АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/6019/12 Справа № 2-4516/11 Головуючий у 1 й інстанції - Болдирєва У.М. Доповідач - Кіктенко Л.М.

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2012 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Кіктенко Л.М.

Суддів: Кочкової Н.О., Максюти Ж.І.

При секретарі: Бойко О.Л.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія Оранта»на рішення Павлоградсього міськрайонного суду, Дніпропетровської області від 7 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства національна акціонерна компанія «Оранта» про захист прав споживача, стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди , -

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду, Дніпропетровської області від 7 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнено з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія Оранта»на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 94648 грн., судові витрати в сумі 120 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнено з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія Оранта»на користь держави судовий збір в сумі 94 грн.64 коп.

В апеляційній скарзі Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія Оранта», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування вказаного рішення суду та ухвалення нового рішення, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що 25.08.2010 р. між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" був укладений Договір добровільного страхування 100-37 №10402/10/00534576 транспортного засобу -автомобіля «SUZUK1 GREND V1TARA", реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до умов якого,позивач зобов*язався сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови правил страхування, а відповідач взяв на себе зобов*язання по виплаті позивачу страхового відшкодування у разі настання страхового випадку (а.с.6-10).

6 вересня 2010 року з вини водія ОСОБА_3-батька позивача, сталася дорожньо-транспортна пригода та пошкоджено застрахований автомобіль позивача, що підтверджується Постановою Павлоградського міськрайонного суду, Дніпропетровської області від 24 вересня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення №3-5018/10 відносно ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП.

7 вересня 2010 року позивач звернувся із заявою про страхову виплату до В.О. Голови Правління НАСК «Оранта»ОСОБА_5.(а.с.16).

Але відповідач надав відповідь позивачу листом від 1.04.2011 року за №09-03-11/9132 (а.с.20), відповідно якої, НАСК «Оранта»не вважає зазначену пригоду страховим випадком,вважає, що позивачем були навмисно подані неправдиві відомості про предмет договору, обставини та причини настання страхового випадку, що спростовується Висновком за результатами службової перевірки, проведеної за зверненням заступника голови правління НАСК «Оранта»(а.с.23-15), згідно якого, факти, викладені у зверненні заступника голови правління НАСК «Оранта» ОСОБА_6, щодо неправомірних дій з боку працівників Державтоінспекції вважаються такими, що не знайшли свого об*єктивного підтвердження.

Згідно вимог ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов*язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов*язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов*язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові та у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 990 ЦК України "Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором і страхового акта (аварійного сертифіката)."

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" "Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі

заяви страхувальника і страхового акту (аварійного сертифікату), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За результатами проведених оглядів пошкодженого автомобіля позивача спеціалістом ВАТ СК "Оранта" аварійним комісаром страховика 9.09.2010р. був складений протокол (акт) огляду транспортного засобу позивача (а.с.17-18).

Листом від 15 листопада 2010 року за №09-03-09/25401 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до умов Договору страхування і положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів відновлення його автомобіля визнано економічно недоцільним(а.с.19).

Це повідомлення позивач отримав після того, як фактично відремонтував свій автомобіль.

Але згідно акту здачі-приймання виконаних робіт від 5 листопада 2010 року (а.с.14) фактичні витрати позивача на ремонт його застрахованого автомобіля складають 95398 грн., що не перевищує 75% страхової суми (дійсної вартості) транспортного засобу.

Тому суд першої інстанції, з урахуванням вимог ст.12 Закону України «Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та за відрахуванням франшизи, яка згідно п.1.3 договору страхування між сторонами складає 0,5% страхової суми-750 грн.(95398грн.-750 грн.=94648 грн.), стягнув з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 94648 грн. та обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.

Згідно вимог ч.3 ст. 10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 51 цього Кодексу.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги для стягнення страхового відшкодування саме суму 95398 грн.- фактичних витрат, понесених позивачем на ремонт його автомобіля, яка не перевищує 75% страхової суми (дійсної вартості) транспортного засобу, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 5 листопада 2010 року (а.с.14)

Вказана сума ніякими належними допустимими доказами відповідачем не спростована.

Тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення позивачем вимог договору страхування відносно того,що вартість відновлення (ремонту) пошкодженого транспортного засобу позивача перевищує 75% страхової суми і в даному разі позивач повинен був передати відповідачу для реалізації пошкоджений автомобіль, що позивач відмовився передати вказаний автомобіль переможцю -покупцю за проведеним інтернет-аукціоном продажі автомобіля, є необґрунтованими, оскільки первісно відповідач не вважав дану дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, оскаржував висновки працівників державної автоінспекції, дії яких, визнані законними за результатами перевірки, своєчасно у встановлений договором страхування термін страхову виплату позивачеві не виплатив, а прохав позивача передати відповідачу пошкоджений автомобіль після фактичного виконання позивачем ремонту належного йому автомобіля (а.с.14), сума якого, не перевищує 75% страхової суми (дійсної вартості) транспортного засобу.

У випадку, якщо потерпілий у встановленому законом порядку звернувся за виплатою страхового відшкодування до страхової компанії, в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність винної особи, але не отримав відшкодування з будь-яких причин, він має звернутися з відповідною вимогою до суду.

У разі недосягнення згоди між потерпілим і страховиком щодо розміру завданої шкоди, така шкода визначається на підставі наданих сторонами доказів.

Надані позивачем докази по справі відповідачем не спростовані.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, умовам укладеного договору,вищевказаним обставинам і доказам по справі, зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з*ясовані права та обов*язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.,ст. 209, 303,307,308,314 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія Оранта»відхилити.

Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду, Дніпропетровської області від 7 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: