земельну ділянку, примусове припинення прав на земельну ділянку можливо лише з підстав, перелічених у статті 143 Земельного кодексу України, та тільки у судовому порядку.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що Миколаївська сільська рада повинна була вирішити питання припинення права користування позивачем земельною ділянкою виключно у судовому порядку.
Але, як вбачається з матеріалів справи та обставин, покладених відповідачем в обґрунтування своїх заперечень вищенаведений порядок Миколаївською сільською радою дотриманий не був, жодного доказу щодо виконання вимог даної статті Земельного кодексу України відповідач з дотриманням вимог ст. 71 КАС України суду не надав.
Крім того, як вбачається із змісту рішень Миколаївської сільської ради № 273-ХХІV від 28.05.2004р., № 368-ІV від 27.08.2004р., оскаржувані рішення були прийняті Миколаївською сільською радою на підставі заяви фізичної особи –підприємця Гальцева П.С. про дачу згоди на проект відведення земельної ділянки в натурі для обслуговування п’яти дачних будинків, які розташовані на території бази відпочинку „Райдуга” по вул. Чорноморській в с. Миколаївка, які були отримані ним на підставі касових ордерів. При цьому Миколаївська сільська рада посилається положення п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та ст.120 Земельного кодексу України.
Проаналізувавши правові норми, на підставі яких були прийняті оспорювані рішення, суд зазначає наступне.
Статтею 120 Земельного кодексу України встановлені випадки переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду. Частиною першою даної законодавчої норми встановлено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування –на підставі договору оренди. На відміну від статті 30 Земельного кодексу в редакції від 1992 року, перехід права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна не тягне за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку. Виходячи із змісту приведеної законодавчої норми, земельна ділянка виступає в цивільному обороті як самостійний об’єкт земельних правовідносин, не пов’язаний безпосереднім зв’язком з нерухомими майном, оскільки права на земельну ділянку повинні також бути оформлені відповідно до положень статті 120. Більш того, на думку суду, законодавець даною редакцією приведеної норми передбачає лише право власника нерухомого майна на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташоване це майно, що ніяким чином не може бути ототожнено з обов’язком органу місцевого самоврядування, на території якого розташована означена земельна ділянка, здійснити оформлення правовстановлюючих документів на цю ділянку лише власнику майна, так як приймаючи рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування рада повинна виходити із цілого ряду обставин, таких як економічна доцільність, предмет та мета діяльності особи, яка претендує на земельну ділянку, цільове призначення земельної ділянки та мета її використання зацікавленої особи та інше.
З огляду на наведені норми діючого законодавства, враховуючи, що підставою для прийняття зазначених рішень були виключно касові ордери, які лише підтверджують факт здійснення оплати фізичною особою –підприємцем Гальцевим П.С. певної грошової суми, що в свою чергу не свідчить про набуття останнім права власності на будівлю або споруду, суду вбачається неправомірним застосування відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень положень ст. 120 Земельного кодексу України.
Крім того, підстави, які покладені в основу рішення № 382-IV від 26.08.2005р. в самому тексті цього рішення не зазначені, але у преамбулі зазначеного рішення Миколаївська сільська рада посилається на ст. 118, 121 Земельного кодексу України, якими врегульований порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Наведені законодавчі норми, за переконанням суду, взагалі не підлягають застосуванню при вирішенні питання щодо землекористування МПП „Екофільтр”.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку щодо неправомірності застосування відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень ст.ст. 118, 120, 121 Земельного кодексу України та відсутності жодної з підстав, перелічених у ст. 143 Земельного кодексу України, за якими може бути припинено право користування земельною ділянкою та недотримання відповідачем встановленого законом порядку припинення права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України від 28.06.1996р. органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В свою чергу, недотримання Миколаївською сільською радою положень земельного законодавства дає суду підстави розцінювати дії відповідача стосовно прийняття оспорюваних МПП „Екофільтр” рішень незаконними та такими, що суперечать нормам Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997р. № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання. Положення Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III встановлюють рівні способи захисту прав на земельні ділянки як для власників так і для землекористувачів Так, згідно ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Крім того, на думку суду (п. 2 Роз’яснення президії ВАСУ від 26.01.2000р. №02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”), підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи порушення відповідачем прав МПП „Екофільтр” як законного землекористувача при прийнятті оскаржуваних рішень, суд доходить висновку щодо обґрунтованості та правомірності позовних вимог МПП „Екофільтр” та наявності підстав для їх задоволення в частині визнання нечинними рішень Миколаївської сільської ради № 273-ХХІV від 28.05.2004р., № 368-ІV від 27.08.2004р., № 382-IV від 26.08.2005р. та їх скасування.
Крім того, згідно із ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян або юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
З огляду на вищенаведені висновки щодо порушення Миколаївською сільською радою вимог діючого земельного законодавства при прийнятті оспорюваних рішень, суд вважає за правомірне задовольнити позовні вимоги МПП „Екофільтр” і в частині зобов’язання відповідача утриматись від створення перешкод у користуванні МПП „Екофільтр” земельною ділянкою, площею 3,05га, яка розташована в с. Миколаївка, Білгород-Дністровського району Одеської області.
Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій. Крім того, положеннями абз. 2 ч.2 ст.162 КАС України встановлено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на положення абз. 2 ч.2 ст.162 КАС України та проаналізувавши заявлену МПП “Екофільтр” редакцію позовних вимог, суд вважає їх правомірними та такими, що підлягають задоволенню в заявленій редакції, оскільки суб’єкти цивільних правовідносин мають право самостійно обирати спосіб захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Крім того, суду не вбачається за доцільне зобов’язувати відповідача скасувати оспорювані рішення, оскільки положенням ст.162 КАС України передбачено повноваження суду скасувати їх самостійно.
Підсумовуючи зазначене, рішення Миколаївської сільської ради № 273-ХХІV від 28.05.2004р. „Про внесення змін до рішення сільської ради „Про дачу згоди на розробку технічної документації та проекту відведення земельної ділянки в натурі для передачі в оренду МПП „Екофільтр”, рішення № 368-ІV від 27.08.2004р. „Про внесення змін до рішення сільської ради „Про дачу згоди на розробку технічної документації та проекту відведення земельної ділянки в натурі для передачі в оренду МПП „Екофільтр”, рішення № 382-IV від 26.08.2005р. „Про внесення змін до рішення сільської ради № 149-ХХІV від 17.10.2003р. „Про дачу згоди на розробку технічної документації та проекта відведення земельної ділянки в натурі для передачі в оренду МПП „Екофільтр” слід визнати нечинними й скасувати, та зобов’язати відповідача утриматись від створення перешкод у користуванні земельною ділянкою, площею 3,05га, на якій розташована база відпочинку “Райдуга”, що знаходиться по вул. Чорноморській в с. Миколаївка Білгород-Дністровського району Одеської області .
Судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 87, 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 87, 94, 98, 157, 158, 160 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовільнити.
2. Визнати нечинним та скасувати рішення Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 273-ХХІV від 28.05.2004р. „Про внесення змін до рішення сільської ради „Про дачу згоди на розробку технічної документації та проекту відведення земельної ділянки в натурі для передачі в оренду МПП „Екофільтр”.
3. Визнати нечинним та скасувати рішення Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 368-ІV від 27.08.2004р. „Про внесення змін до рішення сільської ради „Про дачу згоди на розробку технічної документації та проекту відведення земельної ділянки в натурі для передачі в оренду МПП „Екофільтр”
4. Визнати нечинним та скасувати рішення Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 382-IV від 26.08.2005р. „Про внесення змін до рішення сільської ради № 149-ХХІV від 17.10.2003р. „Про дачу згоди на розробку технічної документації та проекта відведення земельної ділянки в натурі для передачі в оренду МПП „Екофільтр”.
5. Зобов’язати Миколаївську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області /67749, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Миколаївка, вул. Леніна, 62, код ЄДРПОУ 04377871/ утриматись від створення перешкод у користуванні малим приватним підприємством „Екофільтр” /02225, м. Київ, вул. Ніколаєва, 3, оф.8, код ЄДРПОУ 14351625/ земельною ділянкою, площею 3,05га, на якій розташована база відпочинку “Райдуга”, що знаходиться по вул. Чорноморській в с. Миколаївка Білгород-Дністровського району Одеської області.
6. Стягнути з Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області /67749, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Миколаївка, вул. Леніна, 62, п/р 25424001445001 в ТОБО №2 АКБ “Імексбанк” м. Одеси, МФО 328384, код ЄДРПОУ 04377871/ на користь малого приватного підприємства „Екофільтр” /02225, м. Київ, вул. Ніколаєва, 3, оф.8, р/р 2600101999 в АБ “Синтез” м. Києва, МФО 322711, код ЄДРПОУ 14351625/ судовий збір в сумі 3грн. 40 коп. / три грн. 40 коп./.
Відповідно до ст. 185 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку та у строки, передбачені ст. 186 цього Кодексу.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 02.11.2006р.
Суддя Желєзна С.П.