ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2012 р. Справа №2а/0470/8431/12
о 10 год. 45 хв.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддяВерба І.О.
при секретарі судового засіданняЧмона А.О.
за участю представників: позивача відповідача Панишко А.О. Горбатюка С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 30 липня 2012 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос» про:
- стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 20 600,00 грн.;
- стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 41,20 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач не сплатив у добровільному порядку суми штрафу за 1 незайняте робоче місце інваліда у 2011 році, що підтверджується звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, у зв'язку із несвоєчасною сплатою відповідно до закону нараховано суми пені.
Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що відповідач прийняв всі залежні від нього заходи для створення робочих місць для інвалідів та їх працевлаштування. Зокрема, згідно звітів по формі З-ПІ протягом 2011 року інформував центр зайнятості про наявні вакансії щомісячно та працевлаштовував направлених центром зайнятості інвалідів.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
26 квітня 2012 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос» подало звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу визначена у кількості 150 осіб за рік, з них працювало інвалідів - 5 осіб, кількість інвалідів, які мали працювати - 6 осіб, фонд оплати праці штатних працівників 3090 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 20600 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 20600 грн.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII (далі - Закон №875).
Відповідно до статі 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з законом, вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
«Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, визначена процедура подання підприємствами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць вакантних посад для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Згідно пункту 2 вказаного порядку інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 Закону №875, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону №875, а саме: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року №1836 «Про реалізацію статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» потреба у створенні інваліду, зареєстрованому в державній службі зайнятості як безробітний, спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі та вимоги до них встановлюються індивідуальною програмою реабілітації.
Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) шляхом подання статистичної звітності у формі №10-ПІ поштова - річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів». Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці щомісячно повідомляють центри зайнятості, направляючи звітність у формі №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року №420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за №1534/11814.
Статтею 20 Закону №875 встановлено, що підприємства, установи, організації які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, станови і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.
Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону№875, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 2011 року звертався за допомогою в працевлаштуванні на підприємстві громадян, яким встановлено групу інвалідності, що підтверджується листом Солонянського районного центру зайнятості №334 від 15 серпня 2012 року.
З вказаного листа центру зайнятості вбачається, що протягом 2011 року підприємством щомісячно подавались до центру зайнятості звіти за формою 3-ПН: за січень-серпень - 1 посада, за вересень - 3 посади, за жовтень - 2 посади, за листопад-грудень -1 посада.
Протягом 2011 року на підприємство були направлені для працевлаштування 10 осіб, зареєстрованих у Солонянському РЦЗ, яким встановлена група інвалідності. Самостійно відмовились від запропонованої посади 8 осіб, роботодавцем відмовлено у працевлаштуванні на роботу 2 безробітним, яким встановлена група інвалідності з причин невідповідності вимогам.
В судовому засіданні відповідач пояснив, що не вдалось працевлаштувати ОСОБА_5, ОСОБА_6 направлених центром зайнятості 13.01.2011 року та 20.09.2011 року, оскільки останні проживають в с.Башмачка, коли як підприємство проводить діяльність в с. Любимівка, відстань між населеними пунктами близько 12 кілометрів, у підприємства можливість забезпечити перевезення працівника відсутня, також відсутнє відповідне регулярне транспортне сполучення, що унеможливлює прибуття осіб на робоче місце.
Відповідач подавав до Солонянського районного центру зайнятості «Звіт по наявність вакансій», в якому заявляв потребу в працівниках-інвалідах станом на: 05.01.2011 року за 1 найменуванням професій (посад) для 1 особи, 07.02.2011 року за 1 найменуваннями професій (посад) для 1 особи, 09.03.2011 року за 1 найменуваннями професій (посад) для 1 особи, 01.04.2011 року за 1 найменуваннями професій (посад) для 1 особи, 06.06.2011 року за 1 найменуваннями професій (посад) для 1 особи, 06.07.2011 року за 1 найменуваннями професій (посад) для 1 особи, 08.08.2011 року за 1 найменуваннями професій (посад) для 1 особи, 12.09.2011 року за 1 найменуваннями професій (посад) для 1 особи, 03.10.2011 року за 1 найменуваннями професій (посад) для 1 особи, 05.12.2011 року за 1 найменуваннями професій (посад) для 1 особи, тобто, відповідач визначав наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно відомостей наданих відповідачем, протягом 2011 року на підприємстві працювали особи із обмеженими фізичними можливостями у кількості: у січні-березні 3 особи, у квітні-серпні 4 особи, у вересні-грудні 7 осіб.
На думку суду позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідач вжив всіх передбачених чинним законодавством заходів, направлених на забезпечення працевлаштування інвалідів та уникнення встановленої законом відповідальності, а саме забезпечив відповідне протягом року звітування про наявність вакансій інвалідів за формою 3-ПН. Крім того, створення відповідачем для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Так, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Суд дійшов висновку, що роботодавець вжив необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, отже, застосування у такому випадку адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць є таким, що суперечить чинному законодавству України.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 12 вересня 2012 року.
Суддя І.О. Верба