"25" вересня 2012 р.

Справа №2-145/11;2/2024/126/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 р. Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Проценко Л.Г.

при секретарі Зінченко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Друга Харківська Державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним заповіту ОСОБА_6 від 6.10.1999 р., про визнання недійсним заповіту ОСОБА_7 від 31.01.2001 р., визнання частково недійсним свідоцтва про право власності у порядку спадкування за законом, визнання права власності у порядку спадкування за законом;

та позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Друга Харківська Державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання, зміну черговості одержання права на спадщину, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним заповіту від 31.01.2001 р., визнання недійсною відмову від спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності у порядку спадкування за законом на будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Після неодноразових уточнень просила визнати: частково недійсним заповіт ОСОБА_6 від 06.10.1999 р., недійсним заповіт ОСОБА_7 від 31.01.2001 р., частково недійсним свідоцтво від 18 грудня 1996 р. про право власності у порядку спадкування за законом на ім'я ОСОБА_6 у частині 67/400 та визнати право власності у порядку спадкування за законом на 33/100 частин будинку з надвірними будівлями, що належать ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3., на підставі договору дарування від 26 травня 1990; 67/400 частин, що належать у порядку спадкування за законом ОСОБА_7 після смерті батька, ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та 201/1600 обов'язкової частки спірного домоволодіння, що належать її батькові ОСОБА_7 після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5

ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Після уточнення просила встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_7, провести зміну черговості одержання права на спадщину з другої черги спадкоємця за законом на першу чергу, визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщинуза законом ОСОБА_10 на 67/200 часток житлового будинку після смерті чоловіка в частині 67/400 часток, визнати недійсним заповіт ОСОБА_7 від 31.01.2001 р., визнати недійсною відмову ОСОБА_7 від прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6. ОСОБА_8, визнати право власності в порядку спадкування за законом на 997/3200 частин будинку з надвірними будівлями після смерті брата ОСОБА_7 та 603/1600 частини -в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5

ОСОБА_1 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала, позовні вимоги ОСОБА_2 визнала частково у частини визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним заповіту від 31.01.2001 р. та пояснила що після смерті її батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3., залишилася спадщина: будинок АДРЕСА_1 в якому 33/100 частини будинку належить ОСОБА_7, на підставі договору дарування. Після смерті батька, який після смерті матері, ОСОБА_6, був зареєстрований один за зазначеною адресою вона у шестимісячний термін звернулася до 2-ї ХДНК з заявою про прийняття спадщини, і має право на спадщину за законом у першу чергу. Після смерті батька їй стало відомо, що він був психічно хворою людиною, не міг відповідати за свої дії та керувати ними, перебував на обліку у психоневрологічному диспансері, але 31.01.2001 р. залишив заповіт на ім'я ОСОБА_3, який подав заяву про прийняття спадщини за заповітом . За висновками посмертної судово-психіатричної експертизи, встановлено що ОСОБА_7 за своїм психічним станом на час складення та підписання ним заповіту не здатен був розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому заповіт є недійсним. Свідоцтво про право власності у порядку спадкування за законом ОСОБА_6 на 67/200 частин домоволодіння посвідчено та видано всупереч діючому законодавству, т.я. ОСОБА_8 та ОСОБА_6, як подружжя, батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_2 побудували спірне домоволодіння у шлюбі. На 67/200 частин домоволодіння, що належали ОСОБА_8, її дідусеві, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, як на спадщину за законом мали право, не тільки його дружина ОСОБА_6, а й батько ОСОБА_7, який прийняв спадщину фактично і мав право на спадщину за законом на половину від належної його батькові ОСОБА_8 67/200 частини домоволодіння, тобто - на 67/400 частин. ОСОБА_7, надавши 22.11.1996 р. заяву до нотаріальної контори про відмову від прийняття спадщини не розумів значення своїх дій, був інвалідом другої групи, тому батька, як спадкоємця оминули, позбавивши права на спадщину після смерті ОСОБА_8 ОСОБА_6 мала право на спадщину - як спадкоємець після смерті чоловіка ОСОБА_8 тільки на 67/400 частин домоволодіння, тому свідоцтво від 18.121996 р. про право на спадщину на 67/200 частин домоволодіння має бути визнано частково недійсним. 67/200 частин зазначеного будинку зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину, а також 67/200 частин на підставі свідоцтва про право власності. ОСОБА_6, мати батька ОСОБА_7, її бабуся була зареєстрована за зазначеною адресою, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 і на час своєї смерті мешкала разом з батьком ОСОБА_7 Також, ОСОБА_6 залишила заповіт на ім'я доньки ОСОБА_2, яка подала заяву від 24.03.2009 р. про прийняття спадщини після її смерті. Заповіт має бути визнаний недійсним частково, т.я. на час смерті матері, ОСОБА_6, батько, ОСОБА_7 мешкав разом з нею і є таким же спадкоємцем матері ОСОБА_6, як і його сестра ОСОБА_2 На час смерті матері, ОСОБА_7 був непрацездатним, інвалідом другої групи внаслідок загального захворювання та отримував пенсію та за ним, як за спадкоємцем першої черги за законом має бути визнано право власності обов'язкову частку - половину частки, яка б належала йому у разі спадкування за законом частки у домоволодінні, що належать його матері ОСОБА_6, що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 Частка ОСОБА_6 у праві власності на домоволодіння складає 67/200. Після смерті чоловіка ОСОБА_8 остання успадкувала 67/400 частин домоволодіння та на час смерті їй належало 201/400 частин домоволодіння. Після смерті матері батько успадкував обов'язкову частку : Ѕ від 201/800 тобто 201/1600.

Представник ОСОБА_11, ОСОБА_12 уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та зазначила, що частка ОСОБА_7 у праві власності на домоволодіння становить 997/1600, або 62/100 частини домоволодіння і повинна належати ОСОБА_1 як спадкоємцю першої черги.

ОСОБА_2, та її представник ОСОБА_13, позов ОСОБА_11 визнали частково у частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом за ОСОБА_6 в частині 67/200 після смерті чоловіка та визнання недійсним заповіту ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3, позов ОСОБА_2 підтримали в повному обсязі.

ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 -її батьки ОСОБА_2, а ОСОБА_7 її старший брат. Спірний будинок був побудований батьками у шлюбі. 08.06.1994 р. ОСОБА_8 склав заповіт на її ім'я. Після смерті батька вона та брат ОСОБА_7 відмовилися від спадщини на користь матері ОСОБА_6, яка отримала свідоцтво про право власності у порядку спадкування за законом на 67/200 частин, а також на 67/200 частин домоволодіння, як придбаного у шлюбі. ЇЇ мати ОСОБА_6 залишила заповіт на її ім'я і вона прийняла спадщину після смерті матері. ЇЇ брат ОСОБА_7 31 січня 2001 р. залишив заповіт на ім'я її сина ОСОБА_3, який подав заяву про прийняття спадщини за заповітом. Вона періодично мешкала з матір'ю та братом за зазначеною адресою, хоча й зареєстрована у АДРЕСА_2. Мати та брат потребували опіки, матеріального забезпечення, оскільки перебували у безпорадному стані. Брат ОСОБА_7 повністю перейшов на її матеріальне забезпечення, після смерті матері. Для постійного догляду за братом вона вимушена була звільнитись з роботи, надавала ОСОБА_7, який страждав тяжкою психічною хворобою іншу допомогу, матеріально забезпечувала його протягом тривалого часу. Діти брата ОСОБА_1 та ОСОБА_4, за його життя з ним не спілкувались, знаючи про тяжку психічну хворобу батька, будь якої допомоги останньому не надавали. Вона, після смерті ОСОБА_7 заяву про прийняття спадщини не подавала, тому їй необхідно встановити факт постійного проживання із спадкодавцем. З огляду на те, що ОСОБА_7 страждав з 1983 р. психічним захворюванням та не міг керувати своїми діями по день смерті, вона вважає, що його відмову у прийнятті спадщини після смерті ОСОБА_8, заповіт, складений на ім'я її сина ОСОБА_3 слід вважати недійсними, також частково недійсним є свідоцтво про право на спадщину за законом на 67/200 частини домоволодіння, що видане на ім'я ОСОБА_6, після смерті ОСОБА_8 Таким чином, ОСОБА_6 має належати 67/400 частин домоволодіння, як спадщина після смерті ОСОБА_8, а 67/400 частин домоволодіння належить її брату ОСОБА_7, який фактично прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_8 Вона вважає, що їй належить 603/1600 частини домоволодіння після смерті матері та 997/3200 частин домоволодіння після смерті брата ОСОБА_7 Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи. Третя особа ОСОБА_4, яким особисто подано заяву від 15.11.2010 р. про залучення його до справи у якості третьої особи, постійно викликався у судові засідання, повідомлявся про місце та час слухання справи належним чином, але не з з'являвся причину неявки не повідомляв, будь яких заяв не подавав.

Представник 3-ї особи 2-ї ХДНК пояснила, що ОСОБА_7 на час складення заповітів знаходився у нормальному стані, хворим не був, в подальшому просила суд слухати за її відсутності та ухвалити рішення на розсуд суду.

Суд, вислухавши ОСОБА_1, ОСОБА_3 та їх представників, представника 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

У ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_7. (Т.1 а.с.103)

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4. про що зроблено запис за №9576. (Т.1 а.с.135)

У ОСОБА_7 та ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_7. народився син ОСОБА_4. (Т.1 а.с.93)

У ОСОБА_7 та ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_8. народилася донька ОСОБА_1. (Т.1 а.с.10)

ОСОБА_17 та ОСОБА_1 20.08.2004р. уклали шлюб, про що зроблено запис №798,прізвища після шлюбу: ОСОБА_1. (Т.1 а.с.11)

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7, батько позивача ОСОБА_1 та брат відповідачки ОСОБА_2, про що відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову в Книзі реєстрації смертей, 29 березня 2010 р. зроблено відповідний запис за №4484 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (Т.1 а.с.6).

Згідно листа Ленінського РВ ХМУ ГУ МВС у Харківській області №8443 від 09 вересня 2010 р. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 7 липня 1966 р.( Т.1 а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати ОСОБА_7 - ОСОБА_6, (актовий запис №4091) яка на час своєї смерті згідно відповіді Ленінського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області №8565 від 14 вересня 2010 р. та копій форм Ф-1, А,Б мешкала разом з ОСОБА_7 та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.19-22,58,105).

Після їх смерті залишився будинок з надвірними будівлями, розташований на земельній ділянці площею 440 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, побудований за вказаною адресою на підставі договору від 21 вересня 1956р. про надання ОСОБА_8 у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального будинку на праві особистої власності., посвідченого 2-ю ХДНК р.№2-11939 від 21 вересня 1956 р.( Т.1 а.с.138,139, т.2 а.с.49-51,т.4 а.с.7-10).

Рішенням райвиконкому Лениінської райради депутатів трудящихся м.Харкова №75/4 від 03.04.1990р. затверджено акт прийомки в експлуатацію житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 54,9 кв.м, житловою площею 40,6 кв.м у домоволодінні АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_8 (Т.2 а.с.35) Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України ОСОБА_8 та ОСОБА_6, побудувавши будинок перебуваючи у шлюбі, як подружжя, мали право власності на 67/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1 -кожний. Згідно повідомлення КП «ХМБТі»№2081206 від 25.08.2010 р. та копій свідоцтв : 33/100 частин №11 по пров.Докучаєва м.Харкова зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору дарування, посвідченого 2-ю ХДНК 26.05.1990 р. № 3-1986, а 67/200 частин будинку ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 2-ю ХДНК 18 грудня 1996 р. № 1-6250, а також 67/200 частин на підставі свідоцтва про право власності, виданого 2-ю ХДНК 18.12.1996 р. р.№6248 (Т.1 а.с.18,140,141,168-171).

Відповідно до ст. 534 ЦК України (в редакції 1963 р.) кожний громадянин може залишити за заповітом все своє майно одному або кільком особам.

Згідно до ч.2 ст.545 ЦК України (в редакції 1963 р.) якщо заповіт буде визнано недійсним, спадкоємець, що позбавлений цим заповітом спадщини, одержує право спадкування на загальних підставах. Як вбачається з відповіді 2-ї ХДНК від 25.10.2010р., копії нотаріальної справи №203/2010, копії заповіту від 31 січня 2001 р., ОСОБА_7 31 січня 2001 р. залишив заповіт, посвідчений 2-ю ХДНК за р.№ 3-164 на ім'я ОСОБА_3, який 14 квітня 2010 р. подав заяву про прийняття спадщини за заповітом після його смерті. (Т.1 а.с.64,66,67).

Згідно відповіді 2-ї ХДНК від 25.10.2010р., копії нотаріальної справи №16/2009, копії заповіту від 6 жовтня 1999 р., ОСОБА_6 залишила заповіт, посвідчений 2-ю ХДНК 06 жовтня 1999 р. за р.№ 4-1389 на ім'я дочки ОСОБА_2, яка 24 березня 2009 р. подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 ( Т.1 а.с.64,75,79).

Відповідно до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів.

Суд вважає що позивачкою ОСОБА_1 доведені обставини на які вона посилається в позові, а тому її позов підлягає задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 -підлягають частковому задоволенню.

Згідно відповіді №637 від 25 жовтня 2010 р. Харківського міського психоневрологічного диспансеру №16 ОСОБА_7, 1950 р.н., який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 перебував на обліку в ПНД №16 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з діагнозом: Шизофренія параноідна, безперервного типу плину та був інвалідом 2-ї гр. за цим захворюванням. (Т.1 а.с.81)

Як вбачається з висновків акту посмертної судово-психіатричної експертизи №541 від 16 червня 2011 р., ОСОБА_7 за життя виявляв стійкий психічний розлад у вигляді шизофренії параноідної з безперервним типом плину. За своїм психічним станом на час складення та підписання ним заяви про відмову від спадщини від 22 листопада 1996 р. і заповіту від 31 січня 2001 р. не здатен був розуміти значення своїх дій та керувати ними. (т.3 а.с.6-9).

Згідно відповідей Управління Пенсійного Фонду в Ленінському р-ні м.Харкова від 08 липня та 30 липня 2010 р. пенсіонер ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2., що мешкав за адресою: АДРЕСА_1, перебував на обліку з 10 липня 1989 р., отримував пенсію по інвалідності другої групи внаслідок загального захворювання»(т.1 а.с.15,16).

Як вбачається з відповідей Ленинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській від 09 та 14 вересня 2010 р. та копій форм Ф-1, А,Б ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті матері, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, за вказаною адресою ОСОБА_7 був зареєстрований сам. (т.1 а.с.58)

Відповідно до п.1 ч.1 ст.549 ЦК України (в редакції 1963 р.) про дії, що свідчать про прийняття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

ЦК України врегульовано порядок здійснення права на спадкування. За ст.1268 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у термін передбачений ст.1170 ЦК України.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Місцем відкриття спадщини відповідно ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.

За ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

В першу чергу право на спадщину по закону мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки. (ст.1261 ЦК України).У другу чергу право спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця,його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. (ст.1262 ЦК України)

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом часу, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно матеріалів нотаріальної справи, заведеної під час посвідчення договору дарування ОСОБА_8 33/100 частин (жилі кімнати 1-5 розміром 8,6 кв.м та 1-6 розміром 16,0 кв.м.) домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_7, заявою від 26 травня 1990 р. ОСОБА_6 дала згоду на відчуження частини спільної власності (33/100) у домоволодінні АДРЕСА_1 її чоловіком ОСОБА_8 їх сину ОСОБА_7

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Після його смерті спадщину -67/200 частин домоволодіння прийняли фактично його дружина ОСОБА_6 та їх син ОСОБА_7, по 67/400 частині кожний. (Т.1 а.с.135) Відповідно до ст.553 ЦК України (в редакції 1963 р.) спадкоємець по закону або по заповіту має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Заява ОСОБА_7 від 22 грудня 1996 р. про відмову від спадщини на користь матері ОСОБА_6 не має юридичної сили, оскільки така заява мала бути подана ОСОБА_7 з дня смерті батька ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_4.) протягом шести місяців, тобто доІНФОРМАЦІЯ_9 (Т.1 а.с.219,237)

Отже ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є власниками у порядку спадкування за законом 67/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 по 67/400 -кожний. Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування.

Отже, свідоцтво про право власності у порядку спадкування за законом 67/200 частин спірного домоволодіння, видане 2-ю ХДНК 18 грудня 1996 р. № 1-6950 на ім'я ОСОБА_6 має бути визнане частково -у частині 67/400 недійсним. ОСОБА_6 мала право спадкування 67/400 частин спірного домоволодіння після смерті чоловіка ОСОБА_8 67/400 частин спірного домоволодіння належать на праві власності у порядку спадкування за законом ОСОБА_7

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5., залишила заповіт, посвідчений 2-ю ХДНК 6 жовтня 1999 р. за р.№ 4-1389 на ім'я дочки ОСОБА_2, яка 24 березня 2009 р. подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 (Т.1 а.с.64,70, 75,90).

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України повнолітні непрацездатні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом. На час смерті ОСОБА_6, ОСОБА_7 спадщину прийняв фактично, оскільки був зареєстрований та мешкав у спірному домоволодінні, був непрацездатним, інвалідом другої групи з психічного захворювання, тому мав право на одержання обов'язкової частки -201/1600 спірного домоволодіння, що належать ОСОБА_6 (Т.4 а.с.19) Таким чином, після смерті матері ОСОБА_6, ОСОБА_2 успадкувала 603/1600 частин спірного домоволодіння з урахуванням належної ОСОБА_7 обов'язкової частки -201/1600. Заповіт, посвідчений 2-ю ХДНК 06 жовтня 1999 р. за р.№ 4-1389, який ОСОБА_6 залишила на ім'я дочки ОСОБА_2 має бути визнаний частково недійсним, - у частини обов'язкової частки -201/1600, що належить на праві власності у порядку спадкування за законом ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7, спадкоємцем якого є ОСОБА_1, яка 22.07.2010г. заявила про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3(Т.1 а.с.7,68,72)

ОСОБА_7 31 січня 2001 р. залишив заповіт, посвідчений 2-ю ХДНК за р.№ 3-164 на ім'я сина ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який 14 квітня 2010 р. подав заяву про прийняття спадщини за заповітом після його смерті. (Т.1 а.с.80)

Відповідно до ст.1257 ЦК України заповіт складений особою, яка не мала на це право, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення відповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно висновків акту №541 від 16 червня 2011 р. посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_7 за життя виявляв стійкий психічний розлад у вигляді шизофренії параноідної з безперервним типом плину. За своїм психічним станом на час складення та підписання ним заяви про відмову від спадщини від 22 листопада 1996 р. і заповіту від 31 січня 2001 р. не здатен був розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Отже, заповіт, посвідчений 2-ю ХДНК за р.№ 3-164 залишений ОСОБА_7 на ім'я сина ОСОБА_2 - ОСОБА_3, є недійсним. Таким чином з урахуванням викладеного право власності на частки спірного будинку повинні складати: 33/100 (по договору дарування) + 67/100 (батьку та матері) = 100%. 67/100 : 2 = 67/200 кожному ОСОБА_8 та ОСОБА_6 67/200 : 2 = по 67/400 спадщина після смерті ОСОБА_8: дружині ОСОБА_6 та сину ОСОБА_7 кожному.

67/400 + 67/200 = 201/400 доля матері ОСОБА_6 після смерті чоловіка ОСОБА_8 Обов'язкова доля сина ОСОБА_7 складає Ѕ від 201/800 та дорівнює 201/1600.

Суд вважає що ОСОБА_1 набула право власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом на 33/100 частин будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. на підставі договору дарування, посвідченого 2-ю ХДНК 26 травня 1990 р. № 3-1986.; 67/400 частин домоволодіння, що належать у порядку спадкування за законом ОСОБА_7 після смерті батька, ОСОБА_8 який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та 201/1600 обов'язкової частки спірного домоволодіння, що належать ОСОБА_6 (33/100 + 67/400 + 201/1600 = 997/1600)

ОСОБА_2 не надала суду доказів щодо факту постійного проживання зі спадкодавцем -братом ОСОБА_7 та доказів щодо її права від того на зміну черговості у спадкуванні. Її ствердження, що з кінця 2008 р. вона періодично мешкала у м.Харкові за адресою: АДРЕСА_1, доглядала мати ОСОБА_6, опікала і матеріально забезпечувала психічно хворого брата ОСОБА_7, спростовуються її письмовими поясненнями від 28.03.2010 р. у Ленінському РВ ХГУ УМВД України у Х/О про те, що за зазначеною адресою мешкав її брат ОСОБА_7, який проживав один, хронічних захворювань не мав, на стан здоров'я не скаржився, коли вона довго не мала змоги приїхати до брата, то вона дзвонила до сусідки і останній раз була у нього 17 лютого 2010 р. (Т.3 а.с.170,171). Також згідно матеріалів справи ЖРЗПЗ №2218 про відмову в порушенні кримінальної справи по факту смерті ОСОБА_7, працівниками Ленінського РВ були відібрані пояснення у ОСОБА_18, яка зазначила, що на протязі останніх дев'яти місяців ОСОБА_7 мешкав сам.(Т.3 а.с.172,173) У зв'язку з тим, що сторони не наполягають про стягнення на їх користь судового збору сплаченого при поданні позовної заяви суд таки витрати не стягує.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 214, 215, 294, 296 ЦПК України, ст.22 КоШС України, ст.ст.529, 534, 545, 549 ЦК України (в редакції 1963 р.), ст.ст.1221, 1222, 1241, 1257, 1261, 1268, 1301 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_6 на спадщину за законом - 67/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1, після смерті чоловіка ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4., посвідчене 18 грудня 1996 р. Другою Харківською Державною нотаріальною конторою, у р.№1-6950 у частині 67/400 частин домоволодіння.

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на спадщину - 67/400 частин будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, що належать її батькові ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, у порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнати частково недійсним заповіт, посвідчений Другою Харківською Державною Нотаріальною конторою р.№ 4-1389, складений ОСОБА_6 06 жовтня 1999 р. на ім'я доньки ОСОБА_2 у частини обов'язкової частки -201/1600, що належить на праві власності у порядку спадкування за законом ОСОБА_7

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на спадщину - обов'язкову частку -201/1600 частин будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, що належать її батькові ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті його матері -ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5.

Визнати недійсним заповіт, посвідчений Другою Харківською Державною Нотаріальною конторою у р.№ 3-164, складений ОСОБА_7 31 січня 2001 р. на ім'я ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на спадщину - 33/100 частини будинку АДРЕСА_1 (житлові кімнати 1-5 розміром 8,6 кв.м. та 1-6 розміром 16,0 кв.м.), що згідно договору дарування від 26 травня 1990 р., посвідченому Другою Харківською Державною Нотаріальною конторою, р.№3-1986 належать її батькові ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Всього визнати за ОСОБА_1 право власності на 997/1600 частини будинку АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за заповітом на 603/1600 частини будинку АДРЕСА_1, що належать матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5.

В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову викладені в ухвалі Ленінського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2010р. щодо накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 та накладення заборони Другій Харківській нотаріальній конторі дій направлених на посвідчення переходу права власності на зазначений будинок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.Г. Проценко