Справа № 2-439/2007р.

РІШЕННЯ

Іменем України

03 жовтня 2007 p.

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кузьмич Г.Л.

при секретарі Яцюрі Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському цивільну   справу   за   позовом   ОСОБА_1   до   ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення із житлового будинку,

Особи, які беруть участь у справі: позивачка - ОСОБА_1

представник позивачки - ОСОБА_4 відповідачі - ОСОБА_2 ОСОБА_3

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою в якій зазначає, що в 1980 році уклала шлюб з ОСОБА_5, після чого діти останнього вселилися у будинок позивачки, який вона успадкувала у 2005 році від своїх батьків.

Син чоловіка позивачки у 1990 році уклав шлюб з ОСОБА_3, після чого переселилися в будинок позивачки і займають 1/2 даного будинку, чим, як зазначає позивачка, суттєво погіршують її житлові умови.

Договору найму жилого приміщення позивачка з відповідачами не укладала.

Просить суд виселити відповідачів з дітьми зі свого будинку за неможливості спільного проживання і порушення ними її права власності.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених в позовній заяві, просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково і пояснив, що хата позивачки поділена на дві половини, в одній окремій половині він з дружиною і двома дітьми проживає більше 15 років. В будинку робили поточний ремонт, чим не погіршували, а навпаки, покращували умови проживання позивачки в другій половині.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала і пояснила суду, що даний будинок був власністю її діда і баби. Позивачка обманним шляхом встановила право власності всього будинку на себе.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - сестри позивачки, показали суду, що вони відмовились від прийняття спадщини на даний будинок по домовленості в користь позивачки, так як там проживала і буде проживати племінниця.

Свідок ОСОБА_8, чоловік сестри позивачки ОСОБА_9 також підтвердив, що його дружина відмовилась від прийняття спадщини в користь своєї сестри ОСОБА_1, так як в будинку проживала племінниця.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, подані докази, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 08.08.2005 року визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок і надвірні будівлі, що знаходяться в м. Камені-Каширському по АДРЕСА_1.

Право приватної власності позивачки на вищезазначене будинковолодіння стверджено також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 (а.с. 5),

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. У ч. 1 ст. 319 цього Кодексу зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно будинкової книги (а.с. а.с. 6-8), у вищезазначеному будинку проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також, згідно свідоцтв про народження серії ІНОМЕР_2 від 10.07.1991 року, серії НОМЕР_3 від 07.12.2001 року їх діти ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

Позивачкою відповідачам було надіслано попередження про звільнення останніми до 18.08.2007 року житлової площі у її будинку.

Відповідно до ст. 157 ЖК України, членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу, де зазначено, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Сторони договору найму жилого приміщення не укладали, крім того, відповідачі не проводять оплати за комунальні послуги.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Тому, з вищенаведеного, суд робить висновок, що є всі підстави для виселення відповідачів з житлового будинку, що належить позивачці.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідачів 7,50 грн.

судових витрат сплачених позивачкою за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в користь позивачки, та, згідно ст. 3 Декрету КМУ від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито», 8 (вісім) гривень 50 копійок судового збору з ОСОБА_2 в користь держави, оскільки позивачка та відповідачка ОСОБА_3 від такого звільнені.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 316-321 ЦК України, ст. ст. 116, 157 ЖК України, ст. З Декрету КМУ від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито», суд, -

вирішив:

Позов задовольни повністю.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх дітей ОСОБА_11 і ОСОБА_10 з займаного будинку ОСОБА_1, що знаходиться в м. Камінь-Каширському по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 по 3 (три) гривні 75 копійок з кожного витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді, а також з ОСОБА_2 8 (вісім) гривень 50 копійок судового збору в користь держави.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, та подачі апеляційних скарг протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Камінь-Каширський районний суд.