УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 р. Справа № 140448/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Левицької Н.Г.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.10.2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дитині війни,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 07.09.11 року звернувся до суду із адміністративним позовом, яким просив зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період останніх шість місяців по час винесення постанови суду включно з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що у зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України» на 2010 р., 2011 р якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого було нараховано пенсію, відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто, провести у відповідність до рішення Конституційного суду України розмір виплат пенсії із врахуванням права на надбавку як дитині війни.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.10 2011 року позов задоволено частково: зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-ІV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 07.03.2011 по 22.07.2011 р включно з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з»явилися, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а відтак, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно застосував вимоги ч. 1 ст. 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки позивач звернувся до суду 07.09.2011 року та не навів жодних поважних причин пропуску ним строку звернення до суду суд першої інстанції правильно залишив без розгляду позовні вимоги.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни, за період з 07.03.2011 року по 22.07.2011 року підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не було зупинено чи змінено. Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Такі ж норми були встановлені Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік». Таким чином, відповідач у 2010-2011 роках повинен діяти відповідно до приписів діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

При цьому, суд першої інстанції правильно задоволив позовні вимоги позивача тільки до 22.07.2011 року, оскільки відповідно до постанови КМУ N 745 від 06.07.2011 року (набрала чинності з 23.07.2011 року), яка прийнята на виконання Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», підвищення до пенсії дітям війни виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст.160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.10.2011 року по справі № 2а-21617/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дитині війни - залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Судді Я.С. Попко

В.В. Клюба